Чарльз Буковскі

Чарльз Буковскі (справжнє ім'я Генріх Карл Буковскі) з'явився на світ в Андернасі, Німеччина, 16 серпня 1920 року. Мати Генрі була швачкою, а батько служив в американській армії. У 1923 році через економічну кризу сім’я змушена була переїхати в США, в місто Балтімор, а через рік перебралася в Лос-Анджелес. Ім’я Чарльз він узяв собі пізніше, коли покинув батьківський дім.

Батько виховував сина досить жорстко, що докладно описано в автобіографічному романі “Хліб з шинкою”. За найменшу провину він бив Буковскі ременем для правки бритви. Мати нічого не могла зробити, так як їй теж нерідко діставалося. У результаті тотального страху, в якому проходило життя майбутнього письменника, в 13 років у нього розвинулося важке захворювання сальних залоз. Все тіло Чарльза покрили прищі, через що він почав відчувати психологічний дискомфорт.

Проблеми в сім’ї та школі призвели до того, що Буковскі відгородився від світу. Його улюбленим заняттям стало відвідування бібліотеки, де він всерйоз захопився американськими авторами. Його улюбленими письменниками стали Джон Фанте, Вільям Сароян і Ернест Хемінгуей. У підлітковому віці хтось із приятелів познайомив Чарльза з алкоголем, який став вірним супутником його життя на довгі роки. Як писав пізніше Буковскі, йому подобалося напиватися, оскільки це відволікало його від реальності.

Одного разу, коли Чарльзу було 16 років, він прийшов додому п’яним, і батько вирішив його провчити. Він чинив опір і вдарив батька в щелепу. З тих пір той жодного разу не чіпав сина. Після закінчення школи Буковскі деякий час відвідував коледж в Лос-Анджелесі. В цей же час він почав писати свої перші оповідання і вірші. Розчарувавшись у навчанні, Чарльз кинув коледж і покинув батьківський дім. Півроку він працював на різних низькооплачуваних роботах, а вільний час проводив у питних закладах. У 1941 році Буковскі вирішив відправитися в подорож Америкою і писати про “реальне життя”.

Кар’єра письменника

Щоб дізнатися, яким насправді був Чарльз Буковскі, досить прочитати будь-яку його розповідь або роман. В одному з інтерв'ю він сказав про себе:

“Я людина неприємна - це відомо всім. Мене захоплюють падлюки, сучі сини, розбійники. Я не люблю гладковибритих хлопчиків, що працюють на пристойній роботі. Мені подобаються відчайдушні люди, з зірваним дахом, вибитими зубами і зламаним життям. Також мене приваблюють непристойні жінки, п’яні сучки з розмальованими фізіономіями і сповзлими панчохами. Мені легко знаходити спільну мову з волоцюгами, тому що я теж бродяга. Я не люблю правила, мораль, закони і релігію. І я не дам, щоб суспільство переробляло мене по-своєму” .

Буковскі був бунтарем, який любив свободу, алкоголь і писемність. Про його життя, наповнене пияцтвом, розпусними жінками і постійними бійками, ходять легенди. По суті, тривалий час він був безхатьком, адже у нього не було ні постійного місця проживання, ні постійної роботи. Тільки до 50-ти років у нього почали з’являтися риси цивілізованої людини.

Тривалий час Чарльз Буковскі друкував свої оповідання і вірші в газеті “Open City”, за що отримував копійки. Доленосною виявилася зустріч із Джоном Мартіном, якому настільки сподобалися вірші поета, що він організував видавництво “Black Sparrow Press”. Мартін запропонував Буковскі кинути роботу на пошті і повністю присвятити себе творчості. За це видавництво обіцяло платити йому 100 доларів щомісяця до кінця життя, незалежно від того, чи буде він що-небудь писати. Чарльз погодився.

У 1971 році вийшов перший роман письменника “Поштамт”, який завоював неймовірну популярність в США і Європі. Гарні оцінки йому дали і критики, що відзначили, що стиль Буковскі дуже відвертий, відкритий, з часткою гумору. Окремо вони відзначили деталізованість і припустили, що вплив на автора надали Фанте і Хемінгуей.

У 1975 році вийшов роман “Фактотум”, а в 1978 – “Жінки”. Вони були добре прийняті громадськістю та закріпили за Буковскі статус культового письменника. Також виходили збірки віршів і оповідань, що здобули не меншу популярність. Сам Буковскі скептично ставився до своєї слави і навіть ненавидів її. Коли відомий філософ Жан Поль Сартр назвав його найбільшим поетом Америки, Чарльз відповів: “Говорити, що я поет - значить зараховувати мене до компанії неонових гурманів, мерзотників і лохів, які маскуються під мудреців”.

Останні роки

Буковскі так і не зміг позбутися алкогольної залежності, незважаючи на те, що кілька разів потрапляв до лікарні з важкими внутрішніми крововиливами. Правда, в останні роки свого життя він пив не надто багато. У 1982 році вийшов роман “Хліб з шинкою”, в якому Чарльз описав своє дитинство. У книзі “Голлівуд” (1989) письменник розповів про свій досвід роботи в якості сценариста картини “Пьянь”. У центрі сюжету фільму - ранні роки Буковскі, його становлення як письменника. Про зйомки він висловився так: “Голлівуд гірше, ніж ви могли чути, в чотириста разів. Я просто впевнений, що після виходу книги на мене подадуть до суду”.

Чарльз Буковскі також відомий своїми любовними пригодами. У нього було безліч жінок, з яких три стали його законними дружинами. Його остання дружина Лінда Лі Беглі знаходилася поруч з ним до останніх днів його життя.

З кінця 80-х років письменник тяжко хворів. У нього була зруйнована імунна система, тому хвороби чіплялися одна за одною. Йому діагностували пневмонію, а через деякий час поставили діагноз лейкемія. 9 березня 1994 Чарльза Буковскі не стало. На його надгробній плиті викарбувано епітафія: “Не намагайтеся”.

Чарльз Буковскі увійшов у літературу дуже голосно, революційно, по-бунтарськи, хоча сам ніколи серйозно не ставився до письменництва. Він завжди стверджував, що повинен просто написати - і піти. Епатаж, цинізм, зневажливе ставлення до навколишнього світу і до себе були його подразниками для натовпу: його звеличували і ненавиділи, але Буковскі було все одно. Він вибрав свободу і поклонявся тільки їй.

Влучні та цинічні цитати Чарльза Буковскі

Добре, коли є куди піти, коли все погано.

Просто жити, поки не помреш, - вже важка робота.

Я зазвичай поганий, але, коли я хороший, я хороший диявольськи.

Самотність зміцнює мене; без неї я як без їжі і води. Кожен день без неї знесилює мене. Я не пишаюся своєю самотністю, але я залежу від неї.

Щоб почати рятувати світ, потрібно рятувати кожну людину окремо, одну за одною; рятувати всіх - це романтизм чи політика.

Письменники - це відчайдушні люди, і, коли у них з’являється надія, вони перестають бути письменниками.

Проблема цього світу в тому, що виховані люди сповнені сумнівів, а ідіоти сповнені впевненості.

Якщо у вас майже не залишилося душі і вам про це відомо, значить, душа у вас ще є.

З моїми поглядами на життя перша справа - уникати спілкування з людьми. Чим менше мені їх попадається, тим краще я себе почуваю.

Знайди те, що любиш, і нехай це вб’є тебе.