Моду створюють для кількох сотень людей. Я створила стиль для цілого світу

1907 рік. Коко 24 роки. Вона подруга та співмешканка офіцера Етьєна Бальсана в його старовинному маєтку Руальє. Після років злидарств та важкої праці, тривалих намагань прославитися як співачка, їй здавалося, що саме так і живуть мешканці замків. Такий стиль життя бентежив навіть Бальсана, звиклого до марнотратства. Коко до обіду лежить у ліжку, обклавшись любовними романами за чотири су, та попиває каву з молоком. Утім, на щастя, таке життя їй швидко набридло.

Десять років потому. Коко - 34. Туга за єдиним справжнім коханням - Артуром Боєм Кеппелом та розуміння того, що їм ніколи не бути разом, штовхають Коко на відчайдушний крок. Вона обрізає свою довгу чорну косу. Її нова зачіска називається “короткий боб” або “хлопчик”. Це своєрідна помста Кеппелу, адже він так любив дивитися, як її волосся розсипається по плечах. Потім вона вигадує історію, що перед самим від’їздом до Опери у неї вибухнув газовий котел й обпалив усе волосся, тож довелося його зістригти. Нова зачіска справила ефект бомби в суспільстві. Чи варто й казати, що наступного дня паризькі модниці обрізали своє волосся та прикрашали його квіткою, як Шанель. У подальшому, перед демонстрацією кожної колекції, вона братиме ножиці й підрізатиме собі волосся.

1922 рік. Коко - 39. Вона в центрі життя паризької творчої богеми. Її опис залишив письменник Моріс Сакс: “Сильно дивував її маленький зріст. Вона була дуже худорлява. Її чорне жорстке волосся було посаджене низько, брови зрослися, губи посміхалися, а очі блищали, але погляд був різкий”.

У віці п’ятдесяти років Коко Шанель була на вершині своєї слави. Її обличчя та фігура набувають досконалості. Коко дуже багато фотографують - найчастіше у власному помешканні, де вона позує на тлі стіни із дзеркал у стилі Арт Деко. У руках - незмінна цигарка, а на шиї - низки перлового намиста.

1959 рік. Коко - 76. Редактор журналу “Марі-Клер” Марсель Едріх проводить ряд зустрічей з великою Шанель, аби записати її спогади. Він теж залишить свій портрет Коко: “У неї підкреслено яскравий макіяж: надто червоні губи, надто широкі та чорні брови, волосся пофарбоване у надто чорний колір. Коко ніколи не знімала капелюха. Одягнена була в дуже легкий, майже білий з відтінком блідого золота костюм. Вона постійно обсмикувала жакет додолу. Розповідаючи, не припиняла курити. У неї були дуже красиві круглі коліна, які вона повсякчас прикривала подолом спідниці”. Сліди червоної помади Коко неодноразово залишалися на кам’яному бюсті, що стояв на каміні в її студії. Коли в господині був гарний настрій, вона завжди цілувала його в уста. До кінця своїх днів Мадемуазель не припиняла дбати про зовнішність. Останні три роки життя до її апартаментів у готелі “Рітц” рівно о 9 ранку приходив візажист Жак Клемант. Робота тривала до 9:45. Найважче було не те, щоб змусити сяяти її погляд - чорні очі Коко були яскравіші за антрацит - а, навпаки, приглушити їх. В останні роки вона не зменшувала активності. Казали, що вона, ніби помолодшала років на десять. У переддень презентації колекції вона по 9-10 годин була на ногах, не маючи й макової росинки в роті, лише робила декілька ковтків води - у неї не було часу на паузу. О 3-4 ранку її проводжали до “Рітца”, а вранці, свіжа та енергійна, вона знову бралася до роботи. Коко ніколи не малювала попередніх ескізів моделей, а жестами давала вказівки першим швачкам. На модель накидали тканину, і вбрання формувалося просто на ній. Після цього, озброєна своїми ножицями, Коко відсікала все зайве, як скульптор, що різьбить статую. Усвідомлюючи, скільки видовища у її методі роботи, Коко навіть придумала спеціальний показовий номер, який демонструвала журналістам.

У шаленому ритмі паризького життя Коко вкрай потребувала перепочинку. Жила вона за містом, на віллі “Бель Респіро” (у перекладі з італійської - легко дихається). На віллі Коко могла насолоджуватися тією сільською свободою, якої була позбавлена у дитинстві. Періоди самовідданої праці чергувалися в Коко з повним неробством. Спала вона по 7-8 годин з відкритими вікнами й прокидалася не пізніше 7 ранку. Сама Коко пояснювала активне довголіття тим, що ніколи не вела нічного богемного життя. “Лягати спати після опівночі - означає не щадити самих себе. Особисто мене після дванадцятої години взагалі ніщо не цікавить… Після безсонної ночі не створиш нічого путнього вдень”. Харчувалася Коко лише здоровою, за сучасними мірками, їжею та їла дуже мало. Її раціон переважно складався з овочів, фруктів та риби, зокрема, щоранку на сніданок вона з’їдала велике рожеве помело. У їжі, як і у всьому іншому, проявлявся її чіткий прагматизм: “Не можна дозволяти собі ненажерливість та алкоголь, які руйнують тіло, і все ж сподіватися мати тіло, яке функціонує з мінімальним руйнуванням”. У п’ятдесят років Шанель важила стільки ж, як і в 20, й з легкістю лазила по деревах. Особисто для Коко одяг шила перша швачка її ательє - мадам Ліжур на прізвисько Манон, яка дебютувала у студії Шанель в 13 років. Її улюбленими парфумами були, звісно, Шанель №5, хоча користувалася своїми духами вона лише в місті, а у селі любила природні аромати.

Маленька чорна сукня - символ шику та простоти. Колір трауру, перетворений на колір довершеного смаку. Колишня уніформа паризьких продавщиць - сьогодні “уніформа сучасної жінки”. Денні варіанти виготовлялися з шерсті, вечірні - з атласу, оксамиту та крепу.

Твідовий костюм - створений для зручності, перетворився на елемент високої моди. Жакет без коміра та пряма спідниця нижче колін, пошиті з шерстяного букле. Золоті ґудзики були прикрашені логотипом Шанель, а краї оздоблені шнуром, вельветом або оборками. Увічнений завдяки Джекі Кеннеді, яка одягнула рожевий з чорною облямівкою костюм Шанель у той трагічний день, коли у Далласі вбили її чоловіка.

Брюки - запозичені у чоловіків, назавжди перетворилися на жіночий елемент гардеробу: прямі, неодмінно з високими підборами, що видовжують ноги, та паском, який підкреслює талію. Комбінувати з піджаками, які облягають те, “чого у чоловіків немає” - груди, талію, стегна.

Спідниця-олівець - саме Коко ввела моду на цей одяг, довжиною нижче колін. Вона вважала коліна найбільш непривабливою частиною жіночого тіла й настійливо радила їх приховувати. Зате тонку талію і лінію стегон спідниця-олівець підкреслює найвигідніше.

Перлове намисто - Коко першою почала працювати з біжутерією й обожнювала носити прикраси у неймовірній кількості. На ній все дзвеніло - намиста, браслети, брошки, запонки. З легкістю комбінувала штучні перли зі смарагдами та рубінами.

Сумочка на ланцюжку - яка вішалася на плече, щоб руки були вільними. Названий за місяцем та роком своєї появи на світ - 2.55 - стебований ридикюль на золотому ланцюжку став одним з найбільш упізнаваних елементів стилю Шанель. Сумочки виготовлялися зі шкіри та джерсі в найулюбленіших кольорах Шанель: бежевому, коричневому та чорному.

Парфуми Chanel №5 - п’ятірка - улюблене число Коко, усі свої колекції вона демонструвала 5 числа. Революційний запах - синтезований коктейль, який нагадував запах квітучого саду, Коко помістила у революційний флакон - кришталевий паралелепіпед з білою етикеткою та чорними буквами Chanel, схожий за формою на горілчаний штоф. Як наслідок, створені 90 років тому, Шанель №5 - й досі найвідоміші парфуми в усьому світі.

Крилаті фрази від Коко Шанель

• Женщина в отчаянье перестает быть женщиной.

• Я создавала одежду для женщин всего мира, а теперь они стремятся ходить раздетыми.

• Когда мой стиль отвергли, я восприняла это не как конец моего творчества, а как конец моей эпохи.

• Всякий раз, когда я поступаю благоразумно, это оборачивается для меня несчастьем.

• Я восхищалась Америкой... А для многих американцев я была олицетворением Франции.

• Духи для женщины, которые пахнут, как женщина. (О духах Шанель №5).

• Я вошла в общество не потому, что я должна была создавать одежду. Наоборот. Я создавала одежду, потому что жила в обществе, где я стала первой женщиной, живущей полной жизнью этого века.

- Когда надо пользоваться духами? - Спрашивает молодая женщина.

- Когда хочется, чтобы тебя целовали, - отвечала Коко Шанель.

• Подлинное счастье стоит недорого: если за него приходится платить высокую цену, значит, это фальшивка.

• За исключением материальных дел, мы нуждаемся не в советах, а в одобрении.

• Я не испытываю ни к кому теплых чувств. Я либо люблю, либо - нет.

• За любовь платишь в рассрочку и большей частью, когда она, увы, уже кончилась.

• Духи - это невидимый, но зато незабываемый, непревзойдённый модный аксессуар. Он оповещает о появлении женщины и продолжает напоминать о ней, когда она ушла.

• Женщина, которую не любят, - это ноль и ничего больше. Уж поверьте мне: молодая она или старая, мать, любовница… Женщина, которую не любят, - погибшая женщина.

• Я всегда была сильнее своих страстей; работа была для меня своеобразным наркотиком. Но я сомневаюсь, что стала бы известной всем Шанель без помощи мужчин...

• Все в наших руках, поэтому не стоит их опускать.

• Красота - всегда оружие!

• Каждая девушка должна всегда знать две вещи: чего и кого она хочет.

• Чем хуже у девушки дела, тем лучше она должна выглядеть.

• Не всякая женщина рождается красивой, но если она не стала такой к 30 годам - она просто напросто глупа.

• Принято считать, что роскошь - противоположность нищеты. Нет, роскошь - противоположность вульгарности.

• Не тратьте время, стуча по стене и надеясь, что она превратится в дверь.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: