Той самий Какава,

- Я ріс без батька, старші хлопці постійно ображали мене, тому й почав займатися спортом, щоб бути сильним і могти постояти за себе, - розповідає Анатолій Какава про свій шлях у професійний спорт. - Якось дізнався, що в обласному спортивному товаристві “Авангард” працює секція вільної боротьби. Почав її відвідувати.

Прагнення оволодіти всіма секретами боротьби, дружня підтримка талановитого тренера Володимира Шеремета та старших товаришів сприяли тому, що юнак поступово набував досвіду і майстерності. А шліфував він її вже у районному фізкультурно-спортивному товаристві “Колгоспник” (нині - “Колос”), де відчув справжню турботу інструктора товариства (також борця) Миколи Євтушка та інших досвідчених спортсменів.

...Разом з Анатолієм Андрійовичем переглядаємо фото із сімейного альбому, на яких зафіксовані різноманітні миттєвості спортивних змагань за його участю, а також нагороди. В Анатолія їх багато. Але найбільш пам’ятною і дорогою є маленька бронзова медаль, яку він отримав у 1962 році на змаганнях із вільної боротьби в Ізюмі (на фото тримає в руці - авт.): вона була першою у його довгій спортивній кар’єрі.

Особлива сторінка в житті Анатолія Какави - армія. Наш земляк служив у спортивній роті, де опанував ще й самбо. Виступав за збірну Збройних Сил СРСР, піднімаючись на найвищі щаблі престижних турнірів. Після звільнення у запас Анатолій повернувся у рідні краї та став тренером з вільної боротьби районного ФСТ “Колос” при обласній дослідній станції в Шубкові.

За 12 років роботи в “Колосі” Анатолій Андрійович підготував понад 40 першорозрядників і 30 кандидатів у майстри спорту з вільної боротьби та самбо. Серед них - призери України Микола Кардаш, Богдан Єфимчук та інші. Багато його вихованців, закінчивши вузи, стали викладачами та вчителями фізкультури і прищеплюють любов до спорту підростаючому поколінню.

На жаль, через важку хворобу спортсмен був змушений залишити професійний спорт. Усі сили та майстерність він віддавав тренерській роботі. Але цукровий діабет, врешті-решт, змусив залишити й посаду тренера.

...Сьогодні Анатолій Какава - інвалід другої групи. Разом із дружиною Лідою хазяйнують у своєму невеликому господарстві. Батькам допомагають донька Наталка та син Геннадій. Наймолодший син - Олександр - служить у війську. Попри домашні клопоти, Анатолій Андрійович майже ніколи не пропускає спортивних змагань, які проводяться у його рідному селі. На них він - найактивніший уболівальник. Але хвороба все частіше дає про себе знати. Найбільше чоловіка тривожить зір. Щоб остаточно його не втратити, потрібна операція. Далі її відкладати вже не можна. От тільки коштує вона дуже дорого.

Анатолій Какава був би дуже вдячним за фінансову допомогу. Можливо, знайдуться добрі люди, що допоможуть цьому скромному чоловіку, який так багато зробив для вітчизняного спорту. Контактний телефон: 8(096) 748-84-70.

Петро СЕМИДУБ