Потрібно думати не над реєстром “добрих справ”, а над стратегією розвитку міста

Депутатська діяльність

“Запитами місто не збудуєш”

- Дехто вважає, що ходити на сесії і відвідувати постійні комісії - це не зовсім престижно для депутата, - розповідає Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО. - Я ж вважаю, що основна робота народного обранця, якому довірили розвиток нашого міста, - його присутність на кожному засіданні комісії й сесії. Відтак моя участь, до речі, щоразу активна, була зафіксована на 95 відсотках сесій, які відбулися протягом 2011 року. Для цього подекуди доводилося навіть скасовувати чи переносити відрядження до столиці з основного напряму роботи.

Чому активна участь, бо я не можу собі дозволити просто підняти руку і проголосувати за питання, яким не володію, чим, між іншим, грішить дехто з моїх колег. Лише ретельне вивчення проектів рішень, і не важливо бюджетні це питання, земельні чи соціальні, дозволяє повністю побачити картину того, як розвивається наше місто на даному етапі. Тому я чесно і відверто можу запевнити своїх виборців, що вдумливо і обмірковано голосую за кожне питання, яке піднімається на сесії міської ради.

- Але там не так часто розглядають нагальні поточні проблеми, передусім комунальні, з якими до Вас, як депутата, звертаються виборці.

- Для цього існують такі поняття, як депутатський запит чи звернення. Я, до речі, зазвичай використовую останнє. Чи-то завдяки створеному роками власному авторитету, а може і депутатському досвіду, я маю можливість звернутися за відповідями до начальника будь-якого управління міста та області, і отримати вичерпну інформацію. Для цього не потрібно зайвої писанини, на кшталт депутатських запитів.

Більшість моїх депутатських звернень має позитивне вирішення. І причина, на мою думку, криється у тому, що я чітко розумію межу між реальністю і бажанням. Є питання, які вирішити просто неможливо, якби цього не хотілося. Наприклад, багато хто з виборців звертається до мене щодо безкоштовного отримання житла. Володіючи законодавчим аспектом питання, я відразу пояснюю, які є можливості щодо вирішення питання і пропоную певні варіанти. Для цього мені не потрібен депутатський запит, бо я наперед знаю відповідь на нього, а завалювати управління зайвими папірцями - не збираюся.

Ба більше, вважаю, що велика кількість депутатських запитів свідчить про безпомічність депутата, бажання перекинути відповідальність за те, що не можуть зробити самі, на інших. Наприклад, пишуть - “відремонтувати всі дахи, дороги і т.д. на моєму окрузі”. Це ж утопізм! Зрозуміло, що це обіцянки, які давалися під час виборів. А як же місто, як цілий організм?! Треба ж бачити пріоритетність тієї чи іншої роботи! Тому вкотре наголошую - утопічних, нереальних запитів та звернень не писала і писати не буду.

- Як саме Ви проводите свої зустрічі з виборцями?

- Щосереди я приймаю громадян за місцем своєї основної роботи на вулиці Петлюри,37. Людей приходить надзвичайно багато, але я вважаю, що не потрібно вести реєстр “добрих справ”. А потім казати скільком людям була надана матеріальна допомога. По-перше, не кожна людина може і хоче, аби про це розповідали. А по-друге, переконана, що депутат не може перетворюватися на мішок для роздавання коштів. Це моя принципова позиція. Я, наприклад, держслужбовець, власного бізнесу не маю і живу на свою зарплату. У мене немає можливості роздавати гроші, але від цього я не стала гірше виконувати свої депутатські повноваження. Як депутат я досить уважно вивчаю кожну подібну заяву. Мені потрібно знати, а чи справді ця сім’я потребує фінансової допомоги. Якщо так, допомагаю підготувати заяву на сесію міської ради, ініціюю її, а потім відстоюю перед депутатами, пояснюючи, чому саме цій людині, родині потрібно надати допомогу.

Своїм основним документом, як депутат Рівнеради, вважаю накази виборців, які я отримала протягом передвиборчої кампанії. Маю п’ять помічників і разом з ними оформлюю і передаю до міської ради кожне отримане від мешканців прохання. Стратегічно, по роках, розписую, коли приблизно ці накази можна виконати, і веду контроль за тим, щоб у бюджеті на це передбачалися кошти.

Між тим було б прекрасно, якби громада сама долучилася до контролю ефективності використання бюджетних коштів. От влада, наприклад, відремонтувала дах, а мешканці мають проконтролювати наскільки якісно це було зроблено і доповісти.

“Лише стратегічне планування”

- Яка Ваша у роль у формуванні бюджету, за яким цілий рік живе місто?

- Одна з головних, як депутата. Бо я знаю, як наповнити міський бюджет, які потрібно зробити додаткові заходи і як ефективно отримані кошти використати. Як начальник ГУ Держкомзему у Рівненській області наполягаю, що оренда, продаж земельних ділянок та нерухомості у місті повинні проводитися тільки через аукціон. Це моя принципова позиція, з якою я постійно виступаю на сесії міської ради. Приклади вдалих аукціонів - продаж земельних ділянок біля “Сільпо” та приміщення перукарні напроти драмтеатру. Відтак, усе, що знаходиться на привабливій інвестиційній території і продається через аукціон - лише додаткові надходження до міського бюджету.

Вважаю неправильним, коли вільні земельні ділянки нібито для комунальних підприємств даються через міське управління капітального будівництва. Адже після того, як з’являється право суборенди, вже не депутати міської ради вирішують, хто саме буде забудовником тієї чи іншої земельної ділянки.

Ще одиним із напрямів наповнення місцевого бюджету є земельний податок та плата за оренду землі. І ще донедавна ми не знали напевно, хто саме володіє у Рівному землею, а відтак перевірити, чи справно вони сплачують податки, було неможливо. Тому у свій час я, як депутат, ініціювала проведення у місті аерофотозйомки, на яку були майже відразу виділені кошти. Тепер, коли робота майже завершена, чи можемо чітко проінвентаризувати територію міста і проаналізувати, хто і як сплачує за всі земельні ділянки. Аналогічно варто зробити і з парковками, бо це один із найкращих способів наповнення місцевого бюджету.

Чому я весь час кажу про наповнення, бо ті контрольні цифри, які ми затверджуємо згідно з Держбюджетом, сьогодні не влаштовують жоден орган місцевого самоврядування. І потрібно весь час думати, яким чином ми можемо збагатити другий бюджетний кошик, щоб потім ефективно його використати.

- Під час прийняття бюджету Рівного на 2012 рік Ви виступили із заявою про те, що депутати не повинні обмежувати фінансування рамками своїх повноважень. Що Ви мали на увазі?

- Міська рада повинна працювати над стратегічним плануванням і думати на 5-10 років вперед, а не обмежуватися лише роками своєї каденції.

Можу навести простий приклад із минулого. 15 років тому у місті катастрофічно впала народжуваність, відтак щороку можна було закривати по одній школі - не вистачало учнів. Вільних приміщень садків і шкіл ставало дедалі більше і постало просте питання: що ж з ними робити? Рішення прийняте тодішнім міським головою Віктором Чайкою було не лише єдино правильним, але й далекоглядним - перевести туди початкові школи, відкрити ліцеї, гімназії, щоб зберегти приміщення у системі середньої освіти.

Сьогодні ситуація у місті протилежна - щороку додається півшколи учнів, тобто через кілька років нам потрібно буде мати кілька додаткових шкіл на 450-500 учнів. І над цим ми повинні думати вже сьогодні. Передусім відновити роботу тих груп, які тимчасово були передані під загальноосвітні класи. Тобто, заглядаючи наперед, ми маємо продумати, як, відповідно до сьогоднішніх умов, оптимально сформувати загальноосвітню мережу.

Звичайно, що ми не зможемо швидко побачити результати цієї роботи, бо це не схоже на асфальтування, яке видно наочно, але ми як депутати повинні дивитися не лише на свою каденцію. Адже якщо сьогодні коштів у бюджеті ледь вистачає на зарплату і комуналку, заклади бюджетної сфери можуть просто розвалитися без належного їх утримання і ремонту. 30 дахів загальноосвітніх шкіл сьогодні потребують капітального ремонту. Навіть у найскрутніші часи, тоді коли заборгованість із зарплати бюджетникам сягала 3-4 місяців, ми щороку робили капітальний ремонт одного даху, щоб потім 10 років не повертатися до цього питання. Адже у питанні даху, косметичний ремонт - лише викинуті на вітер гроші.

Тому ми маємо обмірковано думати, як зберегти власність територіальної громади - приміщення, майно тощо. У разі кризи, гроші на зарплату бюджетникам уряд виділить, а от як ми виконаємо наші місцеві повноваження, залежить тільки від нас - депутатів. Втратимо через недбалість невідремонтовані приміщення - діти навчатимуться на вулиці, позаяк за усі 20 років незалежності ми змогли збудувати лише одну школу - ЗОШ №14.

- Як щодо розвитку дошкільної та позашкільної освіти, на які також ніколи немає коштів?

- Це також стратегічні питання. Щодо дошкільної освіти, то ми вже виконали перший етап Програми розвитку дошкільної освіти і прийняли її на наступні п’ять років. Тож ми чітко розуміємо, як саме відроджуватимемо нові групи, відкриватимемо нові дитячі садки тощо.

Розповідаючи про позашкільну освіту, я завжди переконую депутатів, що зайнятість наших дітей - це передусім зменшення витрат на міліцію та охорону здоров’я. І варто віддати належне столичним чиновникам, які не пішли на поступки перед Міжнародним банком реконструкції і розвитку, коли той вимагав припинити фінансування позашкілля з Держбюджету.

“Мають бути пріоритети”

Надзвичайно приємно відзначити, що незабаром оздоровчий табір “Відродження” і санітарно-оздоровчий табір “Електронік” стануть єдиним комплексом, який буде у власності територіальної громади міста. Три роки я формувала думку депутатів попередньої і теперішньої каденції для цієї події, адже ідея з “Відродженням” була саме моєю. Так, він не у найкращому стані, але коли ми приймали “Електронік”, ситуація там була не ліпшою. Сьогодні ж - це один із найкращих санітарно-оздоровчих таборів в Україні. А незабаром поблизу Рівного з’явиться єдиний оздоровчий комплекс.

- Які рішення викликають у Вас незадоволення?

- Я не погоджуюся з тим, що цьогоріч у бюджеті передбачили кошти для добудови Будинку культури в парку ім.Т.Шевченка, а не для гімназії “Престиж”. Актуальніше і пріоритетніше для міста було б закінчити освітній заклад, який увійшов у число 50 кращих в Україні, і де конкурс був найбільший у Рівному. Тим більше, що це якось не по-господарськи.

Стадіон “Авангард” також могли б давно завершити, адже він жодним чином не впишеться у Палац спорту, для якого вже виділили земельну ділянку. Ходять різні чутки, мовляв, стадіон знаходиться на привабливій земельній ділянці і дехто вже поклав на нього око. Можливо, для цього і є певні підстави, тому що дехто штучно стримує завершення там ремонтних робіт. На жаль, ми і досі не можемо завершити питання щодо спільної участі обласної і міської влади стосовно ремонту “Авангарду”, і це не робить нам честі, адже така розвалюха у центрі міста - сором для Рівного.

Голова “гуманітарної” постійної комісії Рівнеради

“Гуманітарія - це двері до майбутнього”

- Світлано Кирилівно, Ви очолюєте у Рівнераді гуманітарну комісію, хоча було б логічніше бачити вас у земельній. Чому так сталося?

- Я спеціально не вибрала земельну комісію. По-перше, бажаючих туди потрапити було надзвичайно багато, по-друге, я не хотіла, щоб ця діяльність збігалася з моїми посадовими обов’язками. Зізнаюся, бачила себе у бюджетній комісії, але міський голова запропонував мені стати головою гуманітарної. І оскільки ця сфера для мене і досі рідна - я погодилася. Що стосується землі, то я можу виступити з будь-якого питання, і спеціально входити до складу комісії мені не потрібно. Якщо питання буде протизаконне, я завжди зможу його заблокувати. Тому до мене за роз’ясненням звертається дуже багато колег-депутатів.

У нашій комісії працює лише 5 депутатів, тому що особливих поривань потрапити до неї не було. Всі хотіли потрапити до бюджетної і земельної, що ще раз підкреслює нерозуміння стратегії роботи на перспективу. Позаяк це головна комісія, яка працює на майбутнє.

У нас є представники різних фракцій, які досить активно працюють. І якщо ми про щось з ними домовляємося, депутати згодом у своїх фракціях доносять цю думку до колег, пояснюючи, чому саме потрібно прийняти те чи інше рішення.

Працюється легко, адже ми розділили між собою хто за яку сферу відповідає. А у нашому підпорядкуванні знаходяться всі бюджетні галузі - освіта, культура, спорт, громадські організації, наука, ЗМІ, релігійні організації. Якщо треба - плануємо виїзні комісії, і повсякчас маємо консенсус.

За минулий рік ми провели близько 30 засідань, ініціювали 170 різних рішень, 42 з яких тільки членами нашої комісії. Наша мета - зберегти всі перераховані галузі, хоча в ідеалі хотілося б сказати - примножити.

У ситуації з музичними школами наше рішення тоді було однозначне - зберегти обидві. Аналогічно з Будинком і Палацом культури - не об’єднувати. Парк - профінансувати, зберегти; зоопарк - всіляко підтримувати. І ми задоволені, як вони фінансуватимуться цьогоріч.

Окремо хочеться згадати про Сергія Анатолійовича Шевчука як начальника управління, і подякувати йому за роботу. Він курує найскладнішу галузь, яка фінансується з власних повноважень. І тільки завдяки його зусиллям у Рівному збереглися підліткові клуби та спортивні школи.

Ми опікуємося громадськими організаціями і намагаємося, аби вони могли орендувати приміщення безоплатно. Позиція нашої комісії наступна - у Народному домі на вулиці Петлюри повинні знаходитися громадські організації, які працюють на благо нашої територіальної громади. Релігійним організаціям допомога надається щороку. Минулоріч їм виділили 300 тисяч гривень, у цьому - 400 тисяч. До того ж, допомагаємо їм оформити їх земельні ділянки, щоб на них ніхто не зміг потім зазіхнути.

Під нашою увагою діяльність газети Рівнеради “Сім днів” та інших ЗМІ, розвиток інформаційного простору.

Оскільки 2012 рік оголошений роком спорту, тому в 2011 ми багато працювали над підготовкою до його початку. Наприклад, щоб спортивні та дитячі майданчики були у кожному дворі, відводили земельні ділянки, на які вже видана певна частина державних актів.

Мешканці Рівного мають розуміти основне: всі ці галузі фінансуються за залишковим принципом - зарплата і комуналка. Решта питань і проблем лягає на плечі керівників закладів. І вони змушені створювати благодійні фонди і звертатися до батьків по допомогу. Інше питання - як це робиться і контролюється. Тому ми не маємо бути сторонніми спостерігачами, а активними учасники цього процесу. Наприклад, директор школи просить батьків зробити ремонт у класі не через власні примхи, а лише через безвихідь, бо за всі ці роки жодного разу не передбачалися кошти на поточні ремонти.

Багато хто питає, чому ми виділяємо гроші на спортивні клуби; не на фізкультуру, а на високий спорт. Переконана, що дитячу фізкультуру і справді потрібно підтримувати, але при цьому діти мають бачити, розуміти, що коли вони гарно займатимуться спортом, то можуть потрапити до таких клубів, як “Пульсар”, “Каскад” тощо.

Керівник фракції Народної партії у Рівнераді

- У нашій фракції дві людини - я і Людмила Туровська, заступник голови земельної комісії. Якщо проаналізувати наші виступи і пропозиції, які лунали протягом кожної сесії, то мабуть ми - найактивніша фракція Рівнеради. Коли обоє отримали подяки за результатами 2011 року з рук міського голови, навіть жартували - фракція стовідсотково нагороджена.

Оскільки нас двоє і ми не маємо можливості направляти свого представника для участі у тій чи іншій комісії, працюємо майже у всіх.

Представник України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи

“Рівненщина представлена в Європі”

- Нещодавно Президент призначив Вас вдруге членом делегації України у Раді Європи. Що це для Вас значить?

- Повторне затвердження моєї кандидатури у склад української делегації стало неочікуваним. Очевидно, мою попередню роботу у Раді Європи оцінили на рівні Фонду місцевого самоврядування і Адміністрації Президента. На Рівненщині про це відомо не всім.

- Чим Ви там займаєтеся і який зиск від свого представника мешканцям Рівненщини?

- Ми дуже багато робимо щодо захисту інтересів нашої держави. Наприклад, українських емігрантів. Часто доводиться відстоювати той факт, що незалежно від того, легально вони перебувають за кордоном чи ні, люди мають право звернутися за послугами охорони здоров’я, а їх діти - навчатися. Ми досягаємо, щоб такі рішення приймалися у кожній країні, яка входить до Ради Європи.

Досить часто у наших колег із Ради Європи відсутня інформація щодо того, що відбувається у нашій країні, або вона перекручена їхніми ЗМІ. Тому весь час доводиться роз’яснювати. Наприклад, на останньому засіданні сесії членів Ради Європи Україну почали критикувати за те, що у нас немає розгалуженої системи омбудсменів. Після мого виступу, де я категорично заперечила цей факт, присутні щиро здивувалися тій роботі у сфері захисту прав людини, яка ведеться в Україні.

Минулий рік був важливий для нас тим, що Україна вперше головувала у Раді Європи. І всі заходи проходили в нашій країні: конференції місцевого самоврядування, міністрів, відповідальних за регіональний розвиток, виступи, представлення окремих регіонів, підготовка інвестиційних запрошень.

Багато працювали у Раді Європи із проблеми Східного партнерства. Це спільний проект ЄС, Ради Європи, Польщі і шістьох пострадянських країн - України, Білорусі, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану. Першою ластівкою став проект “Реалізуємо право на інформацію”, що втілюється у найвіддаленіших районах Рівненщини через мережу публічно-шкільних бібліотек. Другий має назву “Перша українська область у європейській мережі регіональної кулінарної спадщини”. Є й інші проекти, які втілюються саме у нашій області. Можливо, вони не набули розголосу, але повірте, що це досить перспективно для нашого краю.

Щотравня у день Європи я виступаю перед студентами, розповідаючи про європейські цінності і демократію. Відзначаємо тиждень місцевої демократії, який проходить у жовтні. Нещодавно з роботою Ради Європи змогли ознайомитися 45 депутатів обласної та міської рад, а також їх помічники. До речі, нашу групи визначили, як найбільш організовану і компетентну. Сподіваюся депутати розповідатимуть про побачене своїм виборцям, бо це не лише цікаво, але й корисно.

Комітет, у якому я працюю в Раді Європи, називається комітетом поточних справ, раніше - соціальної політики. Ми займаємося питаннями соціального захисту, гендеру, запобігання насиллю в сім’ях, над жінками і дітьми, даємо рекомендації парламентам всіх країн РЄ. До речі, це перша структура в Європі, яка чітко визначила, що 30 відсотків жінок повинні бути у складі кожної делегації. А через два роки - 40.

Сподіваюся, що незабаром Рівне стане містом “прихильним до дитини”. Це спеціальний проект Ради Європи і Німеччини, до якого вже долучилися чотири міста України. Рівне ж ще не зовсім підпадає під параметри і критерії, але ми над цим працюємо.

Тож, як один із 12 представників України у Раді Європи, я можу працювати не лише на територіальну громаду, а маю право захищати інтереси нашої держави серед усіх 47 країн - членів РЄ. Окрім того, моє представництво - це ще й розвиток інвестиційних програм, залучення до проектів, розповсюдження бізнес-пропозицій, можливість обміну делегаціями дітей, культурними заходами, фестивалями. І ще багато інших цікавих та корисних справ.

- А відпочинок?

- Можна сидіти на дивані і стогнати, можна лаяти владу і продовжувати нічого не робити. А можна засукати рукави і наполегливо працювати, насамперед, над собою. Кожен обирає своє. А найкращий відпочинок - це зміна діяльності.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: