Погляд у минуле…

Минулого року побачила світ монографія “Архітектура і містобудування західної Волині 1921­1939 років”, автором якої є кандидат архітектури, доцент кафедри архітектури та сере­довищного дизайну НУВГП Ольга Михайлишин. Протягом відносно нетривалого міжвоєнного періоду архітектурні процеси на Волині отримали нові творчі поштовхи як в контексті соціально­політичному (відродження другої Речі Посполитої), так і нових модерністичних тенденцій в рамках архітектурної професії. У цій об’ємній праці автору вдалося підвести підсумок багаторічним дослідженням вивчення багатої архітектурної спадщини західно­волинського краю в різних аспектах: містобудівному, типологічному, стилістичному, пам’яткоохоронному. Про широту охопленого матеріалу, обґрунтованість висновків і їх наукову новизну свідчить, зокрема, розлогий перелік використаних джерел, який нараховує 1104 позиції. Переважна більшість проектних матеріалів опублікована вперше.

Слід відзначити, що автор працювала над даною темою протягом 10 років, дослідивши значний масив документів в архівах України та Польщі, обстеживши міжвоєнну архітектурну спадщину історичної Волині, яка охоплює нині Волинську, Рівненську, а також частину Тернопільської областей. Таким чином праця обсягом понад 350 сторінок є вагомим внеском в українське історичне архітектурознавство.

Наша газета не могла обійти стороною таку подію і тому кореспондент “Рівне Ракурса” зустрівся з Ольгою Михайлишин і попросив її більш детально розповісти про своє дітище.

­ Ольго Леонідівно, нещодавно вийшла ваша монографія “Архітектура і містобудування західної Волині 1921­1939 років”. Розкажіть, будь ласка, що Вас спонукало до її написання?

­ Існує такий стереотип, що в міжвоєнний період, у той час, коли Волинське Воєводство було в складі ІІ Речі Посполитої, архітектурне життя було достатньо неактивним, фактично, завмерло. Пошук відповіді на питання, чи таке твердження відповідає дійсності, зацікавило мене найбільше.

Усе почалося з того, що наприкінці 1990­х років мені до рук потрапив проект євангелічно­лютернського костелу у місті Костополі, який був побудований наприкінці 1920­х років за проектом архітектора з Варшави Теодора Бурше. Участь відомого польського архітектора навела мене на думку, що Волинь справді була цікавим об’єктом навіть для столичних майстрів. З того часу я почала цікавитися цією темою, яка переросла в тему ди­сертації, і на даний момент ­ у книгу про розвиток волинських міст і їх архітектурного середовища. Цікавило мене проектування громадських будівель, житла, храмів, освітніх закладів, промислових підприємств.

З приходом польської влади на Волинь відбувалась поступова переорієнтація цих земель на західноєвропейські культурні цінності, інтеграція регіону у суспільно­політичне, економічне і культурне життя відновленої Польщі. Це завдання вирішувалося в дуже складних умовах, але всі сили польської адміністрації різних рівнів, архітекторів, всіх людей, які могли б посприяти розвитку регіону, були спрямовані на це завдання. Необхідно сказати, що Луцьк ­ як столиця Волинського воєводства, і Рівне ­ як найбільше місто на його території, та інші колишні повітові міста Волинської губернії Російської імперії в ті часи мали дуже слабкі “стартові” позиції, і потребували великих інвестицій для свого розвитку. Окрім спрямованості у майбутнє, особлива увага в процесі модернізації міст Луцька, Рівного, Дубно, Острога, Володимира­Волинського та інших зосереджувалась на акцентуванні їх багатого історичного минулого, підтвердженого численними архітектурними пам’ятками минулих епох.

Значною проблемою при реалізації масштабних завдань в галузі архітектури і містобудування була відсутність фахівців ­ архітекторів. Ще з часів Царської Росії всі архітектори, які вирішували питання, пов’язані з будівництвом у населених пунктах регіону, мешкали і працювали в губернському центрі ­ Житомирі. У Рівному та інших містах на початку 1920­х років таких фахівців не було, тому виникла необхідність, щоб люди з фаховою освітою і розумінням справи в цих питаннях приїжджали сюди. Перед ними стояли завдання створення нового архітектурного “обличчя” Волинського воєводства, яке б засвідчувало динамічний розвиток і процвітання держави загалом.

Значна увага приділялась розвитку житлового будівництва в зв’язку з необхідністю відновлення житлового фонду після руйнувань під час Першої світової війни, а також забезпечення помешканнями державних службовців, які прибували сюди з Польщі для роботи в місцевих адміністраціях та різних установах. На різних етапах ці акції підтримувала держава. Заможніші городяни також вкладали власні кошти у будівництво, що сприяло залученню архітекторів до проектування, зростанню якості нової забудови, що віддзеркалювала найновіші тенденції польської і європейської архітектури.

Проектуванням займались як досвідчені, так і молоді архітектори ­ випускники Варшавської і Львівської політехнік, які прибували на Волинь одразу після закінчення навчання. Найважливіші об’єкти громадського призначення ­ банки, поштамти, будинки управлінських установ проектували переважно столичні архітектори.

Розробкою генеральних планів міст Луцька та Рівного і загальних стратегій їх просторового розвитку займались винятково варшавські архітектори з огляду на складність і комплексний характер такої роботи.

Окремий аспект архітектурної діяльності, який я розглядаю в книзі, ­ будівництво храмів різних конфесій. Волинь була і залишалась багатонаціональним регіоном, де багато століть мешкали поруч українці, поляки, євреї, німці, чехи та представники інших етносів. Одним з важливих завдань, які потрібно було вирішувати тут польській владі було ідеологічне “зрощення” регіону з Польською державою. Тому у містах, містечках, селах краю впродовж 1920­30­х років було збудовано понад 70 римо­католицьких костелів, які представляють широку палітру архітектурних стилів і архітектурних вирішень. До нашого часу дійшло лише 10 об’єктів, збудованих у той час. Найбільш відомими з таких є гарнізонний костел в Рівному, збудований в 1936 році в стилі конструктивізму за проектом польського архітектора Вітольда Чечотта.

Зважаючи на чисельну перевагу православного населення, на теренах Волині було споруд­жено й понад 130 церков, більшість яких збереглися і функціонують у наш час. Архітектурний образ цих об’єктів представляє як місцеву народну традицію, так і спроби її осучаснення або національної символізації. Слід відзначити, що до нашого часу на території Рівненської та Волинської областей збереглися храми у селах Бронники, Ясининичі, Опарипси, Боровичі, Прилуцьке, запроектовані відомим українським архітектором та громадсько­політичним діячем Сергієм Тимошенком.

У цей період на території Волинського воєводства велось будівництво й євангелічно­лютеранських кірх, і будинків молитви німецьких колоністів.

Ще один аспект, про який варто сказати ­ це охорона пам’яток архітектури. З XV­XVIII ст. на Волині збереглося дуже багато різноманітних цінних будівель і комплексів. В основному замки, палаци, костели і монастирі. Відродження цих об’єктів мало підтвердити легітимність влади, яка в міжвоєнний період прийшла на волинські землі, з іншого боку ­ ствердити історичну спадкоємність розвитку Волині. Відповідно, для цього проводилися величезні дослідницькі роботи спеціалістами­реставраторами, які мали прекрасну європейську освіту.

Можна зазначити, що зусиллями польських фахівців ­ митців, людей, залучених до охорони пам’яток, був відновлений замок в місті Дубно. Починаючи з 1925 року до кінця 1930­х років тут постійно велися фіксаційні, дослідницькі та відновлювально­реставраційні роботи.

­ Ваша книга науково­історична література спеціалізованого напрямку?

­ Моя книга ­ наукове видання. Проте, сподіваюсь, що буде цікавою не тільки для спеціалістів, але й для всіх, хто небайдужий до історії Волині.

­ Що було найскладніше і з якими проблемами Вам довелося зіштовхуватися, а що навпаки принесло Вам задоволення в роботі над книгою?

­ Складність полягала у зборі матеріалу, який розпорошений у різних вітчизняних інституціях ­ бібліотеках, архівах, музеях. Значна частина документів, як уже згадувала, зберігається в аналогічних установах Польщі. Тому представлений у книзі матеріал зібраний справді “по крупицях”. Найбільше задоволення отримувала від маленьких відкриттів, які робила для себе щодня, “спілкуючись” з документами того часу. Раділа з того, що матиму чим поділитись як з колегами, так і всіма, хто цікавиться архітектурним минулим нашого краю.

­ Що найбільше Вам за­пам’яталося під час роботи?

­ За ці всі роки роботи над книгою я отримала можливість познайомитися з дуже багатьма колегами­дослідниками в Україні та зарубіжними науковцями, а також з багатьма хорошими людьми, які щиро намагалися мені допомогти, розуміючи важливість подібних досліджень для формування цілісної картини розвитку української архітектури 1920­30­х років.

­ Яким тиражем вийшла Ва­ша книга і де її можна прид­бати?

­ Тираж книги ­ 400 примірників. Обсяг ­ 352 сторінки формату А4. Монографія містить понад 400 ілюстрацій (креслення, малюнки, фотографії). Поки що можна придбати її лише в автора.

­ Якщо повернутися на 10 років назад ­ чи зголосилися б Ви написати цю книгу?

­ З впевненістю можу сказати: вдячна долі, що пов’язала мене з цією темою. Вважаю, що, якби таке сталося, мабуть, взялася б за цю справу ще з більшим ентузіазмом. Адже від роботи над книгою отримала справжню насолоду.

Михайлишин Ольга Леонідівна ­ кандидат архітектури, доцент кафедри архітектури та середовищного дизайну НУВГП. У 1990 році з відзнакою закінчила архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. У 1999 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури на тему “Палацово­паркові ансамблі Волині ІІ пол. ХVІІІ­ХІХ століть (передумови, напрями, закономірності архітектурного розвитку)”.

Після захисту дисертації проходила наукове стажування в Ізраїлі та Польщі. Коло наукових інтересів ­ архітектурно­містобудівна спадщина Волині міжвоєнного періоду (1919­1939), проблеми архітектурно­просторової модернізації і трансформації міського середовища великих і середніх міст Волині на сучасному етапі.

Автор 3 монографій та понад 90 наукових публікацій у віт­чизняних та зарубіжних виданнях.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: