Пенсіонер з юнацьким запалом

Здоров'ю та внутрішній силі цього чоловіка може навіть молодь позаздрити. Бадьорий та веселий, голосистий соловейко та майстер на всі руки, Олександр Грацький, або Сан Санич, як полюбляють називати його знайомі, ніколи не занепадає духом і в кожній ситуації шукає позитивні моменти. Може, тому й недуги та прикрощі обходять його стороною. Сам же переконаний, що не хворіє, бо ніколи не цурається роботи і, скільки себе пам'ятає, веде здоровий спосіб життя. Він не вегетаріанець і може випити чарчину, а от шкідливих звичок ніколи не було.

- Родом я з невеличкого села на Хмельниччині, де й виріс, - розповідає чоловік. - Там ходив у школу, в якій мама працювала вчителькою. Оскільки діти педагогів для інших були прикладом, то ми з братом-близнюком просто не мали права бешкетувати і хуліганити. Завжди брали участь у спортивних змаганнях, займалися художньою самодіяльністю. А про алкоголь чи цигарки навіть думати не сміли. Закінчивши школу, пішли служити в армію. Я потрапив у Білорусь, а брата відправили в Німеччину. Не пам'ятаю, де вичитав, що родичі мають нести службу разом. Тому написав листа в Міністерство оборони. За деякий час і мене в Німеччину відрядили. Перше, що зробив, приступивши до служби, це скасував «дідівщину». А оскільки сам вів здоровий спосіб життя, то й товаришів по службі вирішив до нього привчити, допомігши позбутися поганих звичок.

Втім, чоловік допомагав друзям не лише позбутися поганих звичок, а й активно привчав до занять спортом. Чим тільки не довелося займатися, аби власним прикладом запалювати інших. Навіть з парашутом кілька разів стрибав, але покинув цей вид екстріму через нещасний випадок: на його очах у дівчини не розкрився парашут, і вона загинула. Повернувшись з армії, мав розряди з семи видів спорту. Та головне, що не покинув активний спосіб життя.

Зараз пану Олександру 62 роки, та мало хто дасть більше 50. Правду ж кажуть: як людина себе почуває, на стільки й виглядає. А цей чоловік, за його словами, в душі досі юнак. До того ж, запевняє, у волейбол без особливих труднощів «взуває» 20-річних. Зустрічаючись щовихідних із двома онуками (Сашкові 10 років, Ірині - 16), часто відвідують басейн, адже вода, переконаний Грацький, дуже добре витягує різні хвороби. Займаються велосипедним спортом, а взимку, діставши з комори лижі, вирушають на бармаківські пагорби.

- Що може бути краще, ніж свіжий вітер та піднесений настрій, який не лише тіло оздоровлює, а й років життя додає? - каже чоловік. - Однак, не треба думати, що тільки спорт робить людину здоровішою. Є ще чимало рецептів. Один із них - пісня. До речі, вже більше 10 років співаю в народному аматорському хорі «Горинь». Варто пам'ятати, що будете здоровішими, якщо у кожній справі знаходитимете для себе задоволення. Без цього життя навряд чи має сенс.

Так і живе у свої шістдесят два Сан Санич, неначе йому й досі ще двадцяти немає.

Замість цигарок Олександр Грацький давав армійським побратимам цукор. Спочатку вони дуже опиралися. Згодом один кинув курити, потім інший... Тепер часом зустріне когось із них, то вони ще й досі дякують, що відучив від шкідливої звички.