ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Цього року реєстрація учасників ЗНО відбувалася з 1 січня до 20 лютого включно та за даними регіональних центрів оцінювання якості освіти для участі у ЗНО зареєстровано майже 329 тис. учасників тестування. Відповідно, більшість з них планують вступати до навчальних закладів.

Щороку десятки тисяч молодих українців постають перед питаннями: Куди піти навчатись? Яку освіту отримати? Чи буде можливість працевлаштуватись за спеціальністю? Чи буде заробітна плата достойною? Чи буде фахівець після отримання освіти конкурентоспроможним на ринку праці, який стрімко змінюється в сучасному глобалізованому світі?

Система освіти України пропонує багато можливостей, і природнім є вибір насамперед українських ВНЗ. Але чи обмежуються цим можливості українських абітурієнтів?

Щороку тисячі українців отримують можливість навчатись у ВНЗ країн Європейського Союзу. У той же час слід врахувати, що існують відмінності в системі української та закордонної освіти. Так, система вищої освіти європейських країн на відміну від української складається з трьох рівнів:

• бакалаврат, який триває 3,5-4 роки, після отримання диплому бакалавра вважається, що фахова освіта завершена і працівник може починати працювати за обраною спеціальністю, володіючи всіма необхідними знаннями та навичками;

• магістратура, яка триває 1,5-2 роки, після її завершення фахівець отримує додаткові спеціальні знання, право викладати низку дисциплін, безпосередньо пов’язаних зі спеціальністю, навики наукової діяльності.

• докторантура, яка триває 2-3 роки, і після її завершення та захисту докторської дисертації докторант отримує звання доктора філософі (PhD) та може викладати у ВНЗ чи використовувати свої наукові знання в повсякденній діяльності.

Освітнього рівня “спеціаліст” в європейській, як і у світовій системі освіти, немає, на відміну від української. Як результат - при влаштуванні на роботу в країнах ЄС диплом спеціаліста є рівноцінним диплому бакалавра в очах працедавців, що створює певні проблеми та розчарування у власників таких дипломів…

У залежності від обраного ВНЗ та спеціальності вартість навчання у Європі може становити 7-25 тисяч гривень за один рік. Парадоксально, але якщо порівнювати вартість навчання у Києві та Варшаві, виявляється, що у Варшаві воно може бути дешевшим у 2-4 рази!

Яка ж вона європейська освіта? Відповіді шукаємо у розповідях українських студентів, які навчаються в закордонних вузах.

Павло Буре, 20 років. Навчається в Національному університеті штату Іллінойс (Спрінгфілд, США). “…Якщо говорити про інфраструктуру і технічну базу, то тут повна перевага на боці американських вузів. Всі системи комп’ютеризовані, повно комп’ютерних залів, відкритих майже цілодобово. Акцент робиться не на теорії, з чим ми зіштовхуємося в Україні, а на практичних заняттях. Студенту дається можливість самостійно проводити досліди в лабораторіях, брати участь у наукових експериментах, до чого у нас на Батьківщині, на превеликий жаль, не привчають.

Але найголовнішою відмінністю я все ж вважаю рівність. У штатах у всіх студентів рівні можливості і права, ні в кого немає ніяких привілеїв, ні з ким просто неможливо домовитися. Єдиний показник - знання…”

Алла Коваленко, 21 рік. Навчається в Католицькому університеті ім.Св.Корса (Рим, Італія). “…Різниця в тому, що тут все для тебе. Тобто, до тебе відносяться виключно з повагою, всіляко намагаються допомогти. Плюс до всього - є багато варіантів співпраці з університетом, розвинене студентське життя (пропонують різні види діяльності, проводять всілякі заходи). Я абсолютно не шкодую тих грошей, якими оплачую своє навчання. Адже після повернення з цілим багажем знань і навичок їх буде легко собі відпрацювати…”

Максим Сніжко, 22 роки. Випускник Йорданського національного університету (Амман, Йорданія). “…Навчаючись в одному з університетів Йорданії, я помітив одну, на мій погляд, дуже важливу для студента особливість тамтешньої системи навчання - свободу. Студент має можливість самостійно складати графік навчання, у праві обирати перелік предметів, які він бажає відвідувати в даному семестрі, більш того, студент також може підібрати собі підходящого викладача, попередньо отримавши інформацію про педагога від інших студентів - це дуже зручно. Що найцікавіше - університет не змушує тебе вчитися. Студент має можливість самостійно розподілити свої сили і визначити, скільки уваги приділяти тому або іншому предмету, залежно від ступеня його важливості для самого студента, а не для університету.

Також навчальний заклад неофіційно (більшою мірою з ініціативи викладацького складу) надає послуги безкоштовних додаткових уроків. Студент у будь-який зручний для нього час може підійти до викладача, задати ряд питань з незрозумілого матеріалу і отримати повноцінну розгорнуту відповідь від доброзичливого, завжди усміхненого викладача, який щиро бажає допомогти…”

З власного досвіду мушу визнати і погодитися з думками наших респондентів. Справді, зарубіжні вузи відірвалися далеко вперед, і, щоб хоч якимось чином наздогнати їх, нашому уряду слід вживати серйозні і, головне, оперативні кроки в реформуванні системи освіти. І тоді слова великого українського письменника Тараса Шевченка “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” не будуть настільки актуальні для українських студентів, які змушені навчатися далеко від Батьківщини.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: