Минулого тижня на прес-сніданку з інвестором підприємства «Рівнетеплоенерго» Іваном Надєїним сам інвестор підняв питання про майбутнє централізоване теплопостачання в Рівному. На думку інвестора, майбутнє підприємства за встановленням нових котлів, які працюють на біомасі (тобто на відходах деревообробної промисловості).
Якщо на існуючих газових котельнях «Рівнетеплоенерго» практично нічого не заробляє, має купу проблем з «Нафтогазом», то коли в обласному центрі масово будуть впроваджені котельні на біомасі, то і підприємству буде добре, і тарифи на тепло та гарячу воду впадуть десь на 10%.
Треба сказати, що точка зору пана Надєїна має право на життя. Сьогодні в нас надання комунальних послуг це бізнес, і тому всі учасники дійства під назвою ЖКГ повинні отримувати прибутки, інакше їх діяльність втрачає сенс. Вартість газу для підприємств, які виробляють тепло, захмарна, і значна частина населення неспроможна платити за тепло. Борги споживачів перед «Рівнетеплоенерго» вже підходять до 200 мільйонів гривень і скоріше за все продовжать зростати, хоча б через зменшення субсидій і їх неритмічну виплату.
В таких умовах потрібно шукати альтернативні схеми теплопостачання. Однак, є нюанси. Якщо питання екологічної безпеки котелень, які працюють на біомасі вирішується досить просто (виробники таких котлів вже давно запровадили ефективні системи, які гарантують екологічну безпеку), то залишаються кілька питань, які не «лежать на поверхні».
Для того, щоб їх зрозуміти, потрібно повернутися на шістдесят років назад, коли почалась масова урбанізація міст, і з масовою появою «хрущовок» встало питання - чим їх опалювати? Спочатку вирішили будувати ТЕЦ (теплоелектроцентралі), які б працювали на вугіллі, торфі, або деревині (біомасі). Логіка була проста – в європейській частині СРСР є великі поклади вугілля, торфу та величезні ліси. Пальне дешеве і його не потрібно везти здалеку. Однак, дуже скоро виявилось, що ці «три кити» мають спільну ваду – для того, щоб доставити тверде паливо до конкретної котельні, потрібно будувати величезну інфраструктуру зі своїми гуртовими складами, складами біля кожної котельні, використовувати дуже багато автотранспорту, створювати складні логістичні схеми. Тобто, дешеве пальне виявилось дуже дорогим, і тоді почали будувати газопроводи і переводити всю, або майже всю систему централізованого теплопостачання на газ.
Чому згадується цей приклад? Так, сьогодні біомаса набагато дешевша за газ, але чи залишиться вона такою недорогою, коли всі наші міста та містечка перейдуть на опалення біомасою? Наскільки наша транспортна інфраструктура готова до додаткового навантаження? Відповідей на ці питання немає. Однак, щось робити треба, тому що без здешевлення теплопостачання постає реальний ризик розвалу всієї системи централізованого теплопостачання, а це вже катастрофа, і вона, схоже, «не за горами».