“Четверта влада” проти “водника”?

“Надати правову оцінку діям завідувача кафедри регіонального управління”

Мета творчої допитливості пані Антоніни - з’ясувати обставини неправомірного, на її думку, звільнення доктора економічних наук, професора Едуарда ЗІНЯ з посади заві­дувача кафедри регіонального управління НУВГП в 2012 році. Та не менше Антоніну Торбіч цікавила і “фізична присутність на робочому місці” завідувача кафедри державного управління і місцевого самоврядування, президента НУВГП, народного депутата України, професора Миколи СОРОКИ. У відповідь один із співробітників кафедри запевнив настирливу журналістку, що підлеглі Миколи Петровича відчувають його присутність щохвилини. Що стосується досягнень університету і, власне, самої кафедри, то вони не цікаві ні порталу, ні його рупору. Воно й не дивно. Адже пані Антоніна завжди шукає “гаряченьке”: наприклад, чи працює в університеті рідна сестра

в. о. ректора НУВГП Миколи КОРЕЦЬКОГО, про що вона не посоромилася запитати безпосередньо в нього.

Але ближче до теми, що стала приводом для зустрічі редактора “Четвертої влади” Антоніни Торбіч з керівництвом університету і представниками кафед­ри державного управління та місцевого самоврядування й кафедри транспортних технологій і технічного сервісу, яку очолює доктор економічних наук, професор Світлана КОРЕЦЬКА. Відкриваючи її, професор Микола Корецький стисло поінформував присутніх про суть справи. 2 липня 2012 року, зазначив він, до виконувача обов’язків ректора університету Миколи Петровича Сороки та голови профкому Надії Дмит­рівни Погребняк звернулися зі службовою запискою п’ять із шести доцентів кафедри регіонального управління з проханням надати правову оцінку діям завідувача кафедри регіо­нального управління, доктора економічних наук, професора Едуарда Анатолійовича ЗІНЯ та здійснити необхідні реорганізаційні заходи для належної підготовки кафедри до нового навчального року.

“Повернути діяльність колективу в конструктивне робоче русло”

- Дійсно, - наголосив пан Корецький, цитуючи документ, - станом на 2 липня 2012 року штати кафедри були не приведені у відповідність із наказом ректора про затверд­ження розподілу ставок науково-педагогічних працівників на 2012-2013 навчальний рік, що є обов’язковою умовою для подальшого розподілу навантажень між викладачами. Закріплення дисциплін і розподіл годин між викладачами завідувач кафедри зробив одноосібно, без розгляду та затверд­ження його на засіданні кафед­ри, з порушенням ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, зокрема пунктів, де відповідність науково-педагогічної спеціальності викладача визначається його спеціальністю за дипломом про освіту, науковою спеціальністю, науковим ступенем, стажуванням тощо. Усіх викладачів кафедри регіонального управління професор Зінь завантажив на неповну ставку, незважаючи на їх кваліфікаційне вчене звання, науковий ступінь і педагогічний стаж роботи, що суперечить Кодексу законів про працю, Закону України “Про вищу освіту” та колективному договору НУВГП.

Автори службової записки - доценти Микола ШВЕЦЬ, Андрій ВАЛЮХ, Василь ТУРЧЕНЮК, Аліна ЯКИМЧУК і Віктор ПОЗНАХОВСЬКИЙ - звернули увагу керівництва університету на те, що з 2 липня 2012 року практично всі викладачі кафедри регіонального управління пішли у планову відпустку, не отримавши навантаження на 2012-2013 нав­чальний рік. Таким чином, колектив кафедри став заручником одноосібних дій професора Зіня, який не виконав обов’язків завідувача кафедри та вимог наказу ректора від 26 червня 2012 року щодо розподілу ставок науково-педагогічних працівників на 2012-2013 навчальний рік до початку відпустки викладачів кафедри. Подібне в його службовій діяльності мало місце і в минулі роки. Про упереджені дії пана Зіня стосовно викладачів кафедри йшлося також на конференції трудового колективу факультету менеджменту, що знайшло відображення у протоколі № 1 від 12 червня 2012 року.

У зв’язку з вищевикладеними фактами автори службової записки звернулися до керівницт­ва університету з проханням розглянути ситуацію, що склалася на кафедрі регіонального управління, та сприяти тому, щоб повернути діяльність колективу в конструктивне робоче русло, щоб викладачі кафедри мали змогу виконувати свої професійні обов’язки відповідно до займаних посад та кваліфікації.

“Існував внутрішній конфлікт між факультетами і спеціальностями”

Додатковим поштовхом до реформування кафедри регіо­нального управління було і те, що її назва не відповідала тим спеціальностям, з яких вона вела підготовку, - адже назва випускних спеціальностей повинна відповідати назві кафедри. На той час кафедра готувала фахівців-бакалаврів за спеціальністю “Державна служба” і здійснювала магістерську підготовку за спеціальністю “Транспортні технології”. На думку в. о. ректора НУВГП Миколи КОРЕЦЬКОГО, за головними критеріями - професорсько-викладацьким складом і рівнем підготовки - кафедра не відповідала ні першій, ні другій спеціальності.

