Галілео Галілей

Галілей народився в місті Піза, неподалік від Флоренції в сім’ї родовитого, але збіднілого дворянина Вінченцо Галілея, видного теоретика музики та лютніста. Повне ім’я: Галілео ді Вінченцо Бонайуті де Галілей. Представники роду Галілея згадуються в документах з XIV століття. Кілька його прямих предків були пріорами (членами правлячого ради) Флорентійської республіки, а прапрадід Галілея, відомий лікар, теж носив ім’я Галілео, в 1445 році був обраний главою республіки. У сім’ї Вінченцо Галілея і Джулії Амманнаті було шестеро дітей, але вижити вдалося чотирьом: Галілео (старшому з дітей), дочкам Вірджинії, Лівії і молодшому синові Мікеланджело, який надалі теж придбав популярність як композитор-лютніст. У 1572 році Вінченцо переїхав у Флоренцію, столицю Тосканського герцогства. Правляча там династія Медічі була відома широким і постійним заступництвом мистецтва і наук. Про дитинство Галілея відомо небагато. З ранніх років хлопчика вабило до мистецтва; через усе життя він проніс любов до музики і малювання, якими володів досконало. У зрілі роки кращі художники Флоренції — Чіголі, Бронзіно та інші — радилися з ним в питаннях перспективи і композиції; Чіголі навіть стверджував, що саме Галілею він зобов’язаний своєю славою. По творах Галілея можна зробити також висновок про наявність у нього чудового літературного таланту. Початкову освіту Галілей отримав в розташованому неподалік монастирі Валломброза. Хлопчик дуже любив вчитися і став одним із найкращих учнів у класі. Він зважував можливість стати священиком, але батько був проти. У 1581 він вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією і механікою, зокрема творами Архімеда і Евкліда, залишив університет з його схоластичними лекціями і повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно вивчав математику. З 1589 він став професором Пізанського університету. У 1592-1610 рр., після вимушеного від’їзду з Пізи, Галілей працював на кафедрі математики Падуанського університету, надалі — придворним філософом герцога Козимо II Медичі. З 1611 року Галілео належав до Академії деї Лінчеї.

КОНФЛІКТ З ЦЕРКВОЮ

У березні 1630 року книга «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемеєву і коперникову», підсумок майже 30-річної роботи, в основному завершена, і Галілей, вирішивши, що момент для її виходу сприятливий, й надав тодішню версію своєму другу, папського цензору Ріккарді. Майже рік він чекає його рішення, потім вирішує піти на хитрість. Він додає до книги передмову, де оголошує своєю метою розвінчання коперніканства і передає книгу тосканській цензурі, причому, за деякими відомостями, у неповному і пом’якшеному вигляді. Отримавши позитивний відгук, він пересилає його до Риму. Влітку 1631 він отримує довгоочікуваний дозвіл. На початку 1632 “Діалог” вийшов у світ. Вже через кілька місяців книга була заборонена і вилучена з продажу, а Галілея викликали до Риму (незважаючи на епідемію чуми) на суд Інквізиції за підозрою в єресі. Після невдалих спроб домогтися відстрочки з причини поганого здоров’я і триваючою епідемії чуми (Урбан на це пригрозив доставити його насильно в кайданах) Галілей підкорився, відбув покладений чумний карантин і прибув у Рим 13 лютого 1633. Нікколіні, представник Тоскани в Римі, за вказівкою герцога Фердинанда II оселив Галілея в будівлі посольства. Слідство тягнулося з 21 квітня по 21 червня 1633. По закінченні першого допиту обвинуваченого взяли під арешт. Галілей провів в ув’язненні всього 18 днів (з 12 по 30 квітня 1633) — ця незвичайна поблажливість, ймовірно, була викликана згодою Галілея покаятися, а також впливом тосканського герцога, якого невпинно клопотало про пом’якшення долі свого старого вчителя. Беручи до уваги його хвороби і похилий вік, в якості в’язниці була використана одна з службових кімнат в будівлі інквізиційного трибуналу. Тим не менш у вироку інквізиції були виявлені наступні слова: “Помітивши, що ти при відповідях не зовсім щиросердно зізнаєшся у своїх намірах, ми визнали за необхідне вдатися до суворого випробування ” Після “випробування” Галілей в листі з в’язниці (23 квітня) обережно повідомляє, що не встає з ліжка, так як його мучить “жахлива біль у стегні”.

«Ви не можете навчити людину чомусь, ви можете тільки допомогти їй знайти це у собі.»

Частина біографів Галілея припускають, що катування дійсно мало місце, інші ж вважають це припущення недоведеним, документально підтверджена лише загроза тортурами, часто супроводжувалась імітацією самого катування. У будь-якому випадку, якщо тортури і були, то в помірних масштабах, так як вже 30 квітня вченого відпустили назад у тосканське посольство. Судячи зі збережених документів і листів, наукові теми на процесі не обговорювалися. Основними були два питання: чи свідомо, чи Галілей порушив едикт 1616 року, і розкаюється він у скоєному. Три експерти інквізиції дали висновок: книга порушує заборону на пропаганду “піфагорейської” доктрини. Галілею було наказано не міркувати більш письмово або усно будь-яким чином про рух Землі і про нерухомості Сонця під страхом покарання як невиправного”. Останній допит Галілея відбувся 21 червня. Галілей підтвердив, що згоден вимовити потрібне від нього зречення; на цей раз його не відпустили в посольство і знову взяли під арешт. 22 червня був оголошений вирок: Галілей винен у поширенні книги з «хибним, єретичним, противним Св. Писанню ученням» про рух Землі: “Внаслідок розгляду твоєї провини і свідомості твого в ній присуджуємо і оголошуємо тебе, Галілей, за все вище викладене і висповідане тобою під сильною підозрою у цьому Святого судилища в єресі, як одержимого фальшиве, і іншому Священному і Божественному Писанню думкою, ніби Сонце є центром земної орбіти і не рухається від сходу на захід, Земля ж рухається і не є центром Всесвіту. Також визнаємо тебе ослушникам церковної влади, що заборонила тобі викладати, захищати і видавати за ймовірне вчення, визнане помилковим і противним Св. Письма … Щоб настільки тяжкий і шкідливий гріх твій і непослух не залишилися без будь-якої винагороди і ти згодом не став би ще сміливішим, а, навпаки, послужив би прикладом і застереженням для інших, ми постановили книгу під заголовком “Діалог” Галілео Галілея заборонити, а тебе самого ув’язнити при Святому судилищі на невизначений час”.

«А все-таки вона крутиться!»

Галілей був засуджений до тюремного ув’язнення на термін, який встановить Папа. Його оголосили не єретиком, а “сильно запідозреним у єресі”; таке формулювання також було тяжким звинуваченням, проте рятувало від багаття. Після оголошення вироку Галілей на колінах вимовив запропонований йому текст зречення. Копії вироку за особистим розпорядженням Папи Урбана були розіслані в усі університети католицької Європи.

ОСТАННІ РОКИ

Папа не став довго тримати Галілея у в’язниці. Після винесення вироку Галілея поселили на одній з вілл Медічі, звідки він був переведений до палацу свого друга, архієпископа Пікколоміні в Сієні. Через п’ять місяців Галілею було дозволено вирушити на батьківщину, і той осів у Арчетрі, поруч з монастирем, де знаходилися його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і під постійним наглядом інквізиції. Режим утримання Галілея не відрізнявся від тюремного, і йому постійно погрожували переведенням у в’язницю за найменше порушення режиму. Галілею не дозволялося відвідання міст, хоча тяжкохворий в’язень потребував постійному лікарського нагляду. У перші роки йому заборонено було приймати гостей під страхом переведення до в’язниці; згодом режим було дещо пом’якшено, і друзі змогли відвідувати Галілея — правда, не більше ніж по одному. У 1634 році померла 33-річна старша донька Вірджинія (у чернецтві Марія-Челеста), улюблениця Галілея, яка віддано доглядала за хворим батьком і гостро переживала його пригоди. Галілей пише, що нею володіють “безмежна печаль і меланхолія… постійно чую, як моя дорога донька кличе мене”. Стан здоров’я Галілея погіршився, але він продовжує енергійно працювати в дозволених для нього галузях науки. Останньою книгою Галілея стала “Бесіди і математичні докази двох нових наук”, де викладаються основи кінематики і опору матеріалів.

НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ

Галілео Галілей був основоположником експериментально-математичного методу вивчення природи. Він залишив розгорнутий виклад цього методу і сформулював найважливіші принципи механічного світу. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом. Результатами цих експериментів стали зроблені ученим наукові відкриття.