У травні минулого року в Сарнах такі крадіжки відбувалися щоночі. Жителі райцентру, прокинувшись вранці, із подивом констатували, що з невідомих причин у них від’єднали телефони та Інтернет. Особливих незручностей це додавало державним установам, організаціям та екстреним службам. Усі зверталися зі скаргами до Центру електрозв’язку, а там лишень розводили руками, аж доки за справу не взялися міліціонери. Ретельно спланованими оперативно-розшуковими заходами правоохоронцям вдалося досить швидко встановити нічних крадіїв. До райвідділку міліції потрапили двоє чоловіків, які за допомогою дерев’яної палиці, вудки та ножиць демонтували з дерев’яних опор повітряні лінії. Після цього вони шукали безлюдне місце, де обпалювали мідний телефонний провід, а потім здавали його до пункту прийому металобрухту. Виручені гроші товариші витрачали на власні потреби.
Чому ж підозрювані поверталися до ліній “Укртелекому” знову й знову? Вони розповіли, що викрадення мідного дроту - справа копітка й тривала, тому за одну ніч вони не могли накрасти на потрібну суму.
У листопаді 2008 року Сарненський районний суд закінчив розгляд справи щодо цих двох громадян - 44-річного сарненчанина Володимира Мороко та 40-річного Віктора Калинюка з села Бережки Володимирецького району. Чоловіки зловживали спиртними напоями, мешкали самотньо. Вони й раніше мали проблеми із Законом, а цього разу потрапили на лаву підсудних за скоєння майже 30-ти крадіжок повітряних ліній з телефонних мереж Сарн. Співробітники Сарненського райвідділу міліції в ході судового слідства висунули обвинувачення обом, довівши їхню провину за кожним епізодом. Суд визнав Володимира і Віктора винними у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначив першому покарання у вигляді півтора року позбавлення волі, другий же проведе за ґратами два з половиною роки. Вирок суду був категоричним - стягнути з обох засуджених на користь ВАТ “Укртелеком” в особі Центру електрозв’язку значну суму. Чи зрозуміють чоловіки, що поплатилися свободою за суспільне зло, яке коїли, ми не знаємо. А от у інших “охочих” поживитись у такий спосіб бажання, ймовірно, відпаде.