Спів птахів, духмяні трави, свіже молоко з медом, рибалка

Дійсно,

окремі міські мешканці сільську природу справді бачать хіба що по телевізору. Не кажучи вже про можливість порибалити, позбирати лісових суниць чи вранці випити ще теплого молока від корівки. Тому не дивно, що сільський зелений туризм стає все популярнішим не лише за кордоном, а й в Україні. Кілька років тому з’явилися перші власники так званих агросадиб - люди, які готові прийняти тих, хто бажає відпочити на свіжому повітрі та долучитися до принад сільського життя. І зелений туризм почав активно завойовувати прихильників.

Село чекає

на туристів

Проте на Рівненщині, попри багату культурно-історичну спадщину, мальовничу природу, родючі землі та щиру гостинність, зелений туризм тільки-но починає шлях до завоювання прихильників такого відпочинку. Хоча на засіданні круглого столу “Інвестиції в сільський зелений туризм”, який днями відбувся у редакції “Рівне-Ракурс”, з’ясувалося, що представники цього виду діяльності впевнені у перспективності свого заняття. До того ж, як розповів директор Рівненської обласної організації Всеукраїнське громадське об’єднання “Українська Асоціація Маркетингу” Олександр Гладунов, організація садиб для зеленого туризму частково вирішує і проблему підприємництва на селі, адже в сільській місцевості підприємці мають дуже обмежену сферу для своєї діяльності. Підтримку проектів розвитку сільського підприємництва та зеленого туризму здійснює фонд Євразія, фонд ім.Стефана Баторія (Польща), головне управління економіки Рівненської обласної адміністрації.

Тим часом, уже цього літа охочі долучитися до особливостей сільського способу життя можуть скористатися садибами рівненських підприємців. Щоправда, поки-що зелений туризм активно розвивається лише у Демидівському, Березнівському та Гощанському районах. Чого тільки не пропонують господарі садиб відвідувачам - і рибалку, і полювання, і свіже молоко зранку, і кінні екскурсії мальовничими місцями. Бракує лише реклами: очевидно, що про такий вид відпочинку у нас відомо не багатьом, а тому зелений туризм чекає на підтримку.

Фіточай від »трав’яної знахарки»

Працювати у такому бізнесі зуміє не кожен: господар агросадиби має бути не посто доброзичливим, щирим та порядним, але й уміти створити таку атмосферу, аби відвідувач постійно відчував себе справжнім гостем у привітній оселі. Зелений туризм - справа сімейна, бо обов’язків у підприємців багато: треба і садибу утримувати, і певну програму для гостей підготувати, і екскурсії краєм провести. До речі, на Демидівщині, де цього сезону до когорти “зелених” підприємців долучилися нові перспективні колеги, подивитися є на що. Тут можна відвідати і цілюще джерело, і орнітологічний заповідник, де оселилися сірі чаплі, побувати біля дуба-велетня або ж скупатися у знаному на всю область Хрінницькому водосховищі. А ще - чисте повітря, продукти і природні дари.

А можна й підлікуватися, оскільки демидівські господині ще й добре знаються на травах.

- От ми купуємо приправи, а що в них - не знаємо, - розповідає Любов Березюк, господиня садиби у Хрінниках і відома “трав’яна знахарка”. - А у нас росте базилік, який не лише страви присмачує, а й шлунок лікує, майоран, салати, які чудово виводять радіонукліди.

Любов Василівна сама збирає і сушить усі трави, а потім - готує з них фіточаї. Розповідає, що “напрацювала” уже п’ять видів таких цілющих напоїв. Свого часу до пані Любові “на чай” навіть приходили пацієнти Хрінницького санаторію, а тепер трав’яні напої вона пропонуватиме своїм гостям.

Хто хоче цивілізації - нехай їде

в санаторій

Втім, незважаючи на відносну “молодість” такого напрямку туризму, потроху складаються й традиції. Наприклад, те, що зелений туризм передбачає максимальну наближеність умов відпочинку саме до сільського способу життя. Тобто - криниця на вулиці, літній душ - ото й усі “зручності”. Подекуди й газ у будинках відсутній. Очевидно, що справа не лише в традиціях, оскільки водопроводом чи газифікацією може похвалитися далеко не кожен сільський дім. Та дороги, якими туристам доводиться доїжджати до місць відпочинку, м’яко кажучи, не ідеальні. Власники молодого бізнесу часом навіть побоюються, що биті шляхи можуть відлякати клієнтів. Натомість, останні нерідко саме “екстрим” і обирають: кажуть, що найбільше користуються попитом сільські хатки під лісом, у тиші. Тут вже відсутність ванни особливого значення не має - відпочивальники-бо прагнуть наближення до природи.

Суниці замість лікарні

Така собі хатка серед лісу є у Товпижині Демидівського району. Розповідають, що назва цього села походить з тих пір, коли у поселенні збиралися “товпи” жінок, проводжаючи козаків до війська. Тепер, каже господиня садиби Світлана Рабчук, поблизу Товпижина можна запросто назбирати білих грибів, суниць, побачити білочку чи навіть лисицю. Хата пані Світлани стоїть майже посеред лісу, то ж туристи без ягід і грибів не залишаться. У дворі - криниця з кришталевою водою, та й цивілізація у садибі є - газ, літній душ з нагрітою на сонечку водою. Словом, справжня сільська ідилія.

- Але головне - чиста їжа, - каже Лариса Кардаш, яка опікується садибою у селі Вербень, - наша місцина далеко від промислових міст, тому овочі й фрукти мають натуральний смак. Хімікатів нема - одні вітаміни. Є у нас і пасіка, і корівка, отже й молоко з медом буде.

У садибі Лариси Кардаш гостей також почастують фіточаями (демидівські жінки на травах таки знаються!), можуть запропонувати й фітованну чи масаж.

А от у Березнівський край їдуть ті, кому хочеться побачити майже справжню Швейцарію. Щоправда, Надслучанську, - природа тут справді неповторна і для регіону нехарактерна. Тому, за словами господаря садиби Максима Шолодька, на Березнівщині можна не лише побувати на кінній екскурсії, спробувати народної кухні чи побачити народні обряди, а й отримати заряд адреналіну, пропливши річками на надувному катамарані.

Час їхати

на шашлики!

А що ж ціни? Сільський відпочинок нині коштує недорого: 15-20 гривень за добу. До послуг відвідувачів цілком пристойна для села інфраструктура - магазини та кафе є всюди. І гарне харчування: як розповідає підприємець з с.Хрінники Петро Гергусь, на замовлення працівни-ки кафетерію можуть приготувати справжній шашлик або ж цілий пікнік організувати. Головне - побажання клієнта.

Загалом, зелений туризм - заняття не для слабкодухих. Принаймні, поки що, бо роботи вистачає, клієнтів не так уже й багато, і в результаті доходи початківці в цій галузі отримують мізерні. Ймовірно, що мешканцям області про можливість відпочити поза цивілізацією не дуже й відомо, адже, наприклад, 70 відсотків відпочивальників на Демидівщині - з сусідньої Волині. Для того ж, щоб справа “пішла”, треба ще чимало: підтримка її у районах, поширення інформації для пошуку клієнтів, популяризація “зеленого” відпочинку загалом. Зрештою, селяни мають зрозуміти, що можуть реалізувати себе у такій справі, а городяни - що надранішній спів птахів, ріденький мед з пасіки та вечірня рибалка у плані релаксації успішно конкуруватимуть з відпочинком у найвишуканіших готелях біля моря. І давно пора спробувати провести хоча б частину літа у селі!

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОН

Березнівський район розташований в північно-східній частині Рівненщини на площі 1,7 тисяч квадратних кілометрів. Близько 90 тисяч га зайнято лісами. Район має багату і славну історію, яка сягає своїм корінням в епоху бронзи, до древніх слов’янських племен дулібів і волинян. Це унікальний куточок поліської землі, багатої заповідними природними об’єктами, найбільш відомі з яких: “Соколині гори”, “Більчаківські джерела”, “Марининсько - Устенські граніти”, зоологічний заказник “Брище” і інші.

Далеко за межами району відома своєю неповторністю “Надслучанська Швейцарія”. Тут ніби злилися в єдиний комплекс поліська рівнина і скелясті виступи Карпат. Це місце приваблює не тільки численних туристів, але й науковців, бо є безмежною скарбницею рідкісної рослинності.

Ще одне лікування, яке гріх пропустити, - лісові суниці. Спеціалісти стверджують, що споживання суниць у сезон може бути для хворого кориснішим, ніж лікування у клініці: ці ягоди і шлункові хвороби лікують, і вітамінами “забезпечують” на цілий рік.

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОН

Демидівський район створений 22 вересня 1995 року. Розташований в південно-західній частині Рівненської області. На північному сході межує з Млинівським районом, на сході - з Дубенським, на півдні - з Радивилівським, на заході - з Волинською областю. Територією району, що складає 377.4 квадратних кілометри, протікає річка Стир.

Саме тут функціонує один з найкращих оздоровчих закладів області - санаторій “Хрінники”. Яскравим взірцем Волинської народної архітектури є Свято - Миколаївська церква с.Дубляни, побудована в 1849 році. На території району є також пам’ятка природи місцевого значення “ Цар -Дуб” в урочищі с.Хрінники, вік якого - 330 років.