Убивство чоловіка Марія Стюарт підготувала разом із коханцем

Після поразки свого війська від англійців, зради шотландських дворян він кілька днів лежить у лихоманці. На цьому світі його тримає лише надія, що вагітна дружина от-от подарує йому нащадка. І тут повідомляють, що народилася дівчинка. Король відвернувся до стіни й більше не зронив ні слова. А 14 грудня 1542 року помер. Королевою Шотландії стала його щойно народжена донька — Марія Стюарт. Їй виповнилося шість днів.

Правити своєю країною Марія почала у 18 років — після смерті матері. У 23 одружилася з 19-річним двоюрідним братом лордом Дарнлі. Несподівано закохавшись у цього довготелесого безвусого юнака, Марія Стюарт так само швидко охолола до нього. Слабохарактерний, капризний, він вимагав від неї рівних прав в управлінні країною. Але ж як вона, королева, може покластися у вирішенні державних справ на цього любителя вина, жінок, коней і мисливських псів? Її головний радник — італієць Давид Річчо. Дарнлі приєднується до змови проти дружини й убиває Річчо на очах вагітної Марії. Саму її від розправи заколотників урятував граф Ботвелл. Він вечеряв у замку в сусідньому приміщенні. Почувши галас у покоях королеви, прибіг зі своїми людьми на допомогу.

Дарнлі злякався власної сміливості й уже наступного дня, вимолюючи на колінах прощення в Марії Стюарт, здав усіх причетних до змови. Вона вибачила й дарувала йому життя, але він житиме окремо. Тепер королеву всюди супроводжує граф Ботвелл — на полюванні, прогулянках верхи, іграх у гольф. Він цілком інший, ніж її чоловік — вольовий, рішучий, сильний. Зав’язується роман. Свої переживання Марія виливає у віршах. Невдовзі вона вдруге вагітніє — від Ботвелла. Такої ганьби — народити позашлюбну дитину — королева не може собі дозволити. В одній із розмов коханець натякає, що проблему можна розв’язати — убивши її теперішнього чоловіка.

— Ні-ні, я не піддамся диявольській спокусі. Потрібно діяти іншим способом, — заперечує королева. — Я не хочу крові.

— Але Дарнлі не панькався, — нагадав Ботвелл про вбивство Річчо.

— Добре, спробуйте, — ледь чутно дає згоду Марія, дивлячись на вогонь у каміні. — Сподіваюся, ваші дії не заплямують моєї честі й не змусять мене мучитися докорами сумління.

Її чоловік перебуває в цей час у Глазго під опікою батька. Шотландське дворянство його зневажає. Одні — за замах на королеву, другі — що не довів його до кінця. Дарнлі проводить час у шинках. Там підхопив сифіліс і тепер лежить у батьківському домі весь у гнійних виразках. Марія береться його виманити. Коли вона несподівано ввійшла до його спальні, Дарнлі зрадів, як дитина, яку пробачили за дрібну шкоду. Королева вмовляє знесиленого хворобою чоловіка їхати до шотландської столиці Единбурга під її опіку. Обіцяє «відновлення всіх подружніх обов’язків».

Лорда Дарнлі везуть на санях. Самостійно пересуватися йому важко. Він соромиться своєї недуги. Обличчя, спотворене сифілісом, прикриває вуаллю. Не бажає в такому вигляді повертатися до міста. Вони зупиняються в невеличкому маєтку недалеко від Единбурга. Марія турботливо опікується чоловіком. Його розміщають у затишно обставленій кімнаті на верхньому поверсі двоповерхового палацу. Стіни спальні прикрашені дорогими гобеленами, підлога встелена східним килимом. У кімнату внесли величезне ліжко з балдахіном. Безпосередньо під спальнею Дарнлі — кімнатка, призначена для Марії.

Увечері 9 лютого 1567 року вона каже, що збирається відвідати весілля свого відданого слуги.

— Не залишайте мене, — заскиглив Дарнлі й мерзлякувато натягнув ковдру. — Коли ви зі мною, я спокійний, але варто вам виїхати, як мені починає здаватися, що я абсолютно беззахисний.

Знизу долинають чиїсь кроки та незрозумілий гул, наче щось тягнуть по підлозі.

— Мабуть, слуги впорядковують мою кімнату, — пояснює Марія.

— Але ж ви не збиралися сьогодні тут ночувати? — здивувався Дарнлі.

Гукнув пажа й велів сходити вниз подивитися, що там діється. Юнак пішов виконувати доручення, але в коридорі першого поверху зіткнувся з Ботвеллом. Той, не поступаючись дорогою, запитав, куди він іде.

— Дурниці, — кинув граф, коли паж пробелькотів відповідь, — пересувають ліжко її величності, згідно з її побажанням.

Насправді ж у кімнату Марії Стюарт заносили мішки з порохом. Уночі, коли вона була на весіллі, спальня королеви вибухнула. Дарнлі зумів вибратися з-під завалів і в самій нічній сорочці кинувся навтіки по снігу. Його наздогнав чоловік у насуненому на очі капелюсі й довгому плащі — і задушив.

За чотири дні чоловіка королеви Шотландії поховали поряд із радником Річчо, якого той убив 11 місяців перед тим. За голови «невідомих злочинців» оголосили нагороду. І вже наступного ранку по всьому Единбургу висіли листівки з іменами лордів, причетних до вбивства Дарнлі, а також Марії Стюарт та її фаворита графа Ботвелла — першого радника й головнокомандувача армії Шотландії. Марія не зважає — вона, вагітна, поспіхом одружується з Ботвеллом. О четвертій ранку, подалі від зайвих очей.

У народі Марію обзивають шльондрою. Англійська королева Єлизавета І завалює її — свою двоюрідну племінницю — листами з натяками, що їй відомі справжні обставини смерті її чоловіка. Південна сусідка хоче посадити на шотландський трон «свою людину», яка привела би країну до об’єднання з Англією. Шотландія опиняється на порозі громадянської війни. По один бік — королева і граф Ботвелл. По другий — шотландські лорди. Вони спочатку підтримали вбивство Дарнлі, тепер же хочуть вибілитися й усю відповідальність повісити на коханців. У вирішальній битві біля Карберрі-гілла за 10 км від Единбурга противники королеви вийшли під таким стягом: на білому тлі під деревом лежить тіло вбитого короля, поруч на колінах дитя, простягає руки до неба, й напис: «Господи, молю тебе про суд і помсту!».

Дві армії тупцюють на місці. Одні бояться підняти зброю на все ще свою королеву, іншим — простим селянам графа Ботвелла — не до війни, бо треба збирати врожай. Королева погоджується здатися в полон за умови, що її коханому дадуть час покинути Шотландію. Ботвелл утікає до Норвегії. Марію змушують зректися престолу й ув’язнюють. Її коханий також потрапляє за ґрати у вигнанні. Його схопили за давню провину — замолоду граф звабив і збезчестив доньку одного з адміралів, коли їздив просити короля Данії та Норвегії про союзництво у війні проти Англії. І Марія Стюарт, і граф Ботвелл решту життя проведуть у в’язниці. Йому Марія Стюарт присвятила один зі своїх останніх сонетів:

Для нього я забула честь мою,

Йому я владу і сумління віддаю,

Для нього я покинула сім’ю,

І стала гнаною у власному краю.

Невдовзі після ув’язнення Марія Стюарт народила від графа Ботвелла мертвих близнюків.

Кат відрубав голову з третьої спроби

19 років пробула в ув’язненні Марія Стюарт. Спочатку в Шотландії, а потім в Англії, куди втекла, сподіваючись, що Єлизавета І допоможе їй повернути престол. Продовжувала вести таємне листування з іспанським і французьким королівськими дворами. Англійська розвідка викрила її змову з місцевими католиками, що хотіли вбити протестантку Єлизавету І й віддати корону їй, католичці. Марію Стюарт вивели на страту 8 лютого 1587 року. Кат попався невмілий. Першим ударом лише вдарив її сокирою по потилиці. Другим — розсік шию. Припинити муки й відтяти голову жінці зумів лише з третього удару.

Син Марії Стюарт і лорда Дарнлі Яків VI після смерті безплідної Єлизавети І об’єднав англійську й шотландську корони. За його наказом прах Марії Стюарт перенесли у Вестмінстерське абатство в Лондоні, де поховані всі монархи Великої Британії.

Застуду лікувала мармеладом

Вважають, що слово «мармелад» пішло від виразу французькою Marie est malade — “Марія хвора”. Коли Марія Стюарт занедужувала на застуду, лікар наказував їй вживати апельсинові скибки, посипані тертою цедрою і товченим цукром. Щоб зробити ліки смачнішими, французький кухар Марії готував для неї густий солодкий відвар із айви й апельсинів. Десерт так подобався королеві, що вона наказувала постійно тримати слоїк із ним на столику біля ліжка.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: