Валентин Гончаровський: »Головне - це дбати про людей»

Це підприємство - знане в Україні, з ним охоче мають справу іноземні партнери. У 2005 році за вагомий внесок у розвиток вітчизняної будівельно-архітектурної галузі ЗАТ “Промбуд-11” нагороджено дипломом “Лідер будівництва та архітектури України - 2005”, заснованим Комітетом Верховної Ради України з питань транспорту, будівництва, житлово-комунального господарства і зв’язку.

Візитна карточка Гончаровського

Валентин закінчив рівненську середню школу №3 на сім-вісім років пізніше за майбутнього космонавта Макарова. Але бачив у мріях не небо, а будівельний майданчик. Відразу після школи пішов працювати. За рік юнак професійно виріс - від учня до тесляра четвертого розряду. Дехто б на цьому зупинився, та юний Гончаровський мріяв стати інженером-будівельником. Ця мрія привела його в Пензенський інженерно-будівельний інститут, який закінчив із відзнакою. Перед ним були відкриті двері аспірантури в одному з престижних ленінградських вузів. Однак романтика комсомольських новобудов захопила молодого інженера більше, ніж копітка праця над кандидатською дисертацією з проблем будівельної механіки, яку, до речі, він - не позбавлений аналітичного мислення і таланту дослідника - міг легко написати і захистити.

Щоб написати про Гончаровського однієї книжки не вистачить: 10 червня наступного року виповниться піввіку його успішної праці у будівельній галузі.

- Отримавши диплом, - згадує Валентин Григорович, - п’ять років будував житло в Сибіру. В будівельно-монтажному управлінні “Юргапромбуд” (Кемеровська область) працював майстром, виконробом, начальником дільниці, пропонували навіть посаду головного інженера БМУ. Але через авітаміноз, який не піддавався лікуванню в сибірських умовах, змушений був у 1968 році повернутися в Рівне.

Тут Гончаровський працював вісім років виконробом на будівництві “Азоту”, дванадцять - начальником планово-економічного відділу трест-майданчика “Хімбуд”, десять - головним інженером БМУ-11. Останні дев’ять років він очолює закрите акціонерне товариство “Промбуд-11”.

Така візитна карточка Валентина Гончаровського. Ви скажете, напевне, нема чим хвалитись - потрапив чоловік на великі будови, то й будував. І я погоджуся. Але тільки бачив я на тих будовах чимало невдах, яких перевіряла справа і відкидала. Вимагаючи визнання заслуг, вони клали на вагу всі свої “міг би” і “хотів би”. А це валюта знецінена, за неї не платять - ні грошима, ні славою.

»Тепер робота шукає нас»

Досвідчений економіст і будівельник Валентин Гончаровський знає собі справжню ціну - йому є що покласти на вагу. Результат його вмілого керівництва - постійне зростання фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Якщо у 2003 році обсяг виконаних “Промбудом-11” будівельно-монтажних робіт склав 9,7 мільйона гривень, то у 2004-2005 роках він уже становив 25 мільйонів гривень щорічно.

- Особливо плідним, - каже Валентин Григорович, - обіцяє бути 2006 рік: підприємство уклало контракти на загальну суму більше 45 мільйонів гривень. Понад 60 відсотків будівельно-монтажних робіт виконуємо із залученням коштів іноземних інвесторів, що свідчить про високу довіру до товариства наших партнерів - ЗАТ “Консюмерс-Скло-Зоря”, ТзОВ “ОДЕК-Україна”,

Ми пишаємося тим, що побудували в Зорі “під ключ” першу, другу і третю черги склотарного заводу. Це потужне підприємство сплачує в Рівненському районі 90 відсотків від усіх податків. Сьомий рік виконуємо будівельні роботи на Оржівському деревообробному комбінаті, де, зокрема, звели котельню, яка працює на відходах основного виробництва - стружці, тирсі. Беремо участь у реалізації інвестиційного проекту Європейського банку реконструкції та розвитку з будівництва сучасного склозаводу в Рокитному.

ЗАТ “Промбуд-11” нагодив успішну співпрацю з UMC - провідним оператором мобільного зв’язку в Україні. Так, рівненські будівельники звели фундаментні основи, на яких зв’язківці змонтували майже три десятки веж. Завдяки їх спільним зусиллям розширюється мережа покриття мобільним зв’язком західного регіону держави.

- Завдання будівельника, - вважає Валентин Гончаровський - ні в чому не відмовити клієнтові. Будь-який каприз замовника, будь-яку вимогу архітектора треба виконати швидко і надійно. Висока якість будівельно-монтажних робіт, неухильне дотримання графіка їх виконання - головні чинники нашого успіху. Якщо раніше ми шукали роботу, то тепер робота шукає нас. Виконуємо всі будівельні роботи, крім опоряджувальних. На технічному озброєнні спеціалістів підприємства - сучасні вітчизняні та закордонні будівельні інструменти, матеріали і технології.

Головним надбанням колективу ЗАТ “Промбуд-11” є його кадри - високопрофесійні робітники, кваліфікований інженерно-технічний та управлінський персонал. “Промбуд-11” - чи не єдине в обласному центрі будівельне підприємство, яке щороку бере на роботу групу випускників Рівненського вищого технічного училища № 1 й одного випускника-інженера. Чимало молодих робітників вирішили назавжди пов’язати свою долю з колективом, в якому, починаючи з 1997 року, не було жодної затримки із зарплатою. Ми вже так звикли до економічних негараздів, що для багатьох це дивина, а для промбудівців - норма. В цьому році їх середній заробіток сягнув до півтори тисячі гривень.

Принципи Гончаровського

- У будівництві працювати дуже важко, - каже Валентин Григорович. - Ми ще якось викручуємося. Коли в Рівному був повний занепад будівництва, я поїхав у Білорусь. Там, у Бресті, створив дочірнє підприємство і будував білорусам житло. Їм тоді президент Лукашенко видав кредити на будівництво житла терміном на 50 років із відстрочкою погашення на десять років. Коли криза зачепила і білоруську економіку, до мене попросилися на роботу 30 сябрів-мулярів. Вони дуже добре попрацювали в Рівному на спорудженні будинку для працівників УМВС України в Рівненській області.

ЗАТ “Промбуд-11” - безперечно, один із лідерів будівельної галузі Рівнещини, якому довіряють як державні забудовники, так і приватні. За якістю і темпами робіт підприємство вийшло на рівень європейських стандартів. Переконливим свідченням цього є зведені “Промбудом-11” в обласному центрі корпус поліклініки №2 (вул.Драгоманова) на 600 відвідувачів, приміщення Господарського суду, який невдовзі стане апеляційним, два будинки (на фото) і підземний торговий центр на Соборній, які прикрасили центральну частину міста.

- Авторитет підприємства, - підкреслює Валентин Гончаровський, - є результатом багаторічної відмінної праці всього колективу. Це наслідок високої мотивації, що грунтується на позитивних принципах:

• Чесність і довіра, повага один до одного, мобільність при виконанні завдань.

• У центрі роботи - клієнт, його користь - потенціал нашого успіху.

• Позитивне ставлення до нових будівельних технологій, постійне прагнення до вдосконалення виробництва і підвищення його ефективності.

Людський фактор -

визначальний

Різкість Гончаровський вважає своїм основним недоліком.

- Не можу терпіти, - зізнався Валентин Григорович, - коли керівник бреше. Проводиш кожного понеділка планерку, сидить який-небудь майстер, нічого не заперечує, в усьому підтакує - забезпечимо, зробимо - і нічого не зробить. Ну, як з ним? Матом не можна, тож тон доводиться підвищувати… Звичайно, підбираєш людей, яким віриш. Молодому вияви довіру - весь викладеться. Але ротацію кадрів треба проводити поступово, щоб молоді керівники встигли перейняти наш досвід. Головне - навчити їх дбати про людей.

Людський фактор - визначальний у розвитку підприємства, виробничих досягненнях і соціальних гарантіях його колективу. Напередодні професійного свята - Дня будівельника - глибокої подяки за самовіддану працю заслуговують усі працівники “Промбуду-11”. Ядром колективу стали чудові організатори і майстри будівельної справи - головний інженер підприємства Володимир Слюсарчук, начальник виробничо-технічного відділу Олександр Чернюк, начальник відділу маркетингу і постачання Олександр Ліннік, бригадири Василь Дейнега, Микола Дяденко, Юрій Миронець, Микола Мельник, Володимир Петльований та багато інших.

Гончаровський дбає не тільки про свій майже двосотенний колектив. Він багато уваги приділяє сім’ї. У короткі проміжки між роботою і невідкладними сімейними турботами Валентин Григорович зустрічався з друзями, такими ж будівельниками, їздив на дачу і рибалку. Нині через важку хворобу середньої доньки від усього цього довелося відмовитися.

Днями йому виповнилося шістдесят шість років, але роботу не покидає. Вона йому до душі, тому що він вміє. Вміє ввійти в справу. Вміє поставити себе з людьми. Вміє говорити. Вміє слухати. Вміє “відмолотити” неробу, віддаючи перевагу робити це без свідків. Вміє похвалити старанного працівника - не часто, але обов’язково при всіх. Людина сильна, він не боїться, що підлеглі виявляться здібнішими і досвідченішими, ніж він. Вміє висувати людей, знає кого висувати. Вміє (можливо, це найважче) не втручатися в їх розпорядження, якщо немає крайньої потреби…

Валентин Григорович навчився цьому в радянські часи і зараз успішно застосовує набутий досвід в умовах ринкової економіки. В новому економічному середовищі не менш потрібні люди, які вміють думати, приймати рішення і робити справу. Гончаровський - один із них.