- Існував внутрішній конфлікт між факультетами і спеціальностями, - зазначив Микола Христофорович. - Перш за все, не можуть бути поєднані на одній кафедрі управлінська та інженерна спеціальності. Проб­леми були й зі спеціальністю “Державна служба”, з якої на денній формі готувалося всього сім-вісім спеціалістів, що не давало можливості повноцінно завантажити викладачів. Були проблеми з ліцензуванням заочної форми навчання, яку вводили з метою збільшення набору студентів за рахунок працівників органів державного управління та місцевого самоврядування. Після реформування кафедри результат не забарився: вже у перший рік навчання в нових умовах було випущено 29 чоловік. Також була ліцензована заочна форма навчання на 25 чоловік.

Перший проректор НУВГП, в. о. директора Інституту економіки, менеджменту та права, доктор економічних наук, професор Світлана ЛЕВИЦЬКА, в якої свого часу професор Зінь був керівником дипломної роботи, не заперечує його професійних здобутків. Проте моральна ситуація, що склалася в колективі кафедри, могла негативно вплинути на перспективи її розвитку, а тому вимагала адміністративного втручання першого проректора та голови профкому університету.

- Ми побачили, що дійсно є суб’єктивний підхід завідувача кафедри регіонального управління Едуарда Анатолійовича Зіня до її співробітників, - зазначила Світлана Олексіївна. - І це були не поодинокі випадки: більшість членів кафедри відкрито сказали, що у них немає спільної мови з її керівником. Варто сказати, що перевірку кафедри було завершено без вибухових емоцій її керівника, після чого Едуард Анатолійович відбув у відпустку. Затим виявилося, що частина людей, прийнятих за строковим договором, залишилася без навантаження. В моєму житті така ситуація була вперше. Вважаю, що професор Зінь не займався цією проблемою, бо сподівався, що її вирішить новий керівник.

“За останні 10 років на кафедрі звільнилося майже 20 співробітників”

- Кафедра складається із професорів, доцентів, старших викладачів та асистентів, - переконаний заступник завідувача кафедри державного управління та місцевого самоврядування, кандидат економічних наук, доцент Андрій ВАЛЮХ. - Кожен з них має певний стаж роботи, певні професійні здобутки, вчене звання і науковий ступінь (старші викладачі можуть його і не мати), що дає їм право працювати у вищому навчальному закладі. Згідно із Законом України “Про вищу освіту”, вони мають право на повну ставку. Професор Зінь вирішував це питання просто - розподіляв навантаження рівномірно, на весь склад кафедри. Таким чином, співробітники з науковими ступенями і без них та різним стажем роботи (наприклад, три роки і в п’ять разів більше) отримували однакові навантаження - 0,7-0,8 ставки. Все це робилося з ігноруванням вимог Закону України “Про вищу освіту”. Завідувачу кафедри Зіню потрібно було завантажити, передовсім, докторів наук, затим кандидатів наук та старших викладачів, а вже потім тих працівників, які прийшли на кафедру останніми.

- Попри мотивовані прогнози про відсутність завантаження викладачів на наступний нав­чальний рік, що нескладно було вирахувати, - додає кандидат технічних наук, доцент кафедри транспортних технологій і технічного сервісу Микола ШВЕЦЬ, - завідувач кафедри Едуард Зінь набирав нових працівників, а коли ці прогнози збувалися, ділив навантаження порівну. Така незаконна практика була причиною плинності кадрів. За останні 10 років на кафедрі звільнилося майже 20 співробітників. Я звертався з цією проблемою до ректора університету Василя Гурина, але він нічим не зарадив у її вирішенні.

Водночас Едуард Зінь не приймав на роботу високопрофесійних фахівців. Наприклад, кандидат технічних наук, нині доцент кафедри транспортних технологій і технічного сервісу Михайло КРИСТОПЧУК був єдиним викладачем, який відповідав усім вимогам для роботи на кафедрі за напрямом “Транспортні технології”. Проте Зінь відмовився взяти його на роботу, мотивуючи свою відмову відсутністю, буцімто, зв’язку вченого ступеня претендента із профілем кафедри.

“Не менш важливий результат – те, що люди повірили у власні сили”

Більш жорсткі критерії акредитації та ліцензування вимагали кардинальної реорганізації кафедри регіонального управління та її перезавантаження на основі тих напрямів, які були закладені, але не мали під собою ні методичного, ні кадрового забезпечення.

- Кафедра гарантувала дві різні спеціальності - “Державна служба” і “Транспортні технології”, які, наголошую, не пов’язані між собою, - зауважив в. о. ректора НУВГП Микола КОРЕЦЬКИЙ. - Професор Зінь чіплявся і за регіональну економіку, і за економіку природокористування, і за розвиток лісів, і за транспортні технології, і за міжнародний маркетинг тощо - такого не може бути. Будь-який викладач, починаючи із завідувача кафедри, повинен відповідати своїй посаді та профілю кафед­ри за базовою освітою, науковим ступенем, вченим званням і науковими працями. Едуарду Анатолійовичу Зіню вже 78 років. Він почав навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту, потім перевів­ся і закінчив Ленінградський інститут інженерів водного транспорту за фахом “Інженер-економіст водного транспорту”, що не має ніякого відношення до водного господарства та автомобільного транспорту. Едуард Анатолійович захистив кандидатську дисертацію з організації роботи флоту і портів та докторську - з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. Він двічі пройшов підвищення кваліфікації, але це не покриває відсутність у нього базової освіти.

На думку професора Миколи Корецького, керівництво університету обрало правильний шлях, створивши дві кафедри - державного управління та місцевого самоврядування й транспортних технологій і технічного сервісу.

- Сьогодні обидві кафедри відповідають ліцензійним вимогам на здійснення освітньої діяльності, - зазначив Микола Христофорович. - За рік кафед­ра державного управління та місцевого самоврядування провела ліцензування нової спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”. У 2013 році ми набрали 30 студентів й успішно їх навчаємо. На наступний навчальний рік перспективи розвитку кафедри ще кращі. Що стосується кафедри транспортних технологій і технічного сервісу, то вона готується до акредитації спеціальностей за II-IV рівнем, у тому числі і спеціальності “Організація і регулювання дорожнього руху”, яку не могли ліцензувати протягом п’яти років. Не менш важливий результат реорганізації кафедри регіонального управління - це те, що люди повірили у власні сили, відчули, що до їхньої думки прислухаються, що створюються умови для їхнього професійного зростання.

“Мені було страшно спілкуватися з людьми, які не подобалися Зіню”

- Я могла захищати кандидатську дисертацію у “воднику”, - згадує кандидат економічних наук, доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування Аліна ЯКИМЧУК. - Але професор Зінь відправив мене спочатку в Київ, а потім - у Львів, де зовсім інші правила, ніж у столиці, з якою він конкурує. Тож мені довелося переробляти дисертацію. Перед захистом у жовтні 2006 року завідувач кафедри Зінь дав мені вісім дисциплін, з них шість - нові. А я - молодий вчений, тільки починаю працювати - ви розумієте, як це важко… Далі. Коли викладач іде в аудиторію, в нього має бути відповідне методичне забезпечення - підручник, посібник чи методички. Коли я приносила Зіню підручники та посібники, вони у нього лежали по три-чотири роки - зокрема, формування регіонального бюд­жету та регіональна статистика. Я прошу його: якщо щось не так, давайте виправимо, допишемо, переробимо. “Ні, - каже Едуард Анатолійович, - хай полежить для історії”. Вірите, п’ять статей, які я віддала Зіню на вичитку, він мені віддав через п’ять років. А взагалі, кажу чесно, я йому вдячна за те, що він мене загартував, додав мені сил для життя. Але, як людина, Едуард Анатолійович був дуже авторитарний керівник, який міг перегнути та переламати підлеглого. Йому просто нікого не було шкода - напевне, тому що в нього не було своїх дітей.

- У мене з Едуардом Анатолійовичем були добрі стосунки, - розповідає кандидат технічних наук, доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування, провідний фахівець із діловодства в Рівному та області Віктор КОРБУТЯК. - Але й мені було страшно спілкуватися з людьми, які не подобалися Зіню. Я два роки хотів видати свій посібник з діловодства, однак Едуард Анатолійович не дозволив мені це зробити. З групою викладачів спільно з іншим вишем я видав такий посібник. У зв’язку з цим Зінь створив комісію і хотів звільнити мене з роботи через те, що свої інтелектуальні надбання я опублікував у збірнику наукових праць, виданому іншим вишем. Крім того, при розподілі Зінем навантажень на науково-педагогічних працівників кількість годин не завжди відповідала ставці працівника: людина могла більше робити і мати меншу ставку та навпаки. Це залежало від особистих симпатій Едуарда Анатолійовича, через що в нього були конфлікти з багатьма викладачами. Після його звільнення на кафедрі все змінилося на краще. Ми відкрили багато нових спеціальностей, почали їздити в наукові відрядження, працювати стало значно цікавіше. Тепер можемо видавати і посібники з грифом Міністерства освіти і науки України. Люди працюють над докторськими дисертаціями. До речі, нинішні докторанти вже давно могли захиститися, але на перешкоді був авторитаризм завідувача кафедри Едуарда Зіня.

P.S. 16 січня Верховна Рада України ухвалила “закон Колесніченка­Олійника”, який передбачає кримінальну відповідальність за наклеп, що створює більш жорсткі умови для діяльності ЗМІ, особливо інтернет­видань. Що робити? Не боятися його. Як казав Кант, закон, що живе у нас, називається совістю. Почекаємо результатів журналістського розслідування інформаційно­аналітичного порталу “Четверта влада” в НУВГП і дізнаємося, чи залишилася вона в його редактора Антоніни Торбіч.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: