Аби дізнатися, наскільки важко не бачити того, що навколо вас діється, проведіть невеличкий експеримент. Заплющіть очі, візьміть у руки тростинку і пройдіться так хоча б одну зупинку. Для більшої певності спробуйте перейти дорогу чи придбати якийсь продукт у магазині. Зізнаюся, що з цікавості пробувала зробити подібне, але в мене нічого не вийшло, адже весь час боялася наштовхнутися на когось або перечепитися через сходи.
А в нашому місті проживає більше півтисячі людей, які давно не бачать сонячного світла. Одні з них просиджують увесь час переважно вдома, інші ж переконані, що життя потрібно цінувати в будь-якому стані. Тому, не втрачаючи оптимізму, наповнюють кожен день позитивними емоціями та радістю, котру, окрім люблячих родичів, дарує їм пісня.
Подібних оптимістів об'єднує хор «Ветеран» рівненського правління українського товариства сліпих (УТОС), на репетиції якого і побувала кореспондент «РР». Цього року хор відсвяткував свій ювілей - 30 років від дня створення, але його учасники ще пам'ятають перші мистецькі кроки, коли керівником та наставником хору був Микола Собецький. І хоча його вже немає поміж нас, та кожен, хто був знайомий з цією видатною людиною, захоплюється його ентузіазмом та творчим натхненням.
Нині хор нараховує 30 учасників, які, за їхніми ж словами, закохані у пісню і без неї просто не уявляють свого життя. У кожного з них - своя доля і проблеми, але об'єднує їх дружба і мелодійне звучання українських композицій. Доки нинішній художній керівник акомпанував артистам, староста хору Парасковія Юдіна розповідала про буття творчого колективу:
- Життя людей, які мають вади зору, не назвеш легким. Декого з них можна побачити, йдучи на ринок. Вони ходять між базарними рядами і співають пісні, молитви, а на Різдвяні свята - колядки та щедрівки. Скрутне становище і маленькі пенсії змушують людей шукати допомоги хто як може. Щодня їм доводиться стикатися з масою проблем, але вони їх долають, не втрачаючи смаку до життя. В цьому їм допомагає участь у нашому хорі, який не лише співає, а й влаштовує різноманітні веселі вечори. На різні свята ми любимо організовувати такі собі «вогники» зі співами, танцями, лотереями і призами. Літом часто виїжджаємо на природу, де також проводимо різноманітні веселі конкурси зі смішним підтекстом.
- Ось, наприклад, проводили конкурс «Міс осина талія», - продовжує розмову солістка хору Геонефе Лучинська, - де головний титул здобула найповніша учасниця нашого творчого колективу. На базі хору існує й чоловічий вокальний ансамбль «Оберіг», тому серед його учасників було розіграно титул «Містер лисина». До речі, хоча ансамблю ще й року немає, він влітку посів друге місце на всеукраїнському фестивалі в Євпаторії. Виступали ми також у Коростені, Львові, Чернівцях та й майже по всій Україні. У нашому репертуарі - переважно українські пісні, але є й російські композиції.
Живе разом з хором і величезний кіт на ім'я Граф. На кожній репетиції він сидить на руках у когось із жіночок і, як твердять учасники хору, має музичний слух і вже вивчив усі пісні з репертуару «Ветерана».
У подарунок хор виконав кілька композицій і для кореспондента «РР». Зізнаюся, що пісні, в кожну з яких артисти ніби вкладають частинку власної душі, звучали по-особливому, проникаючи у найвіддаленіші куточки серця. Слова композицій линули, немов лелеки в небі. Єдина різниця, що птахи відлітають у теплі краї, а пісні залишаються, аби радувати оточуючих своїм безмежжям.
На майбутнє керівник «Ветерана» задумав організувати конкурс колядок, і кільком учасникам хору запропонував побути у ролі суддів. Ті ж одразу відповіли: «Бути суддями - не для нас. Ми краще співатимемо на радість людям, аби тільки було кому нас слухати».
¤ Тарас Сень: «З 2000 року працюю для дітей…»Початок літа вже традиційно є «дитячим». Це не дивно, оскільки закінчується навчальний рік у школах і починаються літні канікули.Найкращого часу для дитячих розваг важко знайти. На жаль, саме дитячих літніх заходів в нас проводиться, на думку автора, замало, і це погано. Діти найбільше потребують позитивних емоцій, особливо в такий важкий час. Але є люди, які постійно працюють для того, аби малечі та підліткам влаштовувати святковий настрій. І роблять вони це дуже вдало....
| | ¤ Літо, сонце і гори: тридцять восьма поїздка церкви «Христос є відповідь» у КарпатиДіяльність церкви «Христос є відповідь» настільки різнопланова, що писати про неї можна дуже і дуже багато. Але є напрямок, який сам по собі є унікальним. Це кількаденні поїздки в Карпати, які дають можливість їх учасникам не просто відпочити в горах, що саме по собі є задоволенням та користю, а й отримати новий стимул для життя.Ініціатор та організатор поїздок пастор Тарас Сень дуже гарно та змістовно описує ці поїздки. Цього літа, з 16 по 20 червня, відбувся перший літній виїзд до Карпат, організований церквою «Христос є відповідь». Про те, як він пройшов, автор попросив розповісти Тараса Сеня....
|
¤ У двох медичних закладах Рівненщини діє електронна черга на безоплатну заміну суглобівНа Рівненщині діє електронна черга на безоплатне ендопротезування – хірургічну заміну пошкодженого суглоба (здебільшого кульшового або колінного) штучним імплантом.Ця послуга доступна у межах програми медичних гарантій у закладах, які мають договір з Національною службою здоров’я України....
| | ¤ Віктор Христюк: «Ми допомагаємо дітям відкрити для себе Бога»Літо – це, в першу чергу, пора дитячих канікул. Хоча не тільки дитячих. Відпочивають у цю пору й студенти.Вільного часу у дітей та молоді багато, але витрачають вони його по-різному. Церква «Христос є відповідь» традиційно дуже багато уваги приділяє організації дитячих заходів....
|
¤ Унікальні операції, що рятують життя у Рівненській обласній клінічній лікарніІнтервенційна радіологія — це сучасна галузь медицини, що поєднує медичну візуалізацію та мініінвазивні хірургічні втручання....
| | |