Сірники допомагають... шукати людей

- Пане Олександре, як з’явилося ваше захоплення?

- У 1998-му році я випадково побачив програму “Discovery”, в якій розповідалося про засоби добування вогню. Йшлося саме про сірники, бензинові запальнички і т. д. Сам не знаю, чому, але ця інформація засіла в моїй голові, і вже за тиждень у мене було дев’ять сірникових коробок радянського виробництва, а невдовзі чільне місце в моїй колекції зайняла перша коробка Рівненської сірникової фабрики з козаком на синьо-жовтому тлі.

- Розмаїття сірникових коробок величезне. Чим керуєтесь при відборі експонатів?

- Здавалося б, діставати коробки легко – просто їх купуючи. Та справжній колекціонер не збиратиме все, що трапиться під руку. Я надаю перевагу експонатам з інших міст, країн. Крім того, для мене важливо, що зображено на коробці. Сьогодні це можуть бути будь-які зображення – реклама, персонажі з мультфільмів, назви станцій метрополітену, привітання зі святами, бойова техніка, військові кораблі, міста України та Росії тощо. Втім, збирати самі коробки з етикетками замало. Необхідно володіти елементарними знаннями про ту інформацію, яку вони в собі несуть. Наприклад, Рівненська сірникова фабрика вже п’ятий рік поспіль розміщує соціальну рекламу про необхідність сплати податків. А от на російських сірниках друкують фото зниклих людей з логотипом програми “Чекай мене”. Тут, окрім “розкручування” телепередачі, переслідується ще одна важлива мета – розшукати зниклу людину... А найдорожчий для мене експонат - 1964 року, виробництва Білорусі (Пінський сірниковий комбінат, нині “Пінскдрєв”). На етикетці цієї коробки написано “Днепр зовет Вас в гости” (ГОСТ 1820-56* 75, ціна 1 коп).

Різновидів етикеток існує дуже багато. Наприклад, розрізняти коробки можна за розміщенням на сірниковій коробці зображення, за його розміром, за випуском сірників (загально-побутові, сувенірні, спеціальні, що замовлені якоюсь фізичною особою (їх тираж невеликий, і вони мають окрему цінність), експортні, імпортні, без засобів ідентифікації). Деякі унікали збирають коробки, орієнтуючись на типи сірників, - звичайні, господарські, мисливські, кабінетні, газові, вітрові, туристичні, сигнальні тощо.

Різні типи сірникових коробок змусили колекціонерів розробити класифікацію, термінологію, щоб розібратися у різноманітті випусків. Сірникові коробки можуть бути трикутної форми, у формі автомобілів, меблів тощо. Різними бувають не тільки сірникові етикетки та коробки, а й самі сірники. Зокрема, головки сірників бувають різного кольору, а самі сірники - різної довжини, виготовлені з дерева, пластику, картону.

- Напевно, ви, як і кожен колекціонер, мрієте поповнити свою колекцію якимось унікальним експонатом?

- Наразі хотілося б дістати сувенірний набір, у який вкладалися сірники. Їх випускали у СРСР у 1950-1970-х роках. Ще хотілося б знайти трохи екзотичних речей - різноманітні металеві коробки для сірників (типу шкатулок) із сірчаними намазками в найнесподіваніших місцях.

- Чи багато у вас однодумців у Рівному? Можливо, ви зустрічаєтеся з ними, обмінюєтеся експонатами…

- У Рівному я не знаю нікого з таким хобі. Втім, багато людей з подібним захопленням я знайшов через Internet - з Потсдаму (Німеччина, Східний Берлін), Праги (Чехія), а також з міста Ярославль (Російська Федерація) та ін. Усі ці люди знають один одного, обмінюються матеріалами стосовно сірникових етикеток. Існують навіть віртуальні музеї сірникових коробок.

Виявилося, що Олександр – людина багатогранна, і сірникові коробки – це не єдине його хобі. Ще він колекціонує рідкісні шматочки звуків, так звані “семпли”. У нього є записи ненормативних реплік В.Жириновського, нетверезих висловлювань Б.Єльцина і просто цікаві вислови інших відомих людей. Що ж, побажаємо йому побільше рідкісних екземплярів у його незвичній колекції.