Бандура - гордість світової культури

Хоча у наш час більшої популярності набули музичні напрямки, спрямовані на не надто вибагливого слухача, бандура все ж не здає своїх стійких позицій. І в цьому їй допомагає музична школа №1 ім. М. В. Лисенка, де нещодавно пройшло свято з нагоди 40-річчя відкриття класу бандури. Його випускниками стали 180 учнів, які зараз є лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів. Але була ще одна нагода гарно посвяткувати. В цей день виповнилося 70 років Людмилі Фурсик, викладачці музичної школи та засновнику класу бандуристів. На урочистість завітали голова ОДА Василь Червоній та заступник міського голови Світлана Богатирчук-Кривко, яка подарувала школі нову бандуру.

І хоча чимале коло людей знають про те, що в Рівному існує подібний музичний клас, і там займаються кілька десятків дітей різного віку, але мало кому відомо, що в нашому місті існує унікальна Спілка кобзарів, створена у 1994 році. Її мета - пропаганда кобзарського мистецтва, адже воно, на думку багатьох видатних людей, найглибше розкриває щирість душі українця.

- Засновником Спілки кобзарів на Рівненщині став унікальний творчий чоловік, викладач музичного училища по класу бандури, Анатолій Грицай, - розповідає голова рівненського обласного відділення національної Спілки кобзарів України Галина Топоровська. - Йому маємо завдячувати тим, що в місті існує величезний загін бандуристів, адже саме він став засновником професійної бандурної освіти. Наразі наше відділення піднімає питання, щоб Рівненському музичному училищу присвоїти ім'я цієї видатної людини. Це було б гарною подякою за неоціненну спадщину, яку залишив пан Анатолій. Це і вірші, і виставки, і мелодії для різних композицій.

- Чим же бандура відрізняється від інших музичних інструментів?

- Є чимало гарних і милозвучних пісень, але не всім інструментам під силу створити відповідний музичний супровід. Бандура, мабуть, єдина з усіх, якому це вдається. Коли перебираєш струни, то здається, що мелодія йде від самої душі. Звичайно, що навчитися грати на бандурі непросто. Справа, по-перше, у вазі інструменту, маса якого, до речі, аж вісім кілограмів. Дітям, які починають навчання з четвертого-п'ятого класу, важко її втримати. По-друге, втричі складніше, коли разом і граєш, і співаєш. А, по-третє, якщо бандурист звик до свого інструменту і до розташування струн на ньому, то на чужому зіграти просто не зможе. Ще однією особливістю є те, що для гри обов'язково потрібні... нігті. Але не у всіх вони міцні, тому, відкрию секрет, приватні майстри виготовляють для нас індивідуальні нігті на кожен палець, якими і граємо.

Нещодавно у Рівне завітали іноземні артисти. Коли вихованці музичної школи зіграли для них кілька композицій на бандурі, то гості були у захваті і не приховували свого щирого здивування. Вони не могли повірити, що такі юні дівчата вміють грати на унікальному для світової культури інструменті.

На початку березня в музичній школі №1 відбудеться обласний конкурс солістів-бандуристів ім.Анатолія Грицая. Такий захід відбувається раз на два роки і збирає кілька сотень поціновувачів кобзарського мистецтва.