Володимир Володимирович Путін на спільній із Юлією Володимирівною Тимошенко прес-конференції порадив президентам України та Грузії вечеряти без краваток, оскільки Саакашвілі може ненавмисно з’їсти краватку Ющенка. А як же керувати країною без краватки? Паралельно він грайливо зауважив, що колега теж запросила його на вечерю, де вони, найімовірніше, розмовлятимуть про Чехова, а потім... Юлія Володимирівна захихотіла у відповідь і відразу ж повідомила, що вона вже без краватки і до вечері готова. Чому саме вона так заусміхалася, можете здогадатись самі.
Метаморфоза полум’яної революціонерки, яка зовсім недавно погрожувала Путіну з Вашингтона статтею “Стримати Росію!” і посилала до Москви переговірників щодо газу з перекладачем, зовсім не є дивною. Просто американський хазяїн від України відвернувся. Та й узагалі ослаб. У світовому масштабі. Тому страх перед справою Павла Лазаренка, за якою Тимошенко до США проходить як особа, що вчинила злочин, але не притягнута до відповідальності (таке у США можливе стосовно іноземців), – дещо послабився. А ось російська кримінальна відповідальність для Юлії Володимирівни, як і раніше, актуальна. Адже Генпрокуратура Росії поки закрила її кримінальну справу (в цей момент вона також була прем’єром), але завжди може відкрити її знову. Суду ж не було. А обійти термін давності для російського правосуддя – справа техніки. Так що Леді Ю завжди “в ліжку” з тим, хто сильніший. А Володимиру Володимировичу зараз рівних немає. Особливо в питаннях газу і енергетики. І Юлія Володимирівна вже все, що потрібно, підписала.
Україна вже може не хвилюватися про свою газотранспортну систему. Після запуску обхідних “Північного” та “Південного” потоків вона взагалі нічого не коштуватиме. І не тільки тому, що застаріла, а просто тому, що вже не потрібна. Хіба не було відомо, що росіяни це зроблять? Відомо. І ось чому. Про це могли не здогадуватися українські фермери Західної України чи робітники “Криворіжсталі”. Чи донецькі шахтарі. Всі вони щодня в поті чола працюють, щоби прогодувати свої родини. А ось державні діячі це знали точно. Адже все це вже було зроблено росіянами кілька років тому з прибалтійським транзитом, із портами Вентспілс (Латвія) і Клайпеди (Литва). За минуле десятиліття росіяни витратили набагато більше грошей і зусиль, щоб побудувати альтернативні портові потужності, ніж потрібно буде грошей і зусиль для “Північного” та “Південного” потоків, які будуть фінансуватися, окрім іншого, європейськими партнерами Росії.
Українським політикам має бути відомо, що все це почалося ще до Путіна, за часів “приємного” для України Єльцина. Маловідомий серед українських виборців російський революціонер Геннадій Бурбуліс, один із батьків Біловезької пущі (де Росія, Україна і Білорусь розпустили СРСР), ясно сформулював мету нової Росії щодо України: економічно використовувати. Так це звучить мовою політкоректності. А якщо казати прямо – грабувати. Українська незалежність є для цього необхідною умовою. Адже не можна грабувати самого себе. Бурбуліс чітко визначив нову фазу економічного розвитку Росії: повернути свої інвестиції в “ці території”. А якщо українці ще й ненавидітимуть Москву і недолюблюватимуть “москалів”, то грабувати їх можна з чистим серцем. Адже любити їх немає за що, правда ж?
Газове питання для України остаточно вирішене на користь Росії. У всякому разі, поки біля керма Юлія Володимирівна. Хоча й без Неї відновити status quo (те, як все було) навряд чи можливо. На черзі закріплення залежності в ядерному циклі, руйнування хімічної й металургійної промисловості (це конкуренти російських галузей), скуповування з молотка (тобто дешево) машинобудування, зокрема авіаційного та космічного, портових потужностей і суднобудування... Але ж все це й не потрібно, щоб просто “пишатися Україною”. Для цього достатньо гімну, герба, вишиванок, ну й, звичайно, загального переходу на українську мову. А росіяни навіть викачають з України рівно таку кількість грошей, скільки їм потрібно вкласти в “Північний” і “Південний” потоки. Для цього в газовому контракті “Тимошенко-Путін” є все: і штрафи “за недобір”, і зняття дисконту на майбутній рік, і ціна транзиту, і сама базова ціна... Тож Україна не лише політично сприяє зведенню навколо себе обхідних газотранспортних мереж, а й сама оплатить їх створення. І Юлія Володимирівна повністю готова обслуговувати цей процес.
Тому Володимир Володимирович може вечеряти з почуттям вдоволення від добре зробленої справи. На нього працюють і пан Шрьодер, екс-канцлер Німеччини, і Берлусконі, чинний прем’єр Італії, і Тимошенко, прем’єр України, яка прагне в президенти. Путін свою вечерю заробив. А ось чим будемо вечеряти ми з вами?