Дійсно, ситуація, яка складається навколо “газової справи”, може вибухнути не гірше газового балону. Договір про постачання “блакитного палива”, підписаний на початку 2009 року, навряд хто в Україні вважає чесним і вигідним для нас. Однак, той факт, що за його підписання тодішнього прем’єр міністра Тимошенко не було притягнуто до відповідальності одразу, а згадали їй цей епізод лише тоді, коли вона перестала бути керівником уряду і програла президентські вибори, не може не насторожувати. Також, підписувала ці домовленості нинішня “гостя” Лук’янівського СІЗО далеко не у статусі диктатора. Був президент, був керівник Верховної Ради, які мали змогу не допустити цього. Тому цілком логічно, що сьогодні разом з Юлією Тимошенко повинні на лаві підсудних сидіти і Віктор Ющенко та Володимир Литвин. Принаймні це було б справедливо. Але, як говорив перший президент України і наш земляк Леонід Кравчук: “Маємо те, що маємо”. Тимошенко за гратами - її прихильники на майданах та біля суду.
Чим би нинішнє протистояння влади та опозиції не завершилося, зрозуміло, що від нього передусім постраждає сама нинішня влада. Після того, як за свої дії під час перебування на державній службі, у СІЗО опинилась лідер опозиції, представникам влади нинішньої варто згадати, що в нашій країні влада і опозиція час від часу змінюють одна одну. Таким чином у наступних власників високих крісел буде велика спокуса почати дуже і дуже прискіпливо вивчати дії своїх попередників. Що далі - ми вже знаємо. Хоча залишається ще один вихід - ніколи не програвати вибори. Якщо це звісно можливо...
Партнери 