Вибори до місцевих рад : як не наступити на ті самі граблі

Першими послухати “сердешну” Юлю прийшла рівненська, не байдужа до нещодавньої “трагедії”, публіка. Планів і засобів щодо порятунку країни у Леді Ю. багато, проте спершу вона має на меті розібратися з внутріпартійною недисциплінованістю, яка пробудилася в лавах рівненських “бютівців”. Тимошенко пообіцяла особисто переглянути кандидатуру кожного так званого “прилипала”, який з допоки не відомих причин так і не з’явився минулого тижня на сесію обласної ради, яку скликали задля того, аби висловити рішучу незгоду з приводу ратифікації угоди по Чорноморському флоту. “Ми персонально поговоримо по кожній особистості. І запитаємо, що за люди потрапили до команди і чому, коли потрібно боронити Україну, вони не змогли прийти на сесію. Прийшов час визначити, хто справжній демократичний політик, а хто просто “прилипала”, який прийшов задля того, аби зробити бізнес, отримати посаду чи дорого продатися. Ми побачимо, хто може постояти за Україну, а хто стоїть тільки за власні статки”, - заявила лідер опозиції. Зокрема, вона сказала, що люди, для яких власні справи та бізнес важливіші за долю держави, їй у партії не потрібні.

Тож після нещодавніх перипетій постає сокровенне питання: кого ж ми все-таки обираємо: зрадників та любителів грошей чи все-таки громадських служителів? Як не помилитися при виборі майбутніх “народослуживців”?

Були колись часи, коли одні змінювали партію заради принципів, інші - принципи задля партії. Та, на превеликий жаль, це минулося, і наші політики пішли ще далі: вони змінюють партії задля наживи. Є окремі “унікуми”, які примудрилися змінити по 5-6 партій. Це не лише питання особистої моралі і цінностой окремих політиків, а й показник нестабільності партійно-політичної системи.

Розвиток нормальних структурованих та ідеологічних партій європейського зразка в Україні стримує ще один важливий фактор - недосконала виборча система. Головною проблемою пропорційної системи із закритими списками, за якою проходять українські вибори, є відірваність політичних сил від людей, які за них голосують. Виборчий список, як правило, формується особисто лідером партії без урахування громадських вподобань. Внаслідок цього до місцевих рад потрапляють три категорії “народних обранців”, які не повинні працювати у представницьких органах влади: випадкові люди, що продемонстрували особисту відданість до керівництва політсили, родичі партійних лідерів та бізнесмени. Ця вибухова суміш перетворює представницькі органи з посланців народної волі на інструмент з “проштовхування” рішень, потрібних його “господареві”.

Також проблемою є повна відірваність обранців від своїх виборців і, натомість, цілковита залежність депутатів від лідерів та спонсорів своїх партій. У цьому випадку члени представницьких органів знову ж таки перестають бути виразниками суспільних інтересів. Це неприхований “дерибан” земель у містах та областях, коли депутати місцевих рад змушені віддячувати спонсорам, які матеріально допомагали партіям потрапити до органів місцевого самоврядування.

Проте ці проблеми мають простий шлях вирішення. Потрібно лише поставити депутатів місцевих рад у залежність від виборців, а не від олігархів, і вони почнуть виконувати волю народу, а не бізнесові замовлення. Для цього необхідно змінити виборчу систему. Тут є два шляхи. Можна повернутися до мажоритарної виборчої системи або запровадити пропорційну систему з відкритими списками. У першому випадку люди голосуватимуть за конкретних кандидатів і матимуть змогу оцінити кожного претендента по його “добрих” чи “не дуже” справах. У другому ж випадку депутати будуть закріплені за виборчими округами, тому потрапляння чи не потрапляння до представницького органу також вирішуватимуть виборці, а не партійні спонсори. Просто той кандидат, який недобрав голосів у своєму окрузі, автоматично відсуватиметься у дальню частину списку і не проходитиме до місцевої ради. Знаючи ж, що через п’ять років можна лишитися без посади, депутати намагатимуться якнайшвидше реалізовувати свої обіцянки, а не працювати на олігархів.

Варто пам’ятати один із основних принципів політики: електорат не обирають - обирає електорат. І Юлія Володимирівна права: зрадників не можна пробачати, з ними треба боротися, і чим жорсткіше - тим краще.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: