Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №244 від 15.06.2006p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Лютий 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
Березень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Новини Рівне
QRcode

#Заробітчани ми, заробітчани...

Я повернуся, Віто!

Я повернуся, Віто!

або Знову про пригоди українок у Італії

Вдруге вона приїхала додому через три з половиною роки. Красива, струнка, закохана. І не скажеш, що сорок п’ять недавно виповнилося. “Ах, який італієць мене кохає!..” - розповідала подругам. Мала на увазі, звичайно ж, Віто - господаря багатої садиби, у якого працювала ось уже скільки місяців. Тому що Бруно був просто приятелем - добрим, веселим, уважним, але… одруженим. А от Віто… У свої шістдесят - він чоловік на всі сто. І якщо візьме Тамару заміж - забезпечить на все життя.

- Ти пам’ятаєш нашу зустріч випускників через двадцять років після закінчення школи? – моя однокласниця Тамара Бручковська, здається, майже не змінилася. Така ж весела, привітна, жвава, якою була в школі (ми закінчували Здолбунівську школу число два, нині там гімназія).

- Звісно.

- Я була тоді в чорному, тому що саме поховала свого Колю. Любила його… Доньці Каті на той час уже виповнилося дев’ятнадцять, - вважай, доросла. От я і зважилася: поїду в Італію, на заробітки. Що мені тут було “ловити”?..

Хочу вдівця!

- Я їхала в Італію, добре все обміркувавши. Не те що деякі наші жіночки, які, потрапивши в сім’ю, гидують роботою. У мого Віто одна така була - три дні протрималася. Замість того, щоб доглядати його дев’яносторічну матір, вона цілими днями телевізор дивилася. Так, я розумію, що стару бабу глядіти - не цукор, але ж ти знала, на що йшла!.. Та й вона не така вже огидна. Спокійна, слухняна. Головне - не забувати вчасно міняти їй памперси. Я нагодую бабусю, покладу спати, а сама на велосипеді катаюся. Мій вільний час - дві години на день. А ще ж і вихідний! І їжа найкраща. Віто сам готував на нас трьох. Запитував мене завжди: “Що ми будемо їсти на обід?” А я відказувала: “Мені все добре. Що приготуєш, те й буде”.

- Щоб знайти таке місце, довелося мені добряче помучитися. Згадати лишень, як мене мало не покинули, залишивши в чужій країні напризволяще. Хто? Маша! Така ж, як ми, українка. Мову сяк-так вивчила, налагодила зв’язки з італійцями і “торгувала роботою”. Розміщала оголошення в газетах. Ми, коли приїхала до Італії, відразу їй сплатили по триста доларів. А вона за це мала нас “працевлаштувати”. Двох дівчат - молодих, симпатичних - відразу забрали працювати у кафе. Я ж була категорично проти таких варіантів. Знаю я цю схему: спершу “пройдеш” через хазяїна, а потім він тебе буде підкладати під усіх підряд. Кажу цій Маші: “Хочу тільки в сім’ю, і щоб чоловік був самотнім, удівець, наприклад. Не треба мені всіляких сцен ревнощів від їхніх жінок”. А такого варіанту відразу не було. Іншій моїй попутниці, Оксані, Маша роботу знайшла одразу - бабу одну після операції доглядати. А коли через два тижні стара померла, завезла мене в той же будинок зі словами: “Побудь тут до вечора, а ввечері і тебе влаштуємо”. Але ні того вечора, ні наступного Маша не з’явилася. Я у відчаї: куди подітися? Та й хазяїн обурюється: брав на роботу одну жінку, чому має годувати двох?.. Якби не зустрілася тоді мені жінка, що знала цю Машу, і не подзвонила їй та її напарникам та не пригрозила, що розкаже про їхню “діяльність” у поліції, то й не знаю, що зі мною сталося б. Вони, виявляється, таке часто робили з нашими: зберуть по триста доларів і покинуть у готелі. Телефони свої змінять - і шукай вітру в полі!..

А маму мою поховали

без мене...

- Отож, я врешті-решт опинилася в сім’ї. Випало мені доглядати хвору дівчину двадцяти трьох років. Вона від народження була несповна розуму та ще й не ходила. Тільки головою туди-сюди мотала. Поки була жива її мама, вона хоч одягалася: футболки там, спіднички. А після її смерті не давала себе вдягати. Сиділа цілий день, закутана в покривало. Бідненька!.. Я її так жаліла, що вона, мабуть, це відчула і навіть мамою стала називати. А Марко, батько її, побачивши це, вирішив мене нікуди не випускати, щоб не втратити. Бо вони до людей ставляться дуже прихильно - якщо полюблять. Мови я тоді не знала, от він і тримав мене зачиненою в хаті. До вікна підійду - показує, що поліція забере, бо документів не маю. А я стану за шторою і видивляюся кудись удалину. Думаю про своїх рідних - про донечку, про стареньку маму. Я ще не знала тоді, що навіть поховати її не зможу, що помре вона через три місяці після мого від’їзду…

- А неподалік від нашого будинку був парк. Я часто здалеку милувалася його красою, думала - от би погуляти там, подихати свіжим повітрям. І одна родичка Марка мене пожаліла та й завезла в той парк. А там, виявляється, було місце зустрічі наших жінок. Щосуботи вони туди сходилися поспілкуватися, розважитися. І “буси” з України туди приїжджали, можна було пошту забрати, передачу відправити. А ще туди приїздили багаті італійці, щоб вибрати собі когось для розваги. Дехто погоджувався, адже гроші гарні платили за це. Я ж так тішилася зустріччю з нашими, що не могла наговоритися. Пригадую, одна жінка з Тернопільщини, Ніна, розповідала про свою підопічну Кончету - як та її діставала “метеликами”: “Щойно ляжу спати, задрімаю, як чую крик: “Ніночка!” Я підхоплюся, біжу в спальню до Кончети, а вона говорить, що якийсь метелик залетів і не дає їй спати. Я пальцями вхоплю повітря, показую: “Оцей?” “Сі, сі”, - киває моя дурна. Я роблю вигляд, ніби викидаю метелика за вікно. І та засинає. А наступної ночі знову те саме”.

І все одно та К’яра на мене кричала

- Я потрапила спершу в місто Потенцію, що на Півдні Італії. Платили мені п’ятсот доларів на місяць. А на Півночі, як я дізналася потім, платили удвічі більше. От я і покинула того Марка та й поїхала на Північ. Влашувалася в Пармі. Велике, гарне місто. Тільки що мені з тієї краси, коли моя хазяйка, адвокатеса, життя мені не давала. Я доглядала дев’яностоп’ятирічну Розу - її тітку, яка її виростила. К’яра, так звали хазяйку, любила ту Розу понад усе. І ось, щойно піде на роботу, вже телефонує: “Що робить Роза?” Кажу, що спить. А та кричить у трубку: “Їй не можна спати, ввімкни телевізор, дай їй карти, розважай її, нехай активно чимось займається!” Ну а яка ж активність у такому віці?.. Так я потім навчилася: “Грається, кажу, ваша Роза, все в нормі”. А К’яра телефонувала щогодини, діставала мене тими дзвінками. Добре, що хоч попереджала: “Буду за п’ятнадцять хвилин”. Я кинуся до Рози, розворушу її, щоки розітру, “телик” увімкну - все, Роза не спить. А ще ж були коти і собака! К’яра не хотіла їх вигулювати, тому мені щодня доводилося їхні “купки” по хаті збирати. Мало мені того, що стара “накецає”… А потім сталося нещастя. Коли я пересаджувала Розу з візка на ліжко, щось хруснуло. Добре, що К’яра була поряд, а то б засудила мене, що ногу її Розі зламала. А так вона бачила, що я все робила, як завжди, обережно. Просто в тієї Рози вже місця живого не було, вся скріплена. Але все одно К’яра почала на мене кричати, битися в істериці. Стару забрали до лікарні, мені довелося три доби над нею сидіти, доглядати… Я була дуже налякана: “Що ця адвокатеса зі мною зробить?..” І при першій же можливості поїхала додому, геть. Але через якийсь час знову повернулася до Італії. Гроші ж бо, що їх заробила, швидко закінчилися.

Італійці наших жінок дуже люблять

- Наших там дуже багато. Всі знають одне про одного - як кому ведеться. Коли що - допомагаємо. У суботу зустрічаємося - покуримо, горілочки нашої вип’ємо, про життя побалакаємо. Благо, купити в наших же перевізників усе можна. Звісно, долі складаються по-різному. Мене, наприклад, подруги втішали: “Томко, твоя справжня робота ще попереду”. І я надіялася, терпіла. А багато хто не витримує. Скількох у психушку забрали після того доглядання!.. А ще був випадок, коли одна українка не витримала і стрибнула з восьмого поверху вниз. На смерть розбилася. Вийти заміж за італійця? Воно б то добре, тільки не спішать вони одружуватися. Навіть зі своїми італійками вони по десять-двадцять років можуть зустрічатися, і не одружуватися. Закони там дуже суворі по відношенню до чоловіків: у разі чого він має жінку і дитину повністю забезпечувати. А якщо буде доведена його зрада - втрачає все, що має. Все жінці лишає. А так вони дуже гарні й милі чоловіки. Через слово: “Аморе міо”. Щоб якийсь підняв на жінку руку, як це в нас буває? Та таке й уявити не можна. Українки, з молодших, буває, ризикнуть народити там дитя. Це, я б сказала, теж вихід. Тому що такій матері і пологи забезпечують безкоштовні, і кімнату дадуть, де жити, і допомогу державну. Але, звісно, все одно це важко, одній з дитиною на руках…

- А я, щоб не моя Катя, яка скоро повинна народити, не поїхала б від Віто. Він мені відразу сподобався. Але дівчата попередили, що я у нього вже четверта - все ніяк не може вибрати доглядальницю для матері. Я і поводилася, як належить: не кокетувала, а відразу стала придивлятися до підопічної. І день у день намагалася бути поряд із нею. Нікуди не відлучалася. Тільки ввечері, коли спати її покладу, іду на кухню дивитися телевізор. Візьму собі фрукти з холодильника, сік. А раз якось помітила, що в холодильнику з’явилася пляшечка гарного вина. Увечері на кухню прийшов Віто, я розставила фужери… Отоді між нами усе й почалося. А чому ні? Він чоловік гарний, і в ліжку пречудовий. Ревнував, правда, мене до моїх друзів. Але я потім уже не розповідала про них. І телефонувати до себе не дозволяла: “Бруно, кажу, я тобі сама подзвоню”. А ще цей Віто був трохи скупуватий. Навіть на день народження нічого мені не подарував. Тисяча євро на місяць, як домовилися, - ото й усе. Дівчата мене втішають: “Це він тебе випробовує, чи ти з ним по любові, чи заради грошей. Терпи”. Я і терпіла. Попрощалися гарно: сказав, що чекатиме. А я обіцяла повернутися. А зараз… чекаю: може, подзвонить. Він і в розлуці не надто щедрий: телефонує всього разів два на місяць.

- Чи не боюся я, що знайде мені заміну? Звісно, таке може статися. Значить, така моя доля…

Вірш про Батьківщину

Я пишу із чужини вам,

щоб сказати,

як важко рідну землю покидати.

Як важко перенести біль розлуки,

Та не одна терплю я тії муки

Хто залишив удома маму й тата,

Кого чекає чоловік і дружина,

Ми одна родина,

У нас єдине слово - Україна!

15.06.2006Записала Катерина КОНЄВА


Переглядів: 953

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1162 від 28.03.2024p.
¤ 
Всюдихід, мотопомпи та бурштин:

Всюдихід, мотопомпи та бурштин:

під час незаконного промислу викрили старателів

Факти видобутку «сонячного» каміння задокументували співробітники поліції на Рокитнівщині та Дубровиччині: тривають досудові розслідування за ч.1 ст. 240-1 КК України....

¤ 
13 жінок Рівненщини отримають по 1,5 тис. доларів на свій бізнес

13 жінок Рівненщини отримають по 1,5 тис. доларів на свій бізнес

Завершила навчання перша група учасниць проєкту «Empowering women in the Rivne region», у результаті чого 13 жінок отримають фінансування у розмірі до 1500 доларів на реалізацію своєї бізнес-ідеї....

¤ 
Чехія виділила кошти на закупівлю двох шкільних автобусів для Рівненщини

Чехія виділила кошти на закупівлю двох шкільних автобусів для Рівненщини

Два нові шкільні автобуси передали для Здовбицької та Соснівської громад. Транспорт придбаний за кошти чеського уряду. 152 тисячі євро виділили із Програми допомоги України. Ще 280 тисяч грн зібрали громади....

¤ 
Для 9 ОСББ Рівненщини відшкодували один мільйон за утеплення

Для 9 ОСББ Рівненщини відшкодували один мільйон за утеплення

На Рівненщині продовжують відшкодувати відсотки за кредитами, залученими на енергозберігаючі заходи в житловому секторі. Це передбачено Комплексною програмою енергоефективності Рівненської області на 2018-2025 роки....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (21063)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (17206)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (14462)
• Допомога під час карантину [967] (14376)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (14220)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (14030)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (13905)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (13875)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (13857)
• Живи до ста! [965] (13847)
• Бюджет і ми… [965] (13782)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (13771)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (13653)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (13564)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (13562)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (13501)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (13111)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (13095)

ТОП-15 свіжого номера:

• Для 9 ОСББ Рівненщини відшкодували один мільйон за утеплення (727)
• Всюдихід, мотопомпи та бурштин: (80)
• Чехія виділила кошти на закупівлю двох шкільних автобусів для Рівненщини (76)
• 13 жінок Рівненщини отримають по 1,5 тис. доларів на свій бізнес (75)
• Скільки яблук на день принесуть користь здоров’ю? (73)
• Посадка петунії на розсаду: коли та як правильно сіяти? (73)
• Найкращий спосіб пророщування насіння томатів, щоб отримати багатий врожай (73)
• Як не розпестити дитину: прості поради психолога для батьків (71)
• Рівненська ОДА ініціює створення обласної інфекційної лікарні (71)
• Ванільна панакота з вишневим конфі (71)
• Як вивести плями з меблів домашніми засобами? (70)
• Симптомом яких захворювань може бути набряк щиколоток? (68)
• Незвичайні способи використання звичайних речей (68)
• Незвичайні застосування дитячої присипки в б’юті-рутині (65)
• Як можна використовувати сіль у побуті? (64)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"