![]() |
№466 від 16.09.2010p. |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Казка ЯК СІРА МИШКА КОЛОСКИ ДІЛИЛАНеподалік соснового лісу, під копицею торішньої соломи жила маленька сіренька мишка. Ох і неслухняною вона була! Нікого не хотіла слухати ні тата, ні маму, а тим більше своїх братиків і сестричок. Цієї осені прийшов час іти цій неслухняній мишці у школу. Та хіба ж вона послухає?! - Я і так все знаю, - пропищала тоненьким голоском мишка. - Вчитися мені ні до чого, хіба що час тільки витрачати. От на цьому і зупинилася. Скільки не вмовляли її рідні, а вона, знай, усе своє мовить: “Не піду та й не піду”. - Якщо так, - сказав тато, - тоді тобі доведеться заготовити зерна на цілу зиму для нашої великої родини. Бо ми з мамою цілий день на роботі, а твої братики і сестрички теж допізна затримуються у школі. - Згода, - відповіла мишка. - Аби тільки у школу не ходити. Наступного дня довгохвоста взяла торбинку і подалася на поле шукати колоски із зерном. Довго ходила полем сіра мишка, ніяк не могла знайти бодай колосочка. Уже й мозолі на ногах понатирала, але так нічого і не знайшла. Невдовзі почало вечоріти, треба було повертатися додому, аж раптом побачила, що на краю дороги лежить загублений людьми цілий-цілісінький сніп пшениці! Тільки-но кинулася до нього бігти, як з іншого боку почула хрипкий голос ховраха: - Це мій сніп, я його перший побачив! - Ні, - заперечувала мишка, - я його першою знайшла! - Це мій! - не вгавав ховрах. - Ні, це мій! - продовжувала довгохвоста. - Мій, не віддам! - Мій, не відпущу! - Що ж тоді нам робити? - запитав ховрах, тримаючись з одного боку за снопа. - А давай ми його поділимо на дві рівні частини, одна буде тобі, а інша - мені, - запропонувала сіренька. - Давай, - погодився той. - Тільки ти діли, а я буду спостерігати, чи правильно все робиш. Розв’язала мишка снопа та й почала ділити: один колосок кладе собі, а три - ховраху, один знову собі, а п’ять - ховраху. І так доки всього не поділила. А ховрах сидів і, радіючи від того чудного поділу, тільки потирав долоні. - Ну що, все по-чесному? - запитала після цього миша. - Ага, - відповів той, сміючися з неграмотної сірої мишки. - Ти вмієш ділити краще за всіх, кого я знаю, - мовив знову ховрах, ледве забираючи свою величезну частину. На цьому вони й розійшлись. Коли мишка прийшла додому і принесла своїх десять колосків, то всім почала вихвалятися, що вміє краще за всіх ділити. - Це навіть ховрах мені сьогодні сказав, - пищала радісно довгохвоста. І розповіла всім про сьогоднішню пригоду, і про те, як вона розділила знайдений сніп пшениці. Довго після цього з неї сміялися вдома, а вона не розуміла чому. Аж доки мама не пояснила неграмотній доні, як правильно потрібно було б розділити здобич. Соромно тоді стало сірій мишці. Не знала куди й очі заховати. “Напевне й ховрах уже всім розповів про мене. Ото сміху буде, хоч на двір не виходь, - подумала мишка. - Завтра обов’язково піду до школи, щоб більше ніхто не сміявся з моєї неграмотності”.
Коментарі (0):
|
© 2001-2025 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |