Від безкультур’я не втечеш

- Володимире Євгеновичу, чи є плани у міського голови та влади на майбутнє, зважаючи на поведінку окремих рівнян, які отримують задоволення від знищення спільного майна та огульної критики влади?

- Я досить нормально ставлюся до конструктивної критики в бік влади, так і повинно бути в демократичній державі. Більше того - це тонізує владу, але погодьтесь, що ні я, ні голова облдержадміністрації не ходили з ножівкою і не спилювали турнік, на якому роками займалися люди. На кого нарікати, кого звинувачувати? Лише нас самих. Вандали не приїхали з іншої країни, це наші з вами сусіди. До речі, це одна із причин, чому я підтримую ідею створення ОСББ. Бо коли щось робиться своїми руками та за свої гроші, у людини з’являється відчуття відповідальності, господаря. А з цього і починається демократичне суспільство.

Роботи на цей рік у місті дуже багато. І я щиро вірю, що на одну непорядну людину, знайдуться десятки свідомих громадян, в яких навіть і думки не з’явиться нищити те, що так важко сьогодні вдається зробити. На перший погляд плани міського голови звичайні, але такі потрібні для рідного міста: будемо асфальтувати вулиці, латати дахи, будувати дитячі майданчики, вирішувати транспортну ситуацію, купувати тролейбуси, ремонтувати і приводити до ладу до нового купального сезону пляж, займатися прийомом “Рівнеоблводоканалу” у комунальну власність і одразу шукати інвестора на будівництво нових споруд у місті тощо.

- Хіба водоканал ще не став комунальним?

- Обласний та міський представницькі органи лише дали добро на його прийняття. Зараз потрібно виконати багато бюрократичних процедур. І лише після підписання документів про передачу, він стане міським. Маємо поки попереднє рішення назвати підприємство універсально - “Рівневодоканал”.

- Що буде з тими селами, які підприємство обслуговувало раніше?

- Дякую за це запитання, бо воно турбує мешканців. Ми підпишемо угоду з керівництвом району, в якій гарантуватимемо якісне виконання всіх послуг та зобов’язань перед жителями сіл, міським водоканалом. Мало хто пам’ятає, але саме під моїм керівництвом, як директора “Рівнеоблводоканалу”, була відновлена Гощанська дільниця і введенні пільги на водокористування. Мене тоді до цього ніхто і не спонукав, і зараз я також впевнений, що місто несе моральне зобов’язання перед мешканцями того району, який дає нам чисту воду.

- Чи маєте намір відмовитися від послуг “Рівнеазоту”, через очисні споруди якого циркулює вода?

- Для цього потрібно мати очисні споруди у місті, а одним наказом цього не зробиш. Тож поки немає альтернативи, співпрацюватимемо і надалі з “Рівнеазотом”.

- Кадрові зміни на водоканалі будуть?

- Ні.

- Тарифи так само затверджуватимуть у Києві?

- Так. Це питання не залежить від власності водоканалу.

- За таких умов, чи вірите ви, що рідне вам підприємство знову стане прибутковим?

- Безумовно, я хочу, аби воно процвітало, та щось прогнозувати не беруся. Зазначу лише, що п’ять років тому була аналогічна ситуація. Але на неї ми вплинули за рахунок відкоригованого на місцевому рівні тарифу. Завдячуючи обласній владі, водоканал зміг твердо стати на ноги. Зараз це якщо не “фінансовий труп”, то “фінансовий інвалід” - точно.

- Чи витримає таке навантаження місцевий бюджет? Яка ситуація з його наповненням?

- За перший квартал бюджет виконаний майже на 100 відсотків, але до кінця року дефіцит буде і ми до цього готуємося.

- На скільки суттєвим є те, що транспортний збір скерували до столиці?

- Суттєвим. Однак зараз ми домовилися з ОДА і плануємо отримати 13 мільйонів гривень держсубвенцій на дороги. Але скажіть мені, будь ласка, чому я повинен гроші, які заробило місто, просити у держави?! Ми повністю залежні від Києва: дадуть гроші чи ні, а могло б бути по-іншому.

- На які тоді кошти зараз ремонтують дороги?

