Безкоштовна медицина існує лише на папері

- Безумовно є категорія людей, яких держава має забезпечувати стовідсотково - малозахищені верстви населення, інваліди тощо, - погоджується Віталій Ярославович. - Решту ж хочу закликати - допомагаймо державі, бо ж бюд-жетних коштів катастрофічно не вистачає, і, до речі, не лише на медичну галузь. Нарікати на те, що у медзакладі вам пропонують здати благодійні внески, не варто. Адже зараз, скажімо у перехідному періоді, вони частково виконують одну із функцій “страхової компанії”. І ось чому.

Раніше особливого контролю за тим кому, куди і скільки сплачували благодійних внесків - не було. Якщо у відділенні працював порядний завідуючий, то гроші витрачали на вкрай важливі потреби - встановлювали бойлер, ремонтували туалет, купували ксероксний, факсовий папір, лампочки тощо. Якщо ж ні, то…

Сьогодні ж ситуація радикально інша. Благодійні внески систематизували і впорядкували. Процедура проводиться лише через касу і тільки з видачею касового чеку або ордеру. Ваші гроші спершу лягають на казначейські рахунки, а згодом використовуються на потреби відділення, в якому ви спостерігалися як хворий. При цьому вас ніхто не може змусити сплатити благодійні внески, якщо ви цього не бажаєте, чи у вас немає коштів. Однак ви маєте розуміти, що на ті гривні, які виділяє на одного хворого держава - 6, 8 чи 10 гривень на один ліжкодень, пролікувати відповідно до діагнозу неможливо.

За благодійні кошти лікарні купляють також лабораторні реактиви, медикаменти, плівки та інші засоби медичного забезпечення, які можуть допомогти людям. Раніше як було - прийшов хворий зі зламаною рукою, а йому кажуть - у нас нічого немає - ідіть купляйте в аптеку. Сьогодні ж із впевненістю на 99 відсотків можу сказати, можливість (весь набір медикаментів та перев’язувальних засобів) одноразово надавати допомогу відразу 5-8 хворим з ургентними станами - переломами, апендицитами тощо, є.

Між пацієнтом і лікарем повинен бути посередник

- Хто сьогодні стоїть між пацієнтом та лікарем? - риторично запитує Віталій Ярославович. - Людям не подобається старе медичне обладнання, відсутність медикаментів та прохання сплатити благодійний внесок. Спитайте у лікаря, чи його задовольняє зарплата у тисячу гривень, медсестру - у 850 гривень, відсутність тих самих ліків та робота на старому обладнанні. Також - ні! А що далі?

Вирішити ці питання зможе лише страхова медицина. Вона стоїть на боці пацієнта і слідкує: які медикаменти виписав лікар; для чого було призначати дороговартісні препарати, коли існують дешевші аналоги; і чи дійсно вони були потрібні. Коли пацієнт виставить страховій компанії рахунок на 20 тисяч гривень, то там, повірте, знайдуться серйозні юристи, економісти і медики, які у разі чого швидко поставлять лікаря на місце. І коли той, у разі обґрунтованого звинувачення, хоча б один раз виплатить відшкодування з власної кишені або це зробить за нього лікарня, ставлення до хворого буде інше. Відразу постане питання про доцільність операції, розглядатимуться інші напрямки роботи з пацієнтами і переглянеться підхід до них. Більше не казатимуть, що лікар не винен у неправильно поставленому діагнозі та помилки припустився через нестачу потрібного обладнання, а купуватимуть його.

Захищеними будуть і лікарі, які щодня проходять через призму різноманітних інфекцій і наражають своє здоров’я на небезпеку. Сьогодні ж вони ідуть до пацієнта і не знають, що на них чекає.

Чи готові це зрозуміти і прийняти люди? Вважаю, що так, адже іншого порятунку медичної галузі немає.

Ліжко хворого не лікує

Нещодавно Президент України Віктор Янукович зазначив, що держава знаходиться у стадії трансформування 21 реформи, в тому числі медичної галузі. Насамперед це стосується оптимізації лікувальних закладів. “Ліжко не лікує хворого, тому ми ліквідовуємо зайві місця, - зазначає Віталій Бойко. - Для чого витрачати гроші на опалення, коли вже давно, особливо дільничні лікарні, виконують більше соціальну функцію. Навіщо у далекому селі лікарня на 40 ліжок? Кого ми там лікуємо? Краще на зекономлені кошти купити швидку. А між тим, кожному району потрібно мінімум 6-8 нових автомобілів. Маємо і іншу проблему - хто лікуватиме хворих у селах, коли молоді спеціалісти використовують будь-які засоби, аби залишитися у Рівному, чи насамкінець працевлаштовуються у райцентрах, або ідуть на роботу у фармацію.

Їх однозначно можна зрозуміти: немає соціальної структури. Побудували амбулаторію в селі, відкрили її, молодий лікар приїхав і бачить: житла немає, зарплата - низька, комунальні тарифи - високі. Ось і маємо відповідну картину - роздуті штати медичних закладів Рівного, а у селах - катастрофічна нестача.

Наприклад, ми з дружиною свою трудову діяльність починали у Зарічному, де відпрацювали 5 років у лікарні. І саме цей район сьогодні є найбільш проб-лемним щодо наповнення кадрами. Тим не менше, УОЗ продовжує пояснювати і переконувати молодих спеціалістів у тому, що професія лікаря важлива у кожному куточку нашої країни.

Таким чином, покращити стан медичної галузі зможемо лише ми самі. Хочемо бути лікарем - починаймо свою кар’єру знизу, головним лікарем ще ніхто не народжувався, а поки справа дійде до підвищення - досвіду буде хоч греблю гати. Сумніваємося у правильності лікування - оформлюємо страховку, і лікар автоматично потрапляє під “ковпак”. Хочемо у відділенні бачити принаймні порядну вбиральню - сплачуймо (а що робити?!), по можливості, благодійні внески. Життя ще раз доводить, що радянські часи, коли все на халяву, закінчилися.

Щиро бажаю усім здоров’я!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: