На досвіді сарненських лісівників

Та й результати плідної роботи відповідні. Так, у червні цього року Сарненський лісгосп визнали переможцем Всеукраїнського конкурсу “Краще підприємство кварталу”, а його директору Василю Шкудору за відмінну роботу і нарощування обсягів сплати податків у державний бюджет екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник вручив Подяку Кабміну й пам’ятну срібну гривню, яка є копією монетної гривні Київської Русі XI-XII століть.

На думку головного лісничого ДП “Сарненське лісове господарство” Василя Глабеця, успіх підприємства залежить від керівника: як він роботу організує, такою вона й буде.

- Мудра людина зможе об’єднати навіть протилежності, - розповідає Василь Глабець. – Все залежить від керівництва. Якщо зможе створити команду й бачитиме перспективу, підприємство розвиватиметься. Головне - ставлення до трудової виконавчої дисципліни, яка тягне за собою матеріальне стимулювання, тобто, зарплату. Раніше за трудові досягнення давали вимпели, грамоти, а зараз люди бачать плоди своєї праці й отримують за це фінансову винагороду.

Був час, коли змушені були припинити роботу. Ліс фактично був без господаря, бо всі розрахунки проводилися бартером. У таких умовах жити неможливо. Благо, завдяки мудрій політиці галузевого державного комітету та колишньому керівнику ДЛГО “Рівнеліс” Миколі Шершуну, ситуація змінилася на краще. Ми вийшли на європейський ринок. Хоча й досі нам закидають, що ми своє продаємо за кордон, але ж зерно, молоко, м’ясо теж продають. А підприємства європейських країн потребують якісної продукції, яку ми їм постачаємо. Вони за це платять гроші. Наші ж підприємства не можуть вчасно розрахуватися, а пропонують бартер, або обіцяють заплатити за продукцію з часом.

Нашу продукцію - а це, в основному, брус з сухостою і круглу деревину - купує Туреччина, більшість західноєвропейських країн. Однак до експорту потрібно розумно підходити. Ми, не нарощуючи темпів вирубки, збільшуємо отриманий прибуток. Це все завдяки новим підходам до виробництва. Переробляємо абсолютно всю деревину, навіть некондиційну.

- А чому взагалі з’явилося бажання перейти на ринкові відносини? Ви ж державне підприємство.

- Раніше ми фінансувалися з державного бюджету. Але ті гроші в основному йшли на зарплату, причому збільшувати її розмір ми не могли. Свого часу у нас був Тетерівський лісгосп, який першим перейшов на самофінансування. Ми всі їздили дивитися, що це таке. П’ять років тому вирішили й самі перейти. Ось тоді дирекція отримала можливість підвищувати працівникам зарплату. Тому у нас є й стовідсоткове преміювання за виконаний план. При цьому наші працівники не забувають, що на першому місці має бути якість. У нас за це навіть доплачують гроші. Розрізав звалене дерево відповідно до найвищих стандартів - отримуй доплату. Як на мене, економічними важелями управління можна багато чого досягнути.

- Час на місці не стоїть. Чи встигаєте ви за технічним прогресом?

- Ми постійно впроваджуємо новітні технології. Нині для таксації лісосік використовуємо електронні вилки шведського виробництва. А в майбутньому будуть і прилади глобального космічного позиціонування, які знаходяться навіть на озброєнні американської армії. Тоді лісівники зможуть безпомилково створити повну картину власних володінь, так би мовити, намалювати топографічну карту. Відтепер немає потреби витрачати час, щоб визначити, з яких кварталів потрібно заготовляти деревину. Допомагає новітнє устаткування. До речі, саме сарненські лісівники виступили ініціаторами заліснення непродуктивних земель. Сільські ради передали нам ці землі, й ми будемо заліснювати 380 гектарів площ. З них вже заліснили 106 гектарів. Робота триває.

- Осінь - благодатна пора для мисливства. Що ви пропонуєте нашим мисливцям?

- З мисливством ми йдемо паралельним курсом. Бажаючих вполювати дичину до нас приїздить чимало. Продаємо їм ліцензії, картки для відстрілу тих чи інших тварин. У Страшівському лісництві розводимо диких качок, в Костянтинівському – плямистих оленів. Однак на останніх поки що полювати не можна. Ми їх утримуємо у вольєрах. Ось коли поголів’я цих благородних тварин буде достатнє, тоді й у ліс випустимо. Утримання тварин, зрозуміло, - справа не дешева. Але якщо цим взагалі не займатися, то у лісі тварин не буде.

- Що б ви хотіли побажати своїм колегам з нагоди свята?

- Традиційно вітаємо всіх працівників, ветеранів лісового господарства. Хочу побажати всім того, чого нам не повинно бракувати, - здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я!

Спілкувався Володимир ПОПИК

Мовою цифр

ДП »Сарненське лісове господарство» займає площу 49,6 тисячі гектарів, з них вкрито лісом понад 43 тисячі гектарів.

Працює 509 чоловік.

Середня заробітна плата – 1790 гривень (за 7 місяців цього року).

Обсяг реалізації – 17 мільйонів гривень (за 8 місяців)

До бюджетів усіх рівнів сплачено 4 мільйони 783 тисячі гривень (за 6 місяців).

Із клесівського щита німці кораблі будують

Якщо пана видно по халявах, то ДП “Клесівське лісове господарство” можна впізнати за доглянутими територіями. Гарні квіти, декоративні кущі, обрізані у вигляді різноманітних фігур, лавки, клумби - все це зустрічає кожного відвідувача лісового господарства. Власне, ця краса, добробут і дозвілля працівників - свідчення наполегливої праці директора лісгоспу Григорія РАДЬКА.

ДП »Клесівський лісгосп об’єднує 8 лісництв. А також має нижній склад, лісодільницю, цех переробки тонкомірної деревини, шкільне лісництво та деревообробну філію. Вона й приносить підприємству левову частку прибутків. Адже її продукція забезпечує потреби внутрішнього ринку та йде у країни чи не всієї Європи. Здебільшого, закордонні фірми цікавить наш брус та столярний щит. З останнього у Німеччині навіть виготовляють перегородки для кораблів і меблі.

За один лише день на деревообробній філії переробляють 120 кубічних метрів деревини. Робітники працюють у три зміни. Через великий попит на продукцію Клесівського лісового господарства, ліс навіть завозять із сусідніх господарств. Виробництво пиломатеріалів на підприємстві безвідходне. Добре дерево йде на дошки, бруси, щити, гірше - на щепу, тирсобрикети для опалення. Для зручності тирсобрикети запаковані у поліетилен, і при спалюванні виділяють значно більше тепла, ніж звичайні дрова.

Популярністю користуються й дерев’яні доріжки, якими можна прокласти стежку на дачі або зробити з них декоративну загорожу. Їх більше замовляють у Польщу. А ось південні області потребують палиць для виноградників. Останнім часом на підприємстві проведено реконструкцію деревообробних цехів, встановлено нові лінії для розпилювання деревини “Мультипризма”, “Гепард”, сушильну камеру виробництва фірми “Lignomat”, а також лінію з виробництва столярного щита.

Хто як працює, так і

відпочиває, - каже народна мудрість. І на підтвердження цих слів, у лісгоспі розпочав роботу оздоровчий комплекс, де можна попаритися в лазні, позайматися на тренажерах. Як зазначила голова профкому Клесівського лісового господарства Галина Самолюк, у них створено всі умови для повноцінного відпочинку працівників.

З проблем, що турбують керівництво Клесівського лісгоспу, – це плюндрування лісу самовільними бурштинокопачами, які знищили 10 з половиною гектарів природного ландшафту. Навесні працівникам лісгоспу вдалося засадити лише 4 гектари цього масиву, ще така ж площа потребує природного відновлення.

Завдяки дбайливому ставленню до природи, нині у лісах Клесівського лісгоспу можна зустріти чи не всіх диких тварин, які “прописані” саме в нашій природній зоні. Зайців, лисиць, кабанів, козуль і навіть вовків можна побачити чи не на кожному кроці. До речі, вовкам настільки сподобалося у місцевих лісах, що їх доводиться відстрілювати.

Як розповів виконуючий обов’язки головного лісничого, провідний інженер лісокористування Дмитро Мартинюк, щозими вони змушені вбивати по 5-6 вовків. І таке полювання приносить значно більше мисливського задоволення, ніж полювання на їстівних тварин. А ось лисиць доводиться просто знищувати, бо ці хижаки переносять сказ. Навколишні ліси багаті також ягодами, грибами. Це свідчить про те, що клесівські ліси доглядають дбайливі господарі.

Володимир ПОПИК

Мовою цифр

ДП »Клесівське лісове господарство» займає площу 54,7 тисячі гектарів, з них вкрито лісом - понад 46,2 тисячі гектарів.

Працює 759 чоловік.

Середня заробітна плата – 1447 гривень (за 6 місяців цього року).

Обсяг реалізації продукції – 18 мільйонів 750 тисяч гривень (за 6 місяців)

До бюджетів усіх рівнів сплачено - 5 мільйонів 98 тисяч гривень (за 8 місяців).

Найкращі звалювальники дерев - у Березнівському лісгоспі

Березнівський лісгосп - один із передових на Рівненщині. Тут постійно зростають обсяги виробництва і розширюється асортимент продукції. Про досягнення та перспективи одного з найкращих лісгоспів Рівненщини - в діалозі кореспондента “РР” з директором ДП “Березнівський лісгосп” Миколою ОЛЕКСІЄВЦЕМ.

- Миколо Григоровичу, що являє сьогодні собою Березнівський лісгосп?

- На сьогоднішній день лісовий фонд лісгоспу становить більше ніж 55 тисяч гектарів. До його структурних підрозділів входять дві лісодільниці, вісім лісництв, цех переробки, що в селі Малинськ та торговий відділ. У Степанському лісництві займаються відгодівлею свиней, бджільництвом, вирощують овочі та фрукти.

У Березнівському лісництві розвинуте тепличне господарство, де збирають щедрі врожаї ранніх сортів огірків, помідорів, перцю тощо. В Кузьмівському лісництві влаштували вольєр для напіввільного утримання диких кабанів. Опікуються поліською флорою та фауною 630 працівників. Загалом же, з початку цього року штат розширився на двадцять чоловік

- З чим це пов’язано?

- Розширився обсяг роботи в цеху переробки деревини. Тепер працюємо у три зміни. Середня зарплата у наших працівників зросла до 1200 гривень.

Працюємо за принципом безвідходного виробництва, тобто використовуємо деревину на всі сто відсотків. Цех переробки деревини є нашою гордістю та надією на подальший розвиток Березнівського лісгоспу.

- Чим унікальний ваш переробний цех?

- В лісгоспі значна увага приділяється поглибленій переробці деревини. У деревообробних цехах працює імпортна лінія з виготовлення столярного брусу, перший вітчизняний прес для виготовлення меблевого щита. Нещодавно встановили сучасний котел, який працює на автоматиці та відходах деревини. Раціональне використання деревини дає змогу отримувати хороші виробничі результати, вчасно виплачувати працівникам зарплату та справно платити податки у бюджет.

- Хто є вашими постійними клієнтами із закупівлі деревини?

- В основному - вітчизняні підприємства району та області, - як, наприклад, “Одек Україна” (смт Оржів Рівненського району), фір-ма “Свиспан Лімітед” (Костопіль), а також закордонні споживачі з Німеччини, Польщі, Нідерландів, Іспанії.

- Які тварини водяться у ваших лісах?

- Лосі, олені, кабани, кози, лисиці, зайці тощо. Працівники Березнівського лісгоспу приділяють велику увагу веденню мисливського господарства. Зокрема, оберігають тварин від браконьєрів, підгодовують їх, висаджують рослини для підтримки життя звірів. У вольєрах розводимо диких кабанів, яких потім випускаємо у ліс.

- А щодо флори?

- Основними лісоутворюючими породами у лісгоспі є сосна, дуб, береза та вільха. Багатий край на чорниці, журавлину, гриби. Намагаємося щороку примножувати ці природні багатства. У лісових розсадниках щорічно вирощується до двох мільйонів штук стандартного посадкового матеріалу основних лісоутворюючих порід. Вирощуються такі цінні види рослин, як модрина, смерека, грунтопокращуючі породи - дуб червоний, бузина, клен, липа та інші.

- Чула, що у Березнівському лісгоспі - найкращі звалювальники дерев...

- Так (сміється). Щорічно в кожному лісгоспі проводиться професійний конкурс по звалюванню лісу. Складовими змагань є звалювання, розкрижування дерева на точність, обрізання гілок тощо.

Найцікавіше - це звалювання дерева. Потрібно так розрахувати зріз рослини, щоб вона звалила кілок, який встановлений суддею змагань на відстані близько 15 метрів від валки. Наш працівник Андрій Стеблюк протягом останніх років завжди займає перші місця на обласних змаганнях. Цього року зайняв сьоме місце по Україні серед 44 учасників.

Загалом, у нас дуже згуртований колектив. Працюємо, як одна сім’я. Напередодні свята бажаю всім здоров’я, злагоди в родинах, душевного комфорту та відчуття радості в кожній хвилині життя. Зі святом вас!

Ольга ДОЛЯ

У зелених лавах - гвардійський порядок!

Лісовий фонд Костопільського військового лісгоспу розташований навколо Рівненського полігону. Ліси є своєрідною буферною зоною для захисту мешканців навколишніх сіл та для маскування озброєння і військової техніки, що застосовується під час навчань на полігоні. На дуби-велетні, що стоять тут, як солдати в строю, зазіхає не одне корисливе око: такі дерева мають неабияку ринкову цінність. А для військових лісівників їхнє зелене господарство - це щоденні клопоти і турботи.

- Ми, - розповідає кореспонденту “РР” директор лісгоспу Анатолій ШУМИЛО, - виконуємо всі ті самі функції, що й “цивільні” лісівники: збираємо насіння, вирощуємо посадковий матеріал, садимо ліс, доглядаємо за ним. Продукцію нашої пилорами - балки, крокви, пиломатеріали - продаємо місцевим споживачам, в основному - мешканцям ближніх сіл. А ще - постачаємо на внутрішній ринок деревину для потреб оборони і безпеки.

Бувалі грибівники розповідають, що найкращі гриби ростуть у заповідних дубових лісах.

- Власними силами, - ніби вибачається майстер лісу Іван ДРАГАНЧУК за калабані на лісовій дорозі, - асфальт не прокладеш, адже на це потрібні гроші і техніка. Вивезти зрубаний ліс - проблема: ціни на лісоматеріали не встигають за цінами на пальне.

Після короткої екстремальної подорожі зупиняємося у казковому місці. Могутні стрункі дуби, величні у своїй красі, під ними - дубочки-підлітки, молоді дубки - це заказник місцевого значення “Вікові дубові насадження”. Під столітніми деревами - море грибів. Хвилин за сорок маємо повні торбинки здобичі. При цьому жодного разу не наштовхнулися на сліди людської діяльності у вигляді порожніх пляшок, бляшанок та згарищ. Порядок у лісі гвардійський - самі не смітять й іншим не дозволяють. Ліс для костопільських військових - не просто кубометри дров і дощок, а, перш за все, - унікальна природа, яку їм довірено доглядати. Одне озеро Боброве чого варте: чисте, риба в ньому так і грає, ще й бобри будують хатинки на його берегах.

Далі наш шлях про-

ліг до підсобного господарства - лісової пасіки. Пасічник Євгеній КАМІНСЬКИЙ радо зустрічає гостей. Цивілізація присутня тут у вигляді радіоприймача і мобільного телефона, всі інші блага - від природи і власної важкої праці. Гудуть над вуликами трудівниці-бджоли, білки прибігають поласувати ліщиною. Взимку, буває, навідуються вовки. Нудьгувати нема коли - є справи і на пасіці, і на городі, що навколо пасіки. Так само й у лісах поблизу Костополя, Малої Любаші, Борщівки робота триває цілий рік: військові лісівники до своєї справи ставляться з відповідальністю. Побувавши в лісгоспі, переконуєшся: діброви і гаї поблизу полігону знаходяться під надійною охороною дбайливих господарів.

Валентина ЗАХАРОВА

Мовою цифр

У Костопільському військовому лісгоспі ДП “Львівський лісокомбінат” Міністерства оборони України 115 працівників, усі вони мають вищу і середню спеціальну освіту, дев’ятеро заочно навчаються у вузах. Загальна площа лісгоспу складає 12093 гектари. Запас деревини - 1659,03 тисячі кубометрів. Нінішньої весни посадили саджанці

на площі 69,8 гектара, хоча планували - на 50 гектарах. Обсяг реалізації товарної продукції за перше півріччя 2006 року склав 1037,2 тисячі гривень, - на 86,6 тисячі, гривень більше, ніж за відповідний період 2005-го. Середня зарплата працівників лісгоспу сьогодні дорівнює 689 гривень на місяць.