Чи просто бути студентом?

Після першого місяця навчання нарешті в’їжджаєш у навчання, нове життя, адже приблизно стільки, а то й менше, потрібно людині, щоб адаптуватися до чогось нового. А що було під час цього… Отже, новоспечені студентки поділяються на домашніх та самостійних. Домашні студентки, певно, й різниці ніякої не помітили між школою та “універом”. У них з’являється лише одна проблема - середовище існування та новий колектив. А от самостійні - у них починається дійсно нове життя, де вони можуть випробувати своє вміння проживати без допомоги батьків, а це вже не так просто.

Проблема перша

Де взяти їжу?

З цим допоможуть справитися добрі сусіди, книжки з кулінарії, коханий хлопець-кухар чи дівчина. Якщо ж цього всього все-таки немає - виручить фастфуд, проблема тільки в тому, що так довго не протягнеш - і дорого, і не здорово.

Проблема друга

Як припинити гуляти?

Оскільки з цією проблемою стикаються не всі, то вихід один - “Стати на путь істинний!” Це означає, що потрібно вплинути на свою психіку: подивитися фільм або ж поспілкуватися з мудрими людьми, які розкажуть, а дехто - навіть покаже, що буває з тими, в кого немає диплому. Іноді таке може страшно налякати - як от мене: двірник або ж україномовна повія за кордоном, чи “довічне ув’язнення” у торгівельній сфері.

Проблема третя

Як почати навчатися?

Добрий міністр освіти майже звільнив нас від неї (освіти). Завдяки Болонській системі навчання у вищих навчальних закладах тепер мало відрізняється від шкільного. Ти можеш просто вчитися або ж не вчитися, як і раніше, з різницею: недобір балів - виганяють з університету. Отже, за бажанням, хочеш залишитися в “універі” - намагайся вчитись, ні - тоді ніхто не тримає.

Проблема четверта

Як подружитися з новими колегами і справити гарне враження на викладачів?

Все дуже просто. Якщо у вас і раніше, в інших колективах не було проблем у стосунках з однолітками і викладачами, то й тут не буде. Якщо ж вони все-таки є, то нічого страшного: переважну частину викладачів державних університетів не цікавить - є ви на парах, чи ні, а з одногрупниками можна обмежитися “привіт - папа”, не “тусить” же ви сюди прийшли.

А найголовніше - це ваше доросле і серйозне життя. Тепер ніхто вас не примушує і не закликає, може радити, але не наполягає, що це вам потрібно. Життя ваше - і робіть з ним, що забажаєте.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: