Тільки людина із загостреним відчуттям справедливості

- Миколо Степановичу, а чому ви обрали професію адвоката?

Микола Люшин розповідає, що народився і виріс у Березнівському районі в «багатій сім'ї». Саме так він називає свою багатодітну родину, адже, крім нього, батьки виховували ще шістьох дітей. Так склалося, що в житті йому часто доводилося бачити несправедливість, тож, говорить, що став адвокатом найперше для того, щоб захистити себе, свою сім'ю.

- На моє глибоке переконання, адвокатом може бути тільки людина з загостреним відчуттям справедливості. Саме тому часто я беруся за ту чи іншу справу, навіть знаючи, що не буду мати гонорару, - я не можу відмовити в допомозі людям, які не мають змоги заплатити за послуги адвоката.

- У європейських країнах кожен адвокат спеціалізується в якійсь окремій галузі права. А у нас як?

- Зазвичай, українські адвокати - це спеціалісти, так би мовити, широкого профілю. Тобто нам доводиться працювати у всіх галузях - одночасно брати участь і в господарських, і кримінальних справах. Мені ж найбільше подобається кримінальне право. Можливо, тому, що тривалий час працював у прокуратурі, маю належний професійний досвід.

- А яка справа з тих, де ви брали участь як адвокат, запам'яталася вам найбільше?

- Кожна справа, якою б вона не була, запам'ятовується на все життя. Адже, вивчаючи її, пропускаєш через себе людські проблеми, а часом і цілі життя. Хороший адвокат повинен віддавати кожному клієнту шматочок свого серця, не турбуючись про те, наскільки його вистачить.

І не важливо, кого я захищаю: безневинну людину чи таку, що дійсно скоїла злочин. У правосудді є термін «презумпція невинності». Тобто передбачається, що людина скоїла злочин через щось, щось на неї вплинуло, чи, можливо, вона перебувала в стані афекту. Кожен злочин має виправдовуючу причину - нічого не буває просто так, навіть убивство. Я пригадую справи, коли мені вдалося змінити запобіжний захід, і нині підсудні знаходяться на волі.

Пам'ятаю, як до мене звернулася жіночка, яка впродовж п'ятнадцяти років намагалася відсудити своє законне право на житло. Суть справи полягала в тому, що на місці її старенького будиночка збудували елітне житло для поважної правоохоронної структури, а вона залишилася ні з чим. На жаль, я не встиг їй допомогти, тому що вона не витримала тих тортур і померла.

Мене просто вражає подібне ставлення до людей, оця повальна несправедливість, якою просякнуте наше суспільство. А найгірше те, що в людей надії уже навіть на останню інстанцію - на суд, - немає. І це й не дивно, адже, як стверджують професійні правознавці, і я з цим також погоджуюся, ситуація в судовій системі просто катастрофічна. Нині українських суддів ввели в особливий статус - вони стали незалежними. Тобто тепер ні скасування судового рішення, ні те, що суддя затягує розгляд справи чи ображає будь-яку сторону в справі - не є причиною для притягнення судді до адміністративної відповідальності. Я маю справу, яка перебуває в суді сім років, і не було ще жодного розгляду. Відповідні органи мали б уже давно зреагувати на цей кричущий факт, але вони займають пасивну позицію.

Вирішити цю ситуацію можна лише на державному рівні. Змінивши в законі визначення статусу суддів і судової системи, передбачивши більш жорстку відповідальність за непрофесійні дії, виборність, ротацію голів місцевих суддів, можливо, можна буде сподіватися, що суди працюватимуть більш ефективно, захищаючи наших громадян.

- І що, у нас зовсім не залишилося чесних, справедливих суддів?

- Чому ж? У кожному суді є декілька суддів, з якими приємно працювати. І навіть, коли ти не виграєш справу, тобі працюється легко, бо суддя чесний, справедливий. У такому випадку справді хочеться сказати: «Ваша Честь». Сподіваюся, що найближчим часом ситуація зміниться, і стане краще працювати як суддям, так і адвокатам.

Користуючись нагодою, хочу привітати своїх колег з професійним святом - Днем адвоката, - який ми святкували 19 грудня. Бажаю міцного здоров'я, благополуччя в сім'ї і житті, успіхів у роботі і високих гонорарів. Хай благословить вас Господь.