№313 від 11.10.2007p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Чорно-білі притчі Графіка Руслана АнтоненкаКартини молодого здолбунівського художника - це не сліпе наслідування старих майстрів, а щось інше: якийсь дивний уявний світ, особливе бачення, притаманне власне нашому сучаснику, струменями освіти і самоосвіти пов’язаному з естетичною традицією Західної Європи, але обома ногами вкоріненому в рідний ґрунт східнослов’янського міфу. Їхні сюжети мали б здаватися банальними, якби не виваженість творчої думки, викладеної мінімальними художніми засобами, відсутність зайвих подробиць і водночас філігранна “пробробка” деталей - словом, граничне самообмеження, яким автор утримує примхливу власну фантазію в рамках єдиного мистецького і філософського задуму. Не останню роль відіграють підписи до графічних мініатюр, які спрямовують думку глядача у потрібне русло. - Спочатку я малював свої картини, - розповідає Руслан, - чорним по білому, залишаючи незайманою більшу частину аркуша. Потім побачив: якщо зробити фон чорним, композиція стає більш виразною, привертаючи увагу глядача до головних персонажів твору. - А ти пробував створювати картинки за допомогою комп’ютерних графічних програм? Наприклад, найпростішої - Paint, яка дає змогу одразу залити фон чорним, а потім по ньому вести білу лінію? - Справа в тому, що не так важливо, чим ти малюєш. Головне, це те, що саме хочеш намалювати. Я роблю це спочатку простим олівцем на папері, а потім наводжу лінії тонкою гелевою ручкою. - Виглядає так, ніби це надруковано з гравюри. Я бачу тут міфічні і біблійні сюжети, щось готичне. Чому ти обираєш саме таку тематику? - Справді, тут присутні готичні мотиви. Коли побачив гравюри Альбрехта Дюрера, вони мене так вразили, що захотілося зробити щось подібне. Весь час вчуся у майстрів минулого. Втім, водночас постійно експериментую, шукаю щось своє - теми, сюжети. Прагну малювати не просто жанрові картинки із зображенням людських фігур чи тварин, а намагаюся створити певні образи, символи. - Ти міг би зробити гарні ілюстрації до збірки поезій. Часом, не пишеш вірші? - Ні! Вірші нехай пишуть поети. - Але твої підписи до картин - це справжні “білі” вірші. В усякому разі, вони метафоричні, сповнені філософського змісту. Що тебе надихає на творчість? - Здебільшого, бажання творити йде від якихось сильних емоцій, переживань. Іноді поштовхом стає почута фраза, цікавий вислів. - Тобто, я не помилилася, коли сказала, що у твоїх сюжетах багато літературного? - Так. Іноді в пісні чую гарні рядки, вони провокують емоцію. Виникають цікаві образи, які спонукають взятися за олівця. А деколи можу довго сидіти перед білим аркушем і думати. - Тобі знайома техніка “вільної руки”, тобто коли просто водиш олівцем по паперу, як руці заманеться? - Так, знайома. І у мене бувають такі моменти. Але не вважаю це чимось серйозним. До творчості це не має відношення. Завжди спочатку думаю, що я хочу зобразити. У будь-якому випадку в роботі повинна бути певна ідея. Ядро. Розумієте? Коли є ядро, навколо нього ліплю образи. Ліпити самі лише образи - це ніби декорації без актора, без п’єси. Це те, чим зараз заповнені всі галереї. - Для тебе є важливою назва роботи? Підпис, ярлик? Чи ти вважаєш, що це не є обов’язковим атрибутом твору мистецтва? - Вважаю, що назва є дуже важливою. Вона не стільки пояснює сюжет, скільки спрямовує думку того, хто буде бачити цю картину. - Можеш поділитися своїми творчими планами? - Творчі плани? Сьогодні я здебільшого малюю на папері формату А4. Та хочу спробувати намалювати картину великого, “широкого” формату. Таку собі багатофігурну композицію з великою кількістю персонажів. - Ти не вважаєш себе чорно-білим епігоном когось із сучасних художників, наприклад, Пояркова? - Ні, не вважаю. Я працюю цілком самостійно і рухаюсь у власному напрямку. - Яка твоя улюблена робота з тих, які ти приніс із собою? - “Ісус Христос і скелети”. Це майже найкраще з того, що я намалював. - Що означає весь цей натовп скелетів? - Христос іде на Голгофу. А за ним усі ті, хто вів його на Голгофу. Вони вважали Сина Божого мертвим, а себе - живими. А насправді виходило, що Ісус був єдиним живим серед натовпу мерців. - Ось тут я бачу змія, що поглинає сонце. Це що, боротьба світла і пітьми? - Можливо. - А тут бачу сцену, на якій грає виставу людина-маріонетка в масці. Глядачі - теж маріонетки. А хто у будці суфлера, хто підказує слова ролі? - Дехто називає це Долею. Дехто каже, що це - Смерть. - Смерть - як мірило, яким визначають цінність життя? - Так-так-так… Я взагалі не вкладаю якийсь один конкретний сенс у кожен образ. Хочу, щоб глядач сам здогадався про суть послання. - А що означає цей ключ на картині? Від чого він, від якого замка? - Ключ символізує вхід або двері, коло - це вічність. А далі - думайте самі!
Коментарі (0):
|
© 2001-2024 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |