Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1054 від 10.02.2022p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Листопад 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30

Новини Рівне
QRcode

#Ракурс житейський

«Якщо буде треба – клич…»

«Якщо буде треба – клич…»

Віктор – студент медичного вишу був місцевим. Худенький, якийсь дивакуватий, він швидше за інших приходив на навчання, сідав у куточку і повторював домашні завдання. Не було у нього ні друзів, ні дівчини. Вчився дуже старанно, часто навідував бібліотеку, вивчаючи додатковий матеріал. Цікавився народною медициною.

Носив благеньке пальто і сіренький костюм старого пошиття. Дехто з однокурсників глузував з нього. Віктор, опустивши голову, ішов геть. Не вмів заступитись за себе, ні з ким не сперечався, був дуже скромний і мовчазний.

Якось, замислившись, він не почув запитання викладачки. Його погляд був зосереджений на Інні – найкрасивішій дівчині з їхнього курсу. Віктор таємно був закоханий у неї, присвячував їй свої вірші. Христина Семенівна – так звали викладачку – несподівано підійшла до хлопця. «Що ж я запитувала, Вітю?» – сказала роздратовано. Хлопець знітився, розгублено відкрив підручник, з якого випав аркуш паперу. Христина Семенівна підняла його, з єхидною усмішкою стала читати вголос. Серед студентів знявся гамір, який перелився у глузливий регіт – це була його власна поезія, яку Віктор написав для Інни. У нього засмикалися повіки, обличчя залив жар. Він простягнув тремтячу руку: «Ви не маєте права! Поверніть! Це – моє!» – вигукнув крізь сльози. Христина Семенівна поклала аркуш з віршем перед Інною. А потім тріумфально, піднявши голову, сказала: «Шукай, Вітю, собі рівних. Інночка – єдина дочка високопосадовця, а твоя матір, я знаю – рік за роком народжує. Мабуть, більше нічого й не вміє. Заледве кінці з кінцями зводите, але ж мати у вас – героїня!».

Наступного дня Віктор не прийшов на навчання. У нього стався нервовий зрив. Про це повідомила мати Віктора, яка завітала до вишу. «Так, живемо ми бідно, але гідно. І нема мені чого соромитись. Діти – моє щастя, сенс життя. Усі чудово вчаться, щонеділі до церкви ходимо, допомагаємо одне одному в усьому. Приміром, Віктор за свою стипендію не собі, а братам і сестрам подарунки купує. Про мене з батьком не забуває. Хіба це злочин – дітей народжувати? Утім, вам мене не зрозуміти – ви жодного не народили», – мовила жінка Христині Семенівні просто у вічі.

Викладачка стояла як вкопана. Нервово кліпала очима. Врешті, крізь зуби витиснула: «Ректору пожаліюся, що скандал вчиняєте». «А хіба правда скандалом називається?» – не хотіла відступати пані Віра – так звали матір Віктора.

З часом поступово забулася ця історія. Хлопець і надалі всього себе віддавав навчанню, а тихими ночами виливав свою любов до Інни у віршах. Вона погоджувалася: Віктор – хороший хлопець, але усвідомлення того, що він нижчої від неї верстви, забороняло її серцю розвивати якісь почуття чи бодай бути добрим другом. Інна змінювала своїх багатих прихильників, шукала нагоду пройтися з кимось попід руку мимо Віктора. Мовляв, бачиш – хто мені пара?

Віктор мовчки кивав головою в знак привітання, а потім довго сидів у задумі, виливаючи на папері свій душевний біль. Та одного дня чорним птахом прилетіла в дім Інни біда – в аварії загинув її батько. Віктор тяжко сприйняв цю новину. Хвилювався: чи впорається тендітна душа коханої з такою втратою? Після похорону підійшов до Інни. Легенько торкнувся її руки: «Прийми мої співчуття, Інночко. А якщо буде треба – клич». Дівчина обвела його здивованим поглядом і промовчала.

Після смерті батька Інна і надалі ні в чому собі не відмовляла. Очевидно, багатий татко заздалегідь подбав про своє чадо. Віктор зрозумів: кохання його безнадійне, але що робити із серцем, яке завмирає від її іскристого погляду, від думок про неї, які переслідують вдень і вночі?

Якось Віктору надійшло повідомлення про посилку. Здивувався. Вона була з цього ж міста: прізвище та ім’я – незнайомі. Чи не краще було б зустрітися і просто віддати посилку, подумав. І пішов на пошту. Великий пакунок його зацікавив і він зайшов у куточок скверика і розпакував його. Це була куртка чорного кольору, модного пошиття, з блискучими замками-змійками. В якусь мить у Віктора спалахнула думка, що, можливо, це якась помилка і слід віднести посилку назад, та з-під кишені випала записка: «Вітю, ця куртка – мого покійного тата. Він лише двічі її одягав. Шкода викидати, і я подумала – ти так бідно одягаєшся. Адресу вигадала. Словом, носи на здоров’я. Інна».

Хлопець перечитував і перечитував записку. І відчував, як сковує його тіло і паморочиться у голові. Перед очима замиготіли якісь чорні цятки, закружляло все довкола. Інна, Іннуся – дівчина його мрії, його муза – як вона могла так вчинити? Чого домагається? Принизити, знищити до тла? Він ледве поплентався додому. Сховав пакунок на балконі між старими речами. «Що з тобою, синку? Якийсь ти дуже блідий», – спитала мати. «Усе добре, мамо, просто – голова болить», – відповів Віктор. Він казав правду: у голові його гуло, здавалося, вона лусне від болю.

Наступного дня у дворі вишу стрілася йому Інна. Очевидно, навмисне чекала його. Віктор не зупинився, кивнув головою і пішов далі. Якийсь невідомий досі холод скував його серце, воно чомусь не стукотіло так сильно, як колись, коли бачив її.

Десь відкотилося і натхнення. З того дня Віктор перестав писати вірші.

На останньому курсі Інна вийшла заміж за сина батькового друга, який тепер зайняв його крісло. Віктор не сподівався і сам, що його приспані почуття знову забрунькують у душі і він буде гірко ридати за кущами жасмину, спостерігаючи, як щаслива пара виходить із РАГСу. А тут – ще й мати тяжко захворіла, і одного ранку вже не могла звестися з ліжка. Світ потемнів для Віктора, і він уже сам ніби не існував, коли домовину з маминим тілом понесли на кладовище. Працівники відповідних служб запропонували віддати трьох дітей молодшого віку в інтернат, на що Віктор і його старша сестра категорично відмовились. Сестра вже працює. Віктору до диплома не так багато часу, а там – роботу знайде. Діти з втратою матері ще більше згуртувались, розраджували одне одного, підтримували хворого батька.

… Минав час. Життя внесло свої корективи. Порозліталися діти, як пташенята, по світу. З батьком у рідному домі зосталася сім’я старшої сестри. Віктор переїхав у сусіднє місто, створив сім’ю, став хорошим хірургом.

У той день Віктор Васильович збирався додому швидше. Захворіла його дружина Світлана. Слід було забрати з садочка донечку Настуню. Уже зняв білий халат, як почув несміливий стукіт у двері. «Заходьте!» – сказав голосно.

До кабінету зайшла якась жінка. Щось знайоме видалось йому в її проникливому погляді, у родимці на правій щоці і тоненькій поставі. «Не впізнаєш мене, Вітю?», – спитала тихим голосом. Щось обірвалося у Віктора всередині: Інна! Невже це вона? І де тут взялася?

«Можна присісти?», – спитала. Віктор набрав номер виховательки, сказав, що трішки забариться, бо ще має пацієнтку, яка здалека приїхала. І звернувся до Інни: «Що ж, розповідай». Слово за словом жінка стала виливати свій жаль. Тепер вона одна. Мати померла, а чоловік, дізнавшись, що важкохвора, залишив її. Дітей Господь не дав. Лікарі радять їй оперуватись, а коштів у неї – нема. Домашні статки, що залишили покійні батьки, швидко розтанули. Подруга порадила їй поїхати до Віктора. Він – чудовий хірург, може, чимось зарадить їй. Врешті, чи не він колись сказав їй: «Якщо буде треба – клич».

По обличчю Інни текли струмочками сльози: «Я винна перед тобою, Вікторе. Заможні батьки ні в чому мені не відмовляли. Мабуть, тому і росла егоїсткою, не розуміла біди. Пам’ятаю, як ти очі ховав, коли куртку тобі переслала. Навіщо я це зробила – не знаю й досі. Тебе принизила, а сама королевою почувалася! А нині – король ти. Здоровий, авторитетний, успішний, не самотній, як я. Що скажеш, Вітю?».

Віктор Васильович став нервово стукати пальцями по столі. У садочку його чекає донечка, а тут – на його відповідь Інна, його перше кохання, нездійсненна мрія, хвора, немічна, якій дуже важко. З перехопленим диханням він сказав: «За куртку я простив тобі давно, Інно. В той день, коли віддав її якомусь старенькому, що жебракував біля церкви восени без верхнього одягу. Він плакав і дуже дякував. І побажав мені щастя в житті. А щодо твоєї операції… Нічого ціннішого від здоров’я у житті немає. Гадаю, тепер ти це зрозуміла. Гаразд, я прооперую тебе. Після додаткового обстеження. Безкоштовно. Витри сльози. Не плач. Усе ще буде у тебе добре…»

10.02.2022Марія МАЛІЦЬКА


Переглядів: 982

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1195 від 06.11.2024p.
¤ 
Ознаки того, що у вас дефіцит вітаміну D

Ознаки того, що у вас дефіцит вітаміну D

Нестача «сонячного» вітаміну вкрай негативно позначається на стані здоров’я, тому його попередження – найкраща послуга вашому організму....

¤ 
Троє чоловіків вбили знайомого

Троє чоловіків вбили знайомого

До злочину причетні троє дубровиччан – 30-ти, 19-ти та 15-ти років, які і раніше потрапляли в поле зору правоохоронців за вчинення адміністративних правопорушень. А найстарший та неповнолітній мали судимість....

¤ 
Пошкодив шини службового авто

Пошкодив шини службового авто

Відомо, що 42-річний чоловік уже неодноразово потрапляв в поле зору правоохоронців, зокрема був судимий за вчинення майнових злочинів та хуліганства....

¤ 
У Рівненського обласного протипухлинного центру новий керівник

У Рівненського обласного протипухлинного центру новий керівник

Рівненський обласний протипухлинний центр очолив Віталій Бойко. Напередодні голова Рівненської обласної ради Андрій Карауш звільнив його з посади директора комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня», якою Віталій Бойко керував тричі: з червня 2005-го по вересень 2006-го, з 2007 по 2010 рік та з грудня 2014 року і дотепер...

¤ 
Громади Рівненщини отримали 11 нових шкільних автобусів

Громади Рівненщини отримали 11 нових шкільних автобусів

Ще 11 шкільних автобусів передали тергромадам Рівненщини. Ключі від нових авто вручили начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль та голова обласної ради Андрій Карауш....

¤ 
Партія «УДАР Віталія Кличка» стає ще більш відкритою

Партія «УДАР Віталія Кличка» стає ще більш відкритою

Ми прагнемо залучити якомога більше груп українців до політичного життя суспільства та розбудови партії. Зокрема, розширити участь жінок у прийнятті рішень, надати їм можливості для самореалізації....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (22267)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (18263)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (15332)
• Допомога під час карантину [967] (15268)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (15047)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (14907)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (14826)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (14782)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (14767)
• Живи до ста! [965] (14724)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (14666)
• Бюджет і ми… [965] (14657)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (14542)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (14479)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (14384)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (14329)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (13975)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (13944)

ТОП-15 свіжого номера:

• Партія «УДАР Віталія Кличка» стає ще більш відкритою (126)
• Для чого наносити зубну пасту на вікна автомобілів? (39)
• Навіщо протирати скло машини яблуком у дощ? (38)
• Кекси на вершках та вареній згущенці (37)
• Для освітніх закладів Рівного закуплять нове обладнання (37)
• Громади Рівненщини отримали 11 нових шкільних автобусів (37)
• Розмаринова олія для волосся (37)
• Ознаки того, що у вас дефіцит вітаміну D (37)
• У Рівненського обласного протипухлинного центру новий керівник (36)
• Пошкодив шини службового авто (36)
• Троє чоловіків вбили знайомого (35)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"