№948 від 23.01.2020p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
Простий спосіб надати деревині ефекту штучного старінняНатуральне дерево присутнє в оздобленні багатьох квартир та будинків: дерев’яна підлога, стельові балки, стіни, лиштви або меблі. Кожний сучок, кожна прожилка текстури дерева радує око. Багато хто намагається зберегти його в первозданному вигляді. Одним з прийомів, що дозволяють передати красу дерева, є штучне зістарювання. Цей вид обробки дозволяє одночасно як захистити дерев’яні елементи інтер’єру від передчасного старіння і руйнування, так і ефектно імітувати цю саму «шляхетну старість». Штучно зістарена поверхня надає виробу додатковий колорит і навіть може приховати дрібні дефекти. Технологія Всі технології штучного зістарювання деревини застосовні тільки для хвойних порід, таких як сосна, ялина, кедр, ялиця, модрина. Робота зводиться до виробітку зимових, більш м’яких і пухких шарів дерева, що дозволяє виділити тверді волокна і сучки. Способів такої обробки безліч. Розглянемо один з найпростіших і доступних способів, який, щоправда, прийнятний тільки для деталей перед зборкою. Для готових речей він не годиться. Якість обробки виходить не дуже високою, однак у нього є свої шанувальники, завдяки доступності. Перший крок – обробіть заготівку рубанком. Другий крок – покладіть підготовлену дошку в пісок лицьовим боком нагору. Третій крок – злегка присипте піском. У взутті на м’якій підошві станцюйте на заготівці твіст. Той, хто вважає, що не вміє танцювати, може просто пошаркати ногами по дерев’яних деталях. Ефект буде той же. Піщини виб’ють із поверхні деревини м’який шар. Четвертий крок – вибийте, видуйте, стряхніть з дерев’яної деталі пісок. П’ятий крок – очищену від пилу поверхню покрийте двічі колерованим декоративним покриттям. Що треба знати про вироби з натуральної шкіри Натуральна шкіра розрізняється за основними ознаками: типом вихідної сировини, призначенням, способами обробки та фарбування, за способом дублення. Сировина Найпоширеніші види шкіри – це шкіра з кіз, свиняча шкіра, овчина, шкіра великої рогатої худоби (буйволи, корови, бики) або коней. У цій категорії однією з найбільш затребуваних і коштовних вважають шкіру, зроблену зі шкір великої рогатої худоби – це шкіра буйволів, биків, корів і телят. У різновидів такої шкіри чимало специфічних назв – виросток, опоєк, бичина, ялівка. Так, для виготовлення сумок або поясів, а також жіночих шкіряних курток або взуття, найчастіше використовують телячу шкіру. Всі ці види шкіри цінуються за шляхетну фактуру, еластичність, міцність і велику площу одержуваних шкір. Така шкіра досить товста – до 2-3 мм. Зараз розроблено чимало способів обробки й фарбування шкіри, які дозволяють домогтися величезної розмаїтості кольорів і фактур – так, шляхом фарбування й тиснення створюється шкіра, що імітує шкіру риби, варана, крокодила, страуса. Сильно відрізняється від описаних видів шкіра свині – товста підшкірна клітковина складає близько 50?% від всієї маси шкіри, але при цьому свиняча шкіра за міцністю не витримує порівняння зі шкірою великої худоби. Найчастіше зі свинячої шкіри роблять взуттєву підкладку, шорно-сідельні вироби, галантерею. Саме свиняча шкіра виявляється найдешевшою з натуральних – її вкрай рідко використовують як основний матеріал, у тому числі за рахунок непрезентабельної дірчастої фактури. Овечі шкурки зазвичай є невеликими по площі, зате на дотик вони дуже ніжні та м’які. Саме тому овчинка особливо цінується при виробництві аксесуарів – наприклад, сумок чи рукавичок, або верхнього одягу – жакетів чи курток. Це досить дорога шкіра, що буває декількох різновидів, у кожного з яких своє застосування: так, грубошерсті породи овець дають шкіру, використовувану для виготовлення кожухів – вона краще витримує щільну строчку. А зі шкір мериносових овець виробляють шкіру за назвою шеврет, що не відрізняється великою щільністю та міцністю, зате добре тягнеться. Дрібний хвилеподібний малюнок і м’якість – це ознаки виробу зі шкіри кози. Вона тонка, але високоміцна – це шевро, сап’ян та інші види міцної та тонкої шкіри. На відміну від овчини, козлина водонепроникна та більш щільна, рівномірна за товщиною: волокна у цій шкірі розташовуються паралельно поверхні. З козячої шкіри виготовляють взуття, одяг, оббивку й галантерею. Досить рідко зустрічаються такі різновиди шкіри, як лосина й оленяча. Коштовним видом шкіри вважається шкіра з молодих жеребців. А найбільш елітні сорти шкір – це шкіри з рептилій і риб: крокодила, пітона, варана, ската, вугра, щуки, сазан і т.д. Екзотичним видом шкіри вважається страусина, а найдорожчим – крокодиляча. Ціна шкіри одного екземпляра досягає декількох тисяч доларів. Дублення За допомогою дублення знищуються бактерії – продублена шкіра не згниє й не принесе ніякої шкоди для здоров’я. Самі речовини, за допомогою яких відбувається дублення, є нешкідливими для організму людини. Стадії виготовлення шкіри виглядають приблизно так: шкіру знімають, солять – якщо шкіру не просолити, вона почне гнити за рахунок свого білкового складу. Уже в солоному вигляді шкіру перевозять, потім від солі її відмивають і дублять: у кожній шкірі, як і в нашій шкірі, є пори – їх необхідно заповнити дубильною речовиною, що надасть шкірі міцність і припинить процес розкладання. Процес дублення простий – у барабан поміщають шкіру, туди ж заливають дубильну речовину, підтримують певну температуру, і через деякий час шкіра продублена. Існує кілька видів дублення: — Рослинне. Саме слово «дублення» відбулося від назви «дуб» – кора верби й дуба відмінно підходять для дублення шкір. Цей метод популярний у галантереях і взутті (шагрень, сап’ян). — Тваринне або жирове. У цьому випадку використовують жири морських тварин і риб (замша). — Хромування. Використовують сполуки хрому та сам хром. При цьому варіанті обробки волокна шкіри стискаються, шкіра стає щільнішою (велюр). — Комбіноване. Синтез рослинного та хромованого методу – цього потребують шкіри, що мають явні дефекти, та пом’яті шкіри ягнят. Фарбування Шкіра може мати незліченну кількість варіантів фарбування. Наприклад, шкіру для штучних виробів фарбують вручну зануренням у фарбувальну ванну. Для великих партій виробів зі шкіри використовують фарбувальні чани з лопатами, а великі шкіри фарбують щітками. У кожного типу шкіри свої барвники й своя температура фарбування. Вибір барвника також залежить від бажаного результату – так, для яскравого кольору використовують анілінові фарби. А в чорний фарбують натуральними барвниками. Оброблення Шкіра за способами обробки ділиться на гладку, тиснену, шліфовану й лакову. Гладка матова шкіра використовується найчастіше. Тиснення шкіри використовується в основному для різних імітацій – наприклад, імітації шкіри алігатора або вугра. Лакова шкіра найчастіше зустрічається у взутті й галантерейній продукції. Наприклад, вона часто використовується для пошиття сумок. Іноді можна зустріти такий спосіб обробки шкіри, як перфорація – перфорована натуральна шкіра найчастіше використовується для виготовлення автомобільних чохлів на сидіння та інших аксесуарів.
Коментарі (0):
|
© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |