Андрій Карауш: “Без якісних своєчасних *законів життя в Україні не покращиться”

- Усе досить просто. Наша галузь буквально потерпає від відсутності необхідних законів, які б були розроблені фахівцями галузі ЖКГ. За прикладами далеко ходити не потрібно. Галузь сьогодні працює із Житловим Кодексом, прий­нятим ще у 1981 році. Тобто СРСР вже давно нема, як і соціалізму та державної власності на житло, але кодекс існує. Зрозуміло, що до нинішніх реалій він не підходить. Звідси і безліч проблем.

Так, основні втрати води, а це збитки як для водоканалів, так і для споживачів, у нас відбуваються у внутрішньо-будинкових мережах. Хто повинен їх утримувати в належному стані? На сьогодні це ЖЕКи, які самі собі і замовники, і виконавці робіт. У такому випадку говорити про якість ремонту - справа марна. Таку проблему власноруч не може вирішити і директор “Рівнеоблводоканалу”. Це робота законодавців, які мусять прийняти новий Житловий Кодекс та визначити, хто за що відповідає у нашій галузі.

Інший приклад - ОСББ. Існує закон про такі об’єднання, які, по суті, є громадськими організаціями, але не зрозуміло, як з ними повинні взаємодіяти підприємства, які надають їм комунальні послуги. Це, в свою чергу, також вимагає законодавчого врегулювання на рівні Верхов­ної Ради України.

Дуже багато проблем і з ціноутворенням на комунальні послуги. Навесні були підняті ціни на електроенергію, а її доля у вартості води дуже висока – 41%. Тому постало питання про підняття тарифів на воду. Рішення було прийняте Нацкомпослуг України, і з першого липня тарифи були збільшені. Проте від того часу тарифи на електрику зросли на 0,18 грн при споживанні у 2,8 млн кВт енергії на місяць. Це більш як півмільйонна “дірка”. Як в таких умовах можна нормально працювати водоканалам?

Набагато простіше було б законодавчо ввести норму, за якою у випадку змін тарифів на електроенергію, мінімальної заробітної плати (два ці показники є основними у вартості води) автоматично змінювалися б тарифи на водопостачання та водовідведення. До речі, може тоді б і рішення про підняття цін на електроенергію для комунальних підприємств не ухвалювалися б так легко…

Давно вже назріло питання про відміну 20% ПДВ на комунальні послуги. Фактично через цей податок усі наші споживачі переплачують за воду саме ці 20%. Це теж не лише може, але й повинна зробити Верховна Рада України.

Інший шлях зменшення тарифів на водопостачання - створення регіональних водних компаній. Сьогодні в нас дуже багато дрібних водопостачальних організацій, які обслуговують невеликі райцентри, але разом із тим утримують повний штат працівників. Там, де при наявності крупної регіональної водної компанії можна було б обійтися одним дільничним майстром, сьогодні працюють директор, головний інженер, бухгалтерія і інші структури повноцінного підприємства. А навіщо? При наявності сильних регіональних водних компаній є можливість скоротити витрати, що в свою чергу приведе до зменшення тарифів на воду на 10-12%. Але, знову ж таки, виходить замкнене коло, адже на місцевому рівні це питання вирішити практично неможливо.

Наша комунальна галузь вимагає дуже великих інвестицій, у першу чергу для придбання нового обладнання, яке зможе зменшити витрати підприємства і таким чином суттєво вплинути на тарифи. Однак вирішити цю проблему за бюджетні кошти сьогодні нереально. Потрібно застосовувати механізми державно-приватного партнерства, тобто залучати кошти інвесторів. Для того, щоб вони прийшли в галузь, треба приймати ефективні закони про захист інвестицій - і це теж робота парламенту. Саме для того, щоб ухвалити необхідні для України закони, я і вирішив йти до Верховної Ради, адже вважаю, що у нашому парламенті політиків багато, проте дуже мало фахівців, які справді знають, як за допомогою розумних законів зробити життя простих українців кращим.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: