Культурне дозвілля

На роботу в Палац культури Текстильник” Микола Васильович прийшов навесні 1995 року. Спочатку художнім керівником, але з виконанням функціональних обов’язків директора, тобто фактично керівником.

– Коли я прийшов сюди, тут було фактично два колективи: дитяча зразкова студія “Ладоньки” та дитячий зразковий духовий оркестр, – розповідає Микола Васильович. – “Ладоньками” керувала моя дружина, а духовим оркестром – я. Більша частина приміщення була практично незадіяна. У Малій залі та й у багатьох інших кімнатах були витягнуті подвійні вікна. Ані інструментів, ані апаратури не було, невідомо, куди поділося килимове покриття – все розікрали.

Ми засукали рукави і взялися до діла. Вже через два роки в Палаці діяли 28 аматорських колективів. В тому числі й такі, що серйозно заявили про себе у творчому плані, – “Едельвейс”, “Сузір’я Едельвейсу”, народний Молодіжний театр, ансамбль скрипалів “Арієтта”, народний ансамбль джазової музики “Гелікон”.

Сьогодні півтори тисячі аматорів займаються творчою діяльністю у наших гуртках, дитячих студіях, клубних об’єднаннях. Тринадцять творчих колективів мають звання “зразковий” та “народний”.

У структурі Палацу діють підрозділи, створені для забезпечення діяльності творчих колективів: перукарня, швейна майстерня, студія звукозапису. В майстерні з ремонту музичних інструментів при нашому Палаці працює найкращий в Західній Україні майстер – реставратор баянів, акордеонів. А студія звукозапису “Nelly Studio” – це не просто місце, де твориться і записується музика, а своєрідний творчий “інкубатор”. Ми не тільки відшукуємо таланти, – ми їх плекаємо, виховуємо та підтримуємо.

Протягом року наш заклад культури відвідують близько 100 тисяч дорослих та дітей. У Палаці відбуваються зустрічі з народними депутатами та громадськими діячами, збори ветеранів, вечори “Клубу одиноких сердець”, турніри КВН та інтелектуальні ігри, молодіжні дискотеки, фестивалі, конкурси, концерти, виставки художніх робіт. Упродовж кількох років проводяться великодні благодійні заходи для дітей-сиріт та інвалідів, Шевченківські свята.

Налагоджена діяльність центру змістовного дозвілля значною мірою залежить від його матеріально-технічного забезпечення. Велике навантаження на саму будівлю потребує заходів для її утримання в належному стані, тобто ремонту, реконструкції. Кожної зими ми сплачували по 12800 гривень на місяць за послуги теплопостачання, а відколи поставили теплолічильники – від 4000 до 8000 гривень на місяць, не більше. У подальшому плануємо поставити автономну котельню на альтернативному паливі. Це зменшить витрати на опалювання до 800-1000 гривень на місяць. Наступний крок – замінити лампи розжарювання на енергозберігаючі світильники, які будуть споживати у п’ять разів менше електроенергії.

Заощадливість, економія і, разом з тим, оптимальне використання свого приміщення – запорука того, що найближчим часом Палац не повернеться до того стану, яким він мені дістався у 1995 році. Наприклад, меблі ми ремонтуємо власними силами. Проте стабільному функціонуванню і розвитку чи не найактивнішого міського центру дозвілля дуже заважають непродумані циркуляри та підзаконні акти, які час від часу видають Верховна Рада та Кабмін. Через всілякі бюрократичні гачки Палац не добирає щороку 100-150 тисяч гривень прибутку від концертної діяльності.

Складається парадоксальна ситуація: для своїх установ, які покликані нести в маси культуру, мистецтво, духовність і впроваджувати на своєму рівні державну політику в цих сферах, держава поставила такі суворі умови, що ці “вогнища культури” не можуть конкурувати з приватними підприємцями. Тому, на мою думку, назріла необхідність формування і впровадження концепції державної політики у галузі культури. Якщо не буде прийнятий Закон про культуру, в якому повинна бути чітко регламентована діяльність установ культури, то, незважаючи на їхню соціальну значимість та господарчий героїзм окремих керівників, галузь буде зруйновано. Щоб цього не сталося, потрібно вирішувати проблему вже сьогодні.