ВСЕ ПРО ДІАБЕТ

Цукровий діабет - складне системне захворювання, спричинене абсолютним або відносним дефіцитом гормону інсуліну, внаслідок чого в організмі розвивається порушення вуглеводного обміну. Перша ознака діабету - підвищення вмісту в крові глюкози, і, як наслідок цього, - виділення її з сечею. Одночасно або трохи пізніше порушуються й процеси обміну жирів, білків, водно-сольовий баланс. Так формується потужний шлейф обмінних змін, що зрештою може призвести до так званих пізніх діабетичних ускладнень: розвитку інфаркту міокарда, інсульту, тяжкого ураження судин сітківки ока, нирок та інших систем. Встановлено, що діабет - надзвичайно різнорідне захворювання. Буває, що він - лише прояв основної хвороби. Це так званий симптоматичний діабет, який супроводжує, наприклад, ураження ендокринних залоз: щитоподібної, підшлункової, гіпофіза, надниркових залоз. Така форма діабету може бути спричинена й прийомом деяких ліків. У разі успішного лікування основного захворювання зникають і клінічні прояви цукрового діабету. Справжній же діабет поділяється на два основних типи: інсулінозалежний (I тип), який раніше називали юнацьким, та інсулінонезалежний (II тип) або діабет дорослих.

ДІАБЕТ I ТИПУ - ДЕФЕКТ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Діабет I типу виникає частіше в людей віком до 30 років, від нього страждають у середньому 10-15% від усіх хворих. Одна з причин розвит­ку діабету I типу - ураження вірусами бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, що продукують інсулін. У деяких пацієнтів появі діабету передує вірусне захворювання, зокрема свинка, краснуха, вірусний гепатит. У багатьох діабет I типу - це автоімунне захворювання, в основі якого лежить дефект імунної системи організму. Використовуючи розроблені останнім часом методи визначення в крові особливих білків - антигенів, можна встановити, чи існує для людини ризик розвитку діабету, спричиненого порушеннями імунної системи організму.

ОЖИРІННЯ ТА ДІАБЕТ - СУСІДИ

Переважна більшість хворих (близько 85%) страждає від інсулінонезалежного (II тип) цукрового діабету. Причому з них приблизно 15% мають нормальну масу тіла, інші - ожиріння. Інакше кажучи, повнота і діабет майже завжди йдуть поряд одне з одним. Причини розвитку діабету I і II типів принципово різні. У людей із діабетом I типу внаслідок вірусної інфекції або автоімунної агресії розпадаються бета-клітини, які продукують інсулін, через що розвивається його дефіцит з усіма драматичними наслідками. Якщо діабет поєднується з ожирінням, то головна причина несприйнятливості тканин до інсуліну полягає в тому, що жирова тканина, як своєрідний екран, блокує дію інсуліну. Щоб прорвати цю блокаду, бета-клітини починають працювати з підвищеним навантаженням, що зрештою призводить до їх виснаження, тобто відносна недостатність переходить в абсолютну. Однак і це дуже важливо підкреслити, інсулінонезалежний діабет не переходить при цьому в інсулінозалежний.

(Початок. Продовження у наступному номері)