Велика, міжобласна, бурштинова…

30 липня 2015 року опівдні, обслідуючи місця незаконного видобутку бурштину у Дубровицькому районі, в селі Крупове на працівників міліції напали місцеві жителі, які палками нанесли їм тілесні ушкодження. На допомогу колегам виїхали бійці спецпідрозділів роти міліції громадської безпеки особливого призначення, “Грифону” та Національної гвардії. Втім, спецпризначенців оточили майже сотня місцевих, тому міліціонери прийняли рішення відстрілюватися гумовими кулями. Під час масових заворушень правоохоронці затримали десятеро осіб, яких доставили до Дубровицького райвідділу міліції.

Згодом, в період з 3 по 4 серпня на Рівненщині було викрито чималу партію бурштину. Мова йде про 2640 кілограм, які були виявлені під час проведення санкціонованого обшуку в автомобілі марки “Мерседес Бенц Спринтер”, на вулиці Студентській у Рівному. За попередніми даними вартість такої кількості коливається в районі 3 мільйонів доларів. Водію, який здійснював перевезення, оголошено підозру, наразі він перебуває на волі. Всю вилучену партію під пильною охороною було доставлено до Києва. Також, як повідомив заступник начальника ГУ ДФС у Рівненській області Ігор Бородавко, 4 серпня під час проведення ще 8 обшуків за адресами шести підприємств, які мали відношення до незаконної діяльності, було вилучено майже тонну “золотого каміння”, обладнання для його обробітку, а саме 27 станків вартістю 9,6 млн. грн. та 100кг обробленого бурштину (шарів) вартістю близько 44 млн. грн.

Окрім того, під час спроби залишити м. Рівне, був затриманий автомобіль “Лексус”, за кермом якого перебував засновник однієї з фірм-фігурантів кримінального провадження. Під час огляду автомобіля були виявлені бухгалтерські документи двох підприємств, які проходили по даному кримінальному провадженню. Загалом, за результатами проведених обшуків, вилучено товарно-матеріальних цінностей приблизно на 62 млн. грн.

Що ж відбувається?

Практично на наших очах розпочинаються події, всю серйозність який ще не до кінця усвідомлюють навіть їх учасники. Зрозуміло, що наводити лад в тому бардаку (іншого слова тут просто неможливо придумати), який називається в нас видобутком бурштину, треба було вже давно. Схеми незаконної добичі, продажу, транспортування та виготовлення ювелірних виробів та сувенірів із цього каменю відпрацьовувалися не одне десятиріччя. Чому ж активна фаза боротьби розпочалась тільки зараз? Відповідь на це питання не лежить на поверхні. На думку експертів, тут є кілька чинників. По перше, після Революції Гідності старі схеми “кришування” нелегального бізнесу дали збій. За ці півтора роки набрали сили нові групи ділків, які хочуть бути незалежними та самостійними. Вони не бачать особливої потреби ні з ким ділитись і швидко набирають вагу. При цьому їх підтримує доволі значна кількість рядових “копачів”. Ті також не хочуть бачити на своїх територіях ніяких прибульців. Перші конфлікти були саме між місцевими “мирними мешканцями” та приїжджими “спортсменами”. Місцеві тоді перемогли. Зрозуміло, що така “регіоналізація” аж ніяк не подобається центральній владі. Коли кілька тижнів тому стало зрозуміло, що жорсткої зачистки не минути, більшість рядових “бурштинового бізнесу” банально вирішили перечекати бурю. Однак, основні події почали розвиватися не у північних районах, а в обласному центрі. Те, що в Рівному активно працюють структури по обробці бурштину не секрет. Практично в кожному торгівельному центрі міста є відділи, що продають вироби з цього каменю. Хтось же їх виробляє, і десь сам бурштин вони беруть. Не потрібно бути Шерлоком Холмсом, аби зрозуміти – левова частка сировини у цих ювелірів – “ліва”. Ось їх то і “накрили”. Однак, вилученням дуже суттєвих партій бурштину, самого незаконного видобутку “сонячного каменю” не припиниш, тим більше, що левову частку добутого ділки відправляють на експорт. Нашій центральній владі залишається три можливі сценарії розвитку подій.

Можна розгорнути масштабну кампанію з пошуку та затримання копачів у лісах та селах півночі області. Скільки для цього потрібно сил не скаже сьогодні жоден експерт, особливо враховуючи ту величезну кількість зброї, яка за останній рік опинилась на руках у населення. Тим більше, що іншого джерела заробітків в цих районах практично немає, і копачі будуть намагатися відстояти “свої” бурштинові родовища.

Інша можливість – це спроба паралельно з репресивними заходами, намагатися провести політику “батога та пряника”. Тобто, дати змогу частині “копачів” почати працювати чесно і, сплачуючи податки, перейти в категорію легальних підприємців. Це складний довготривалий процес, при цьому все одно відразу всі ділки не легалізуються, та й чи легалізуються взагалі – це теж питання.

Але є й третій сценарій, який видається автору найбільш вірогідним. Після певної хвилі затримань та вилучень, про бурштин забудуть, як забували і після минулих кампаній по боротьбі із його незаконним видобутком, і все піде як десять, і двадцять років назад.