- На ямковий ремонт ми передбачили кошти з міського бюджету. Наприклад, заасфальтували вул.Корольова і маємо спокій на декілька років. Субвенції чекаємо для проведення якісного капітального ремонту, який дає 7-10 років перепочинку.

- Прибудинкові території асфальтуватимуть?

- Так, але не в такому обсязі, як хотілося б.

- Отже, знову потрібно чекати наступного року?

- Поясню ситуацію таким чином. У місті протікає більше трьохсот дахів, а грошей, за умови, якщо рік буде вдалим, є лише на 30. Навіть, якщо мене розіп’яти у центрі міста, зробити більше ми не зможемо. Теж саме з дорогами. Якщо порахувати вартість одного кілометра магістралі, то наших грошей не вистачить навіть на це. І доводиться вибирати, побудувати його, чи на існуючі гроші підлатати частину інших.

Усі дивуються, чому в Німеччині вони хороші, а у нас - ні. Бо ми - бідна держава, і наші люди зароблять 200 доларів на місяць, тоді як німці - 3-4 тисячі доларів. Відповідні відрахування і до бюджету. Неможливо зробити європейську дорогу, заплативши за неї у 20 разів менше. Це ж стосується й інших сфер. 3-кімнатна панелька у центрі Берліну обходиться мешканцю у 600 євро на місяць, і за ці гроші цілком реально належно утримувати будинок. Ми ж маємо лише 20 євро. Це ще один аргумент на користь ОСББ, адже ці крихти необхідно раціонально використати під контролем громади. Комунальна сфера - надзвичайно вразлива, а ситуація погіршується ще й через інфантильність громади з одного боку, та спекуляції політиків - з іншого. Про це говорять не лише наші спеціалісти, але й усі міжнародні організації.

Пригадайте, усі, хто переходить в опозицію, на другий день починає критикувати ситуацію в комунальній сфері. А де ж ви були раніше?! Чому не відбувалися зміни, коли при владі були “Батьківщина” і “Наша Україна”? На мою дум-ку, ситуація кардинально і не зміниться до того часу, поки люди не зароблятимуть хоча б як у Польщі. При цьому справедливо визнаю, що в комунальній сфері достатньо зловживань, з якими необхідно боротися.

- Ще й менталітет грає свою роль.

- Після поїздки до США, я ще раз переконався, що без допомоги усієї громади і бажання зробити своє життя кращим, нічого не зміниться. Немає і не буде такої влади у світі, яка б могла зробити абсолютно все без участі громади.

- Які ваші плани щодо розвитку транспортної сфери у місті?

- По-перше, плануємо незабаром придбати ще два чеські тролейбуси, але в цілому, тролейбусний парк надзвичайно застарілий. В Україні існує багато чого, у тому числі і програма “Тролейбус”, на яку за останніх років п’ять нічого не виділялося. Тому робити це маємо за власні кошти.

На Заході, наприклад, є два варіанти утримання тролейбусів. У деяких країнах ця сфера дотується бюджетом, тому є можливість оновлення. В інших, Данії, наприклад, у вартість квитка, який коштує 30 гривень, закладені гроші на придбання нового тролейбуса. У нашій країні цього немає, тому потрібно, або чекати державної програми, або потроху збирати хоча б на старі чеські.

- То і великогабаритних автобусів не буде?

- Ми їх не збиралися купувати за свої гроші. Це умова інвестору, який захоче працювати у цій сфері - великогабаритні й екологічно чисті автобуси. Перспектива розвитку транспортної галузі така. Заборонити в’їзд транзитних транспортних засобів у місто, лише до околиці. Тисячі транзитних маршруток, які щодня проїжджають біля універмагу, не повинні цього робити. Для цього необхідно розвивати міський транспорт, у першу чергу тролейбуси та великогабаритні, екологічно чисті автобуси. Їх маршрути мають бути уніфікованими. Якщо ж людина хоче їхати від під’їзду до під’їзду, для цього є таксі.

- А що з інвесторами?

- До кризи у мене під кабінетом черги збиралися. Коли ж вона настала… Бо ж ми розуміємо, що такі інвестиції відіб’ються не одразу. Але якщо на будівництво сміттєпереробного заводу інвесторів знайшли, то і на це також бажаючі будуть.

- А що тоді буде з місцевими перевізниками?

- Все відбуватиметься еволюційним шляхом, адже ми не проводимо тендери на всі маршрути одночасно. Коли покращиться фінансова ситуація, в умовах тендеру буде записана вимога до транспортного засобу, який би задовільняв громаду. І через певний час ми матимемо результат.

- Після відкриття автостанції “Чайка”, чи слід чекати на появу нової?

- Хотілося б мати подібну з боку в’їзду з Луцька. Ведемо переговори. Але це все на рівні проектів.

- А на Дубенському напрямку?

- Або там, або там. Подивимося. Своїх грошей на це ми не маємо, тому потрібна така схема, яка б влаштовувала інвестора.

- До речі, чи встановлять новий світлофор на Дубенській, що просить обласне ДАІ?

- Я цього питання не вивчав і гроші на це ми не передбачали. Навіть якщо і захочемо, він коштує близько півмільйона гривень. Так здається, що світлофор - проста конструкція, але до нього потрібно притягнути кабель, а на це потрібні величезні гроші.

- Нові світлофори взагалі будуть?

- Встановлюватимемо нові у межах можливого. Розробляється проект зупинки біля магазину “Мономах”, наземного переходу зі світлофором на вул.С.Петлюри через Соборну. Сприятиму, щоб з’явився ручний світлофор по магістралі в районі Тинного.

- Чи є можливість урізноманітнити до літа парк ім.Т.Шевченка?

- Комунальних грошей на це немає. Київських інвесторів наш парк не цікавить, бо він малий, і приток людей відповідний. За таких умов повернути вкладені інвестиції буде неможливо. Тому, оберігатимемо поки те, що маємо.

- Чи задоволені ви роботою нового директора МПК “Текстильник” Тараса Максименка?

- Задоволений і всіляко йому допомагатиму. Це ж очевидно, що під керівництвом Максименка “Текстильник” отримав друге дихання. Зараз латаємо там дах, змінюємо вікна, хочемо встановити автономну котельню. Пан Жлуктенко нарешті звільнив частину приміщення більярдного залу і ми розширюємо можливості гуртків.

- До речі, на ЗОШ №14 гроші вже надійшли?

- Розпорядження Президента підписане. Наразі маємо чотири глобальні об’єкти: ЗОШ №14, міський Будинок культури, стадіон “Авангард” і НВК “Престиж”, які разом потребують понад 80 мільйонів гривень. Бюджет розвитку цьогоріч складе приблизно 12 мільйонів. Одразу після закінчення ЗОШ №14, гроші кидаємо на Будинок культури і зробимо з нього цукерочку. І нехай мені хтось закине, що ми нераціонально розподілили пріоритети: спочатку школа, потім Будинок культури, далі стадіон і “Престиж”.

- Але ж стадіон хоче забрати собі обласна рада?

- Це лише побажання. Але якщо це буде на користь громаді, то нехай. Особисто я про це дізнався за кордоном з Інтернету.

- Устю чистити плануєте?

- Ні. Хоча проблема річки навіть не у засміченості, а у тому, що у неї зливають фекалії мешканці, які проживають у районі Басового кута. Більшість септиків викачують у канави, звідки усе це потрапляє в річку.

- А якщо проводити перевірки?

- Проводять, але штраф складає півтора десятка гривень, а вивіз однієї бочки - 150-200 гривень - є через що ризикувати. Тут справа у відсутності побутової культури. Цивілізована людина ніколи не піде під кущ, коли є туалет.

- Тому і не дивно чути про акти вандалізму, які час від часу потрясають місто. Чудовий приклад для нащадків.

- Хоч і поволі, але ми змінюємося, і змінюємося на краще. Все, що ми маємо робити в місті, повинні робити разом: і влада, і громада… Депутати-мажоритарники мене за руку тягнуть кожен у свій район, аби показати, що вдалося зробити чи вказати на проблеми. Подивіться на роботу Сергія Паладійчука, Олександра Нестерука, Олександра Чубая, Людмили Туровської та ін-ших. Вони не вилазять зі своїх районів і постійно працюють зі своїм електоратом. Це живий доказ того, що вибори на місцевому рівні мають бути за мажоритарною системою. Для партій достатньо Верховної Ради, там для них є робота. Нам же потрібно вирішувати побутові проблеми - ефективно і обов’язково разом.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: