Доглядають тих, кого кинула офіційна медицина

Разом з чоловіком-офіцером, якого перевели служити з Польщі до України, одеситка Тетяна приїхала до Рівного двадцять років тому. І майже наступного дня знайшла роботу сестри милосердя у Товаристві Червоного Хреста. Відтоді її й не міняла.

- Розкажіть, будь ласка, що входить у Ваші обов’язки патронажної медсестри Червоного Хреста і чим це відрізняється, скажімо, від роботи сестри у поліклініці або ж стаціонарі.

- Якщо офіційно й коротко, то головними напрямами діяльності організації є надання соціально незахищеним людям медичної, соціальної та гуманітарної допомоги. У міському Червоному Хресті 17 патронажних медсестер. Кожна закріплена за поліклінікою та лікарнею, де ми отримуємо призначення дільничних лікарів для людей, які є самотніми або непрацездатними чи тяжкохворими та обмеженими у пересуванні. Наприклад, я належу до Рівненської поліклініки №3. Мої підопічні живуть і в центрі міста, і на околицях, як-от у Золотієві. Відвідуючи пенсіонерів, здійснюючи призначення, я спостерігаю за станом хворого і за потреби призначаю консультацію з лікарем. Окрім того, медсестра допомагає оформити документи на отримання пільг, які передбачені законодавчими актами, або ж зібрати необхідні довідки, якщо виникає потреба стаціонарного лікування. А вже працівники соціальної сфери надають допомогу у вирішенні господарських проблем. Людей, яких опікає Червоний Хрест, офіційна медицина фактично викреслила і саме ми полегшуємо їм дожити віку в більш-менш пристойних умовах.

- Це завжди самотні люди, у яких уже нема ні дітей, ні родини?

- Справді, є чимало хворих людей поважного віку, які пережили власних дітей. Є багато колишніх військових, які, окрім знайомих, родичів тут не мають, бо не місцеві. Довгожительок жінок у мене на дільниці значно більше, аніж чоловіків. Цікаво, що бабусі до останнього метушаться на кухні, щось готують, прибирають, а дідусі, яким за вісімдесят, зазвичай пасивні: лежать або в найкращому разі – за столом газети читають. Відтак я за ними більше доглядаю, бо таких у мене всього двоє. Буває, домашню їжу не раз приношу, особливо супчики люблять. А є такі пенсіонери, що мають дітей уже передпенсійного, нерідко й пенсійного віку, та не склалися стосунки, зазвичай тому, що колись майно не поділили. Але найгірше, коли батьки ділять дітей...

- Червоний Хрест не раз і одягом забезпечує бідних пенсіонерів. Де ви його берете?

- По-перше, у нас є так званий банк одягу, до якого надходить від населення одяг, який хоча і був уживаним, але перебуває у хорошому стані. До нас звертаються люди малозабезпечені й неспроможні купити собі щось самостійно. Саме для них існує цей банк, де вони мають змогу отримати потрібний одяг безплатно. По-друге, у рамках своїх можливостей ми допомагаємо своїм підопічним продуктовими або медичними наборами, до яких входить ряд медикаментів першої необхідності: перев’язочні матеріали, одноразові шприци та ліки від простуди. За надання медикаментів ми дуже вдячні благодійному фонду “Благовіст” підприємства РЗВА, який цьогоріч придбав для хворих, якими опікується Червоний Хрест, перев’язочного матеріалу на 2000 гривень та закупив апарати для вимірювання артеріального тиску. Адже ми існуємо лише на членські внески та добровільні пожертвування від громадян і юридичних організацій. Сама ж програма “Патронажна сестра” фінансується з державного бюджету і на цьому весь державний позитив закінчується.

- Сім’я вже звиклася з Вашою милосердною роботою?

- Так, мої рідні теж є багаторічними членами Товариства - допомагають поширювати марки Червоного Хреста і миролюбно зносять ранішні чи пізні дзвінки моїх підопічних, кажучи: “Йди, твоя бабулька дзвонить!”

Патронажна служба

У 1961 році з ініціативи Товариства Червоного Хреста України засновано патронажну службу Червоного Хреста. Сестри милосердя здійснюють догляд за самотніми хворими похилого віку, організовують доставку ліків та продуктів харчування, готують їжу і допомагають у влаштуванні пенсіонерів у будинки-інтернати. 47-річний досвід роботи патронажної служби Червоного Хреста довів її необхідність для допомоги державі у здійсненні цільової програми соціального захисту населення.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: