В Америці - як удома

- Поїхав я в Південну Америку (побував у Чилі, Аргентині, Парагваї, Бразилії) на запрошення української діаспори, - каже отець Леонід. - П’ять років відправляв богослужіння в Соборі Української Православної церкви Південно-Американської єпархії. Що й казати, був приємно вражений духовністю та рівнем жи!

ття наших людей, а головне - шаною до українських національних традицій! Неабияк мене здивувало, що українці в Америці ходять у неділю та святкові дні у вишиванках і з гордістю заявляють усім, якої вони національності. А в місті Інкарсіон, що у Парагваї, почуваєшся, ніби ти не в Америці, а в Рівному - йдеш вулицею, а до тебе вітаються українською...

Варто зауважити, що слово “українець” на південно-американському континенті звучить гордо. Поважають українців, бо працьовиті дуже! Однак, слід віддати належне нашим прадідам (першій хвилі еміграції) - нелегко їм було обробляти зарослу густими насадженнями землю. Сьогодні ж чимало емігрантів-українців у країнах Південної Америки - власники плантацій та заводів з обробітку сої, цукрової тростини, картоплі-батату тощо. Уряди Парагваю, Аргентини, Чилі з шаною ставляться до вихідців із України, бо ж вони вносять значний вклад в економічний розвиток цих країн. Особливо багато українців у поселенні Хухуй (в перекладі означає “сонячне місто”).

А колядують тут... у шортах!

- А ще - духовність у країнах Південної Америки на високому рівні, - продовжує отець. - Усі школи та університети діють при церквах. Відкривається багато українських храмів, де мені, зокрема, було приємно відправляти богослужіння. Особливо радують діточки - біжать вулицею і радісно вигукують: “Слава Ісусу Христу!” Щороку проходить виставка української літератури - з України привозять найпопулярніші видання з культури та етнографії, - говорить священик і додає: “Українці, які сьогодні проживають у країнах Південної Америки, попри свою любов до Батьківщини, не хочуть повертатися в Україну на постійне місце проживання: адже рівень життя, на їх думку, у нас надто низький. І політична нестабільність держави неабияк насторожує”.

- На що ви звернули увагу, коли вперше ступили ногою на американський континент? - запитую отця Леоніда.

- Перше, що вразило - зоряне небо, - пригадує священик. - Поглянув у нічну вись - нема ні сузір’я Ведмедиці, ні Чумацького шляху...

А ще був здивований, коли побачив, що сонце сходить з іншої сторони світу. Полюс інший!

Дощі ллють, як з відра. Літо починається тоді, коли на Україні січень. Християни колядують у шортах. Також запам’яталося те, що практично щодня бразильці смакують телячим м’ясом “Асадо” та вином - це їхня національна страва. А ранок у корінних американців починається із трав’яного напою, який називається “Мато”.

Я приємно вражений життям земляків у Південній Америці. Тільки от серце болить, що більшість українців на Батьківщині живуть гірше. Хто ж у цьому винен?..