Екологія довкілля та ерозія влади

“…Чому не йде Апостол правди і науки!”

- Володимире Михайловичу, у Вас є улюблений вірш?

- Звичайно. Я часто згадую Шевченкові рядки:

…І день іде, і ніч іде,

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки!

Українське суспільство вже втомилося чекати його приходу. Напередодні Дня довкілля, хотів би як вчений, виробничник і громадянин порушити проблеми екології в науковому, технологічному і навіть політичному плані.

- Яка з них хвилює Вас найбільше?

- Найбільше мене турбує різке падіння науково-технічного рівня вирішення екологічних проблем. Сьогодні ми не можемо похвалитися практичними здобутками наших вчених. Ефект наукових досліджень у багатьох захищених докторських і кандидатських дисертаціях - нульовий, наукові звання купуються. Наука в університетах без державної підтримки зникла, а галузеві науково-дослідні інститути продаються, за правильною і влучною оцінкою лідера БЮТ Юлії Тимошенко, як будиночки…

- Пригадується, в радянські часи кожному підприємству виділялися кошти на нову техніку і ретельно контролювалося їх цільове використання.

- Дійсно, тоді на ці кошти, виконуючи замовлення підприємств, розвивалася наука. Госпрозрахунковими роботами займалися не тільки професори та викладачі, до них долучалися і студенти. Сьогодні українські скоробагатьки мають гроші, але вони витрачають їх не на наукові дослідження, а на кінцевий результат. Такий утилітарний підхід завдає непоправної шкоди вітчизняній науці: її матеріальна база занепадає, кращі фахівці заробляють на хліб поза стінами НДІ або їдуть за кордон. Єдиний спосіб зарадити цьому - економічно, через пільгове оподаткування підприємств (зокрема, зниження податку на прибуток) - стимулювати впровадження виробниками нової техніки та прогресивних технологій, у тому числі й екологічних.

- Здається, саме настав час подискутувати про вітчизняні екологічні стандарти і порівняти їх із західними.

- Наші нормативи викидів настільки жорсткі, що не кожне підприємство має спеціальну апаратуру, щоб контролювати їх дотримання. На Заході вимоги до викидів у 2-3 рази, а то й на порядок нижчі від українських, але їх дотримуються. Там все екологічно обгрунтовано, зокрема, враховується технічний рівень виробництва. А в нас часом заплановані очисні споруди коштують дорожче, ніж основне виробництво.

“Екологічна фірма повинна мати паспорт”

- Третя проблема, - розповідає академік Володимир Рогов, - пов’язана з переходом вітчизняної економіки на ринкові рейки. Сьогодні можна зареєструвати будь-яке підприємство, купити будь-які ліцензії. Але чи кожній фірмі можна довірити освоєння державних коштів? Мова йде про класифікатор - кадастр екологічних фірм, що розробляється за дорученням Міністерства екології України. Як підприємство має екологічний паспорт, так і екологічна фірма повинна мати паспорт, який дозволяє їй виконувати роботи за державні кошти.

Якщо замовником виступає приватне підприємство чи фізична особа, то для держави не важливо, на яку суму він домовився з виконавцем. Якщо ж замовник - державна установа, то вона не має права платити мільйон гривень за роботу вартістю 400 тисяч, як це було в Хмельницькій області. Але заощаджувати бюджетні кошти на проектуванні екологічних систем, на мою думку, все одно, що економити на прицілюванні при пострілі.

- Напевне, прозорим і чесним правилам ведення бізнесу повинно сприяти розміщення державних замовлень на тендерній основі…

- Тендер - це чиста фікція в ненормальних умовах відсутності цивілізованого ринку і здорової конкуренції. У нашій області рівень у всіх фірм приблизно однаковий. Як вчений-практик я намагаюся в межах розумного заощадити кошти замовника і виходжу, наприклад, на суму 300-400 тисяч гривень. Хто, ви думаєте, виграє тендер? Той, хто намалює проект на 200 тисяч (неважливо якої якості, але дешевше) і трохи заохотить членів тендерного комітету. А потім, коли “переможець” тендеру виконає роботу, все доведеться переробляти за державні кошти. На мій погляд (а я неодноразово очолював тендерні комітети), визначаючи переможця тендерного конкурсу, треба дивитися і зважувати - чи відповідає сума замовлення кадастру фірми і реальній вартості очисних споруд.

- Тобто, має бути об’єктивний підхід до виконавця держзамовлення - підхід, який запобігатиме нераціональному витрачанню державних коштів.

- Саме так. Державні інтереси повинні домінувати, тоді ми позбудемося ще однієї болючої проблеми. Наші вчені мають багато оригінальних екологічних розробок, якими цікавляться і які застосовують в Україні та за її межами. І водночас деякі вітчизняні підприємства необдумано укладають угоди із закордонними фірмами на впровадження їх аналогів. Таким чином, замість того, щоб розвивати вітчизняну науку, ми фінансуємо розвиток західної науки. Можливо, наше обладнання не так яскраво пофарбоване, але воно надійне. Цього достатньо, щоб наші гроші залишалися в Україні і працювали на державу, а не примножували прибутки іноземних компаній. Успіх породжує успіх, коли гроші йдуть до грошей, не покидаючи Україну.

- Зараз назріла низка проблем, які душать екологію довкілля. Одна з них - проблема утилізації сміття. В Рівному планують побудувати підприємство для переробки сміття за іноземними технологіями. А якщо вони в українських умовах не працюватимуть?

- Я не відкрию таємниці, якщо скажу, що закордонне сміття за якістю не порівняти з нашим. Там на вулицю (а я це бачив у Швейцарії, в улюбленому місті Штірліца - Цюриху) можуть викинути спальний гарнітур із позолотою тільки тому, що він вийшов із моди… Тому застосування в Україні один до одного західних технологій переробки сміття завжди призводило до негативних наслідків. Мені невідомо, хто з керівників міста вирішував це питання, але з рівненськими фахівцями ніхто не консультувався.

Мої екологічні ідеї реалізуються у багатьох галузях національної економіки - харчовій і нафтопереробній промисловості, транспорті, скловиробництві (останній приклад - ВАТ “Рокитнівський склозавод”), комунальному господарстві. Знають Рогова і за кордоном, зокрема, в Чехії та Ізраїлі, де мене вважають провідним спеціалістом в галузі очищення стічних вод; я готуюся до укладання контрактів із Болівією та Бразилією. Але зі мною - вченим і практиком по захисту довкілля, який живе і працює в Рівному, - місцеві владці не вважали за потрібне радитися з приводу доцільності придбання іноземних технологій переробки сміття та очищення стічних вод.

“Губернатор Сорока

був шокований”

- Дійсно, сьогодні багато говорять про те, що влада має бути прозорою. Через ЗМІ ми дізнаємося про всі її великі й малі рішення. Не знаємо тільки одного - з ким наша влада радиться, чиї поради втілює в життя?

- Ви зачепили останню, четверту проблему, яку я збирався порушити, - ерозію влади, що має прямий зв’язок з екологією довкілля. Чиновникам не можна змішувати державні інтереси, інтереси громади, яка їх обрала, з особистою вигодою. Держава, як і громада, повинна процвітати в цілому. Коли ж досягають успіху окремі особи, ціле руйнується.

Я добре пам’ятаю події майже десятирічної давності. Буквально через кілька тижнів після того, як Микола Петрович Сорока став головою облдержадміністрації, її газета “Вільне слово” опублікувала розгромну статтю, присвячену проблемам забезпечення обласного центру водою. Мовляв, Рівне, маючи потужний вищий навчальний заклад, який готує фахівців водного господарства, унікальну кафедру водопостачання у цьому ж вузі, дійшло до ручки: вода подається за графіком - дві години на добу.

У збудженому стані я зайшов до заступника голови облдержадміністрації Івана Шапрана. “Іване, - запитую, - ви хоч раз офіційно звернулися до ректора або до мене, завідувача кафедри, з проханням дати свої пропозиції стосовно поліпшення водопостачання міста?”. Навпаки, міська влада уклала угоду з однією з харківських проектних установ на розробку проекту реконструкції системи водопостачання Рівного. І це тоді, коли наші фахівці знають цю систему, як п’ять пальців.

Після розмови з Шапраном я зустрівся з Сорокою. Разом із Миколою Петровичем ми об’їздили всі об’єкти водопостачання, після чого губернатор дав вказівку об'єднати зусилля рівненських науковців і підприємств міста для комплексного вирішення проблеми, а мені особисто доручив протягом тижня підготувати проект реконструкції міської водопровідної мережі. Це була велика і напружена робота, за яку я не отримав навіть подяки. А все тому, що я, як голова тендерного комітету, долаючи великий спротив, наполіг, беручи за основу результати маркетингових досліджень, проведених моїм підприємством за власні кошти, на тому, аби замість двох шведських насосів “Флюгт” по 90 тисяч доларів кожен придбали два потужні, але втричі дешевші - насоси німецької фірми “Грундфос”.

Сорока погодився з однію умовою: поставка насосів здійснюватиметься через фірму “Техномаш”. Я не заперечував, оскільки для мене головне - результат. Через два тижні після того, як була введена в дію станція на Київській, мені сказали, що рекомендовані мною насоси вібрують, а губернатор Сорока цим шокований.

Того ж дня несподіваний дзвінок в мій офіс із Німеччини: “Пане Рогов, з вами буде розмовляти президент фірми “Грундфос”. Керівник всесвітньо відомої фірми висловив мені своє обурення з приводу того, що рівняни не придбали, як обіцяли, два насоси на 60 тисяч доларів. Звісно, я був збентежений. Після невеличкого розслідування вдалося з’ясувати, що поставлені фірмою “Техномаш” насоси були складені… із запчастин, а вібрувати почали через те, що не були відцентровані.

Я не знаю, чим керувався “Техномаш”, відмовившись від домовленостей з авторитетним німецьким виробником, але впевнений, що внаслідок цього постраждала загальна справа, ділова репутація рівненських науковців та імідж обласної влади. На мій погляд, тільки міцний союз політики, економіки та науки дозволить успішно вирішувати екологічні проблеми України.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: