Падіння метеорита під Цуманню,

- Олеже, на твою думку, для чого потрібні такі змагання, і чи часто вони влаштовуються?

- Взагалі-то, змагання такого виду на Рівненщині проходять досить часто, правда, зазвичай, не в зимовий період. Основна їх мета - залучити сучасну молодь до туризму, адже, погодьтеся, зараз більшість підлітків думають тільки про дискотеки, кафе, комп’ютери тощо. Багато хто не знає, що пішохідні походи (особливо влітку, наприклад, коли ми їздили на два тижні у Карпати – повний »відрив» і неповторний відпочинок, а в липні каталися на снігу біля озера Трояска) можуть бути справді цікавими й захоплюючими.

- У чому ж була суть останніх змагань, які їх правила?

- У цих змаганнях потрібно було пройти за два дні по маршруту, який кожна команда вибирає сама. Наш маршрут виявився найдовшим і найскладнішим, - він проходив по трасі Цумань-Берестовець. Що ж до правил, то полягають вони в тому, що команда в кожному населеному пункті ставила відмітку про те, що вона там насправді була - це робиться, по-перше, для фіксування кілометражу та, по-друге, для суддів.

- А чи є якісь особливості щодо складу команд, кількості учасників?

- Згідно з правилами, кількість членів команди не обмежується. Як на мене, то набагато краще й веселіше, коли більше людей, - це ж не лише змагання, а ще й спілкування з друзями. Головне, щоб учасникам було не менше 14-ти років. Обов’язковою також є умова, щоб у команді було не менше однієї дівчини. До нашої групи цього року увійшло 17 молодих людей.

Крім нас, у цьогорічних змаганнях брали участь команди Рівненського державного гуманітарного університету, НУВГП, Костополя, Рокитного (до речі, саме остання команда посіла перше місце), а також група обласної станції юних туристів.

- І які враження приносить такий незвичайний вид спорту?

- Усіх вражень і не перерахувати, адже свою справу роблять природа, свіже повітря, відчуженість від цивілізації, дружний колектив. А ще - це просто життя і багато »приколів», як-от гречка на сніданок, обід і вечерю, “мертвий” сон у наметі після туристичного “глюквейну”, виснажені тіла, коли мало хто вже турбується про зовнішній вигляд…

- Напевно, дуже важко доводиться вам на таких заняттях. Як ви до них готуєтеся?

- До туристичних змагань готуємося дуже серйозно, поєднуючи теоретичну та фізичну підготовку. Власне, практика - це, насамперед, уміння орієнтуватися в лісі, читати і складати мапу, лазити по скелях, страхувати інших людей з команди при підйомах та спусках на мотузках, встановлювати намет при дуже вітряній погоді (її дуже вдало імітують члени команд-суперників), розпалювати вогнище у дощ або при цілковитій відсутності дров… Щодо теоретичної частини, то вона включає в себе медичну підготовку, знання спорядження, вивчення дій в екстремальних ситуаціях, знання вузлів, надання першої медичної допомоги (штучне дихання рот в рот, перев’язка). У будь-якому випадку, головне, як на змаганні, так і під час підготовки до нього, – це зібраність і організованість команди.

- Цікаво, чи траплялося з вами щось надзвичайне на змаганнях?

- Цього разу нашим хлопцям пощастило близько 5-ти хвилин ввечері споглядати падіння метеорита. Мушу сказати – це було просто незабутньо! Втім, траплялися й зовсім непередбачувані ситуації: так, минулого року нашим дівчатам пощастило переночувати не серед засніженого лісу, а в сільській школі, куди їх пустила директорка закладу.

Ну як? Вам уже захотілося відчути драйв небезпеки, зарядитися впевненістю, навчитися поводитися в екстремальних ситуаціях, або побачити метеорит чи покататися влітку на снігу?! Особисто мені – так. Отже, бажаємо вам якнайшвидше вибратися із загазованого міста на свіже повітря й отримати найкращі враження!