Зелені помічники нашого здоров’я, або Будьте обережні з петрушкою

Батьківщиною петрушки є Греція, де довгий час рослину вважали священною і використовували лише для прикрашання вінків.

У 100 г зелені петрушки міститься подвійна добова норма вітаміну С та провітаміну А. У листі і коренеплодах петрушки є значна кількість цукру (глюкоза, фруктоза і сахароза, а в коренеплодах ще й ксилоза), білка. Листя і коренеплоди багаті на вуглеводи, пектинові речовини, флавоніди та фітонциди. Приємний смак і аромат петрушки обумовлений наявністю ефірної олії. Зелень містить велику кількість вітаміну Е, нікотинової кислоти і вітаміну В6. Ароматне листя вживають як прянощі до багатьох страв.

Крім того, петрушку здавна вважали рослиною-цілителем, її використовують для загоєння ран, зміцнення ясен, поліпшення зору, як сечогінний засіб і для зміцнення судин. Але не всім петрушка корисна, протипоказана вона людям, хворим на ниркову недостатність, а вагітним її зовсім не можна вживати - є велика ймовірність викидня.

Селера

Ця дворічна світло- і вологолюбна трав’яниста рослина родини зонтичних, як і багато інших, прийшла із Середземномор’я, де була знайома людям давнини. Єгиптяни, греки, римляни культивували її як декоративну і лікарську рослину. У древній медицині Індії, Тибету, Єгипту, Китаю селеру рекомендували вживати в їжу хворим на рак. На деяких давньогрецьких монетах можна побачити зображення цієї рослини. Згадка про неї є в “Одіссеї”.

Розрізняють кореневу, черешкову і листову селеру. Вона має приємний специфічний запах, обумовлений вмістом у ньому ефірного масла. За смаком селера нагадує петрушку, але гостріша і запашніша. Листя її багате цукром та вітамінами. У них міститься велика кількість вітаміну С і нікотинової кислоти. У коренеплодах селери багато калію, магнію, кальцію, вітаміни групи В, вітамін К, Е, провітамін А. Крім мінеральних речовин, до складу входить холін, протеїн, каротин. У зелені селери каротину приблизно в 50 разів більше, а вітаміну С - в 30 разів, ніж у коренеплодах.

Завдяки вмісту біологічно активних речовин селера виводить шлаки із організму, сприяє зменшенню ваги, нормалізує діяльність серцево-судинної діяльності. Варто підкреслити, що при своїй вологолюбності селера не переносить перезволоження, і вирощена в умовах перебільшення норми води може стати навіть отруйною. Селера має свій “підхід” і до жінок, і до чоловіків, бо посилює діяльність статевих органів людини: у жінок добре впливає на нормалізацію гормональної системи, а у чоловіків підвищує потенцію. Протипоказана селера лише вагітним після другого триместра.

Кінза

Це одна з найдавніших прянощів, відомих людству. Її насіння було знайдене у стародавніх єгипетських гробницях. Достеменно відомо, що кінзу вживали в їжу давні греки та римляни, згадується вона і у Старому Завіті. Найбільш популярна кінза на Сході і в країнах Закавказзя. Дуже люблять кінзу в Латинській Америці, особливо у Мексиці. Саме тому її ще називають “арабською петрушкою”, “китайською петрушкою”, а в США - “мексиканською петрушкою”.

У листі кінзи містяться вітаміни В1, В2, С, Р і каротин, аскорбінова кислота, рутин, пектин, ароматичні масла, а також мікроелементи, необхідні організму. Свіжа зелень кінзи дезінфікує кишківник, очищаючи його від шкідливих бактерій. Кінза здавна застосовується у народній медицині для поліпшення сну, апетиту, зниження кров’яного тиску. Відвари і настої з неї зміцнюють судини, виводять з організму зайві солі, покращують травлення і застосовуються для лікування гастритів, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, а також при грудній жабі та істерії, для профілактики онкології. Кінза корисна при пухлинах і набряках, високому рівні холестерину, діареї, виразках у роті, анемії, менструальних розладах, кон’юнктивіті, захворюваннях шкіри, високому рівні цукру у крові, вона також сприяє гарному травленню, підтримує здоров’я очей.

Але захоплюватися цією рослиною не варто, вона може спричинити порушення сну, а у жінок викликає нерегулярність критичних днів.

Кріп

Одна із найвідоміших та постійних трав на нашому столі. Родом вона із Середземномор’я. Рослину знали ще у Давньому Єгипті, звідти давні греки і римляни завезли її значно північніше - в Альпи. Карл Великий, випробувавши чудові харчові та лікарські властивості кропу, наказав розводити його повсюдно. Було це у IX столітті. З того часу кріп перетнув океан, з’явився в Америці, потрапив в усі куточки Євразійського континенту, де став важливою сільськогосподарською і лікарською культурою.

Крім виключно гарних смакових якостей, кріп містить велику кількість корисних та цілющих властивостей. У зелені кропу є вітамін С, каротин, вітамін В, нікотинова й фолієва кислоти, а також багато цінних мікроелементів - солі кальцію, калій, залізо, фосфор. Завдяки такому складу кріп ефективно регулює роботу шлунково-кишкового тракту, знижує тиск, розширює судини, благодійно впливає на серцево-судинну систему. Кріп здатен полегшувати симптоми циститу та ниркових захворювань, це засіб для зняття головного болю, подолання безсоння. Але людям із пониженим тиском не варто вживати його часто.

Базилік

Пряно-ароматична рослина, батьківщиною якої вважають Південну Азію. Ці прянощі, гідні уваги королів. Базилік завжди рекомендували використовувати в обмежених кількостях, позаяк аромат його доволі інтенсивний. Базилік з часів Другої Світової війни, коли відбулося його, так би мовити, “друге відкриття”, широко культивується у країнах Європи, на Північному Кавказі, в Криму, середньоазіатських державах, у Молдавії.

Базилік звичайний, відомий як пряна і лікарська рослина, цвіте в літні місяці, розповсюджуючи прекрасний аромат. Сильний приємний запах обумовлений наявністю в його надземній частині ефірного масла особливого складу, вміст якого у різних видах коливається від 0,2% до 1,5%. Базилік містить: метилхавінол, цінеол, ліналоол, камфору, оцімен, дубильні речовини, кислий сапонін. Крім того - цукор, каротин, фітонциди, вітамін С, В2, РР, рутин. Відвари з базиліку п’ють при хронічних захворюваннях шлунку, сечового міхура. Ефірне масло його володіє бактерицидною дією. Корисний для зняття спазматичного стану, при здуттях живота, метеоризмі тощо. Суху і свіжу траву використовують для ароматизації ванн, замість нюхального тютюну, для полоскання роту, у парфумерній промисловості. Настій з базиліка зазвичай призначають при обдиманні черева та розладі шлунку. Показаннями до застосування є також відсутність апетиту, нервові розлади і безсоння. Побічних дій можна не побоюватися.

Сьогодні цю рослину пов’язують з італійською кухнею. Вона добре поєднується з помідорами, зеленими овочами, салатами, супами, яйцями, рибою, сиром, бараниною, піцою і соусами для макаронів.

Пастернак

Відома з давніх часів рослина отримала широке визнання в багатьох країнах світу. Коренеплоди пастернаку багаті на цукор (до 10,6%), у листі їх значно менше (не більше 2,4%). Пастернак не багатий вітамінами. Лише в бадиллі вміст вітаміну С становить 108 мг/100 г сирої маси, у коренеплодах його у 5 разів менше, але багато нікотинової і пантотенової кислоти (відповідно 0,94 і 0,5 мг/100 г), до 4% крохмалю, спирт маніт, який має солодкий смак і може замінити цукор для хворих на цукровий діабет. Є й інші корисні речовини та органічні сполуки, які надають ефективну лікувальну дію. У народній медицині пастернак використовують для лікування сечокам’яної хвороби, бронхітів і ларингітів. Він покращує травлення і має здатність розслаблювати спазми гладкої мускулатури шлунка, кишечника, сечоводів і сечового міхура. Пастернак володіє тонким слабким запахом, що нагадує запах петрушки, пряним солодкуватим смаком, схожим зі смаком моркви. Його використовують для всіх видів супів, в основному картопляного і овочевого. Вживають пастернак таким же чином, як моркву, петрушку і селеру, - як супові овочі.

Шпинат

Листя шпинату багате мінеральними солями (калій, кальцій), вітамінами (А, С, В1, В2, В3, У6, D, E, K, P, PP), провітаміном А, каротином, солямі заліза, йоду, є фолієва кислота. Особливість вітамінів С и А в шпинаті - вони не руйнуються при варінні. За вмістом заліза ця культура займає перше місце серед овочів, а за змістом білка поступається тільки бобовим культурам. Цілющі властивості шпинату відзначені були давно. Його вживання в їжу допомагає при лікуванні: туберкульозу, цукрового діабету, анемії, хвороб ясен і зубів, шлунково-кишкового тракту (він прекрасно виводить шлаки). Єдиний недолік - високий вміст щавлевої кислоти, тому його вживання слід обмежити дітям, а також хворим на ниркові та печінкові недуги. При цьому у свіжому вигляді шпинат є безпечним. Інша справа - термічна обробка, щоб нейтралізувати щавлеву кислоту при приготуванні варто додати трохи молока чи вершків.

Спаржа

Це трав’яниста рослина була відома більше чотирьох тисячоліть назад в Єгипті, Греції і Римі. У Європі її культивують майже п’ять століть. Кореневище, коріння і молоді пагони спаржі багаті білками, амінокислотами, особливо аспарагін, сапоніни, вітамінами В1, В2, С, РР, каротином, вуглеводами і володіють цілющими властивостями. Молоді потовщені пагони, які з’являються ранньою весною, використовують для приготування смачних салатів і супів. Спаржа не тільки смачна, але і допомагає позбавитися від затримки рідини в організмі. Якщо протягом трьох тижнів щодня з’їдати по 500 г спаржі, то завдяки її обезводжуючим властивостям можна втратити до 3 кг. У ній багато вітамінів, які зміцнюють імунну систему і спалюють жири. Проте людям із захворюванням шлунково-кишкового тракту вживати спаржу не рекомендується, оскільки речовини, що містяться у ній, подразнюють слизову шлунка. Крім того, надмірне споживання спаржі може призвести до цукрового діабету.

Корисні поради

• Під час теплової обробки зелень стає м’якою та краще засвоюється, але втрачає вітаміни. Тому закладати її потрібно наприкінці приготування.

• Зелень краще рвати руками, а не різати ножем, вона втратить менше соку.

• Зелень не можна зберігати подрібненою.

Рецепт в тему

Кабачки, запечені з зеленню і часником

Інгредієнти: 3-4 середніх кабачка, 30 мл оливкової олії, 5-7 зубчиків часнику, 2-3 ст. л. дрібно нарізаної зелені (петрушка, кінза), сіль і перець - за смаком.

Спосіб приготування

Зубчики часнику чистимо і ретельно подрібнюємо. Потім додаємо дрібно нарізану зелень, оливкову олію, сіль і мелений перець. Всю часникову суміш ретельно перемішуємо. Кабачки миємо й розрізаємо їх гострим ножем уздовж на дві рівні половини. На пласкій поверхні робимо неглибокі сітчасті надрізи. Потім викладаємо часникову суміші на кожну половинку. Запікаємо у прогрітій до 200 градусів духовці близько 20 хвилин.