Володимир ХОМКО: “Бюджет краще перевиконати”

- Мій перший міський бюджет формувався нелегко. Це коли я працював директором Облводоканалу, то міг серед ночі сказати, куди і в якій послідовності потрібно направити кошти. А тут, очоливши місто, прийшов на нову посаду і, на жаль, не володів усією інформацією. Допомогли працівники виконавчого комітету, які виконували свої обов’язки ще до мого призначення: заступник міського голови у комунальній сфері Віталій Хмилецький, заступник з економіки Сергій Васильчук, начальник фінансового управління Віктор Шульга. Це і дало можливість розумно сформувати бюджет Рівного на 2009 рік. Зважаючи на ситуацію в країні, кошторис, порівняно з минулим роком, був зменшений на 70 мільйонів гривень. Але я задоволений проведеною роботою і тим, як саме ми його сформували.

- Як Ви вийшли саме на мінус 70 мільйонів гривень? Звідки взялася ця сума?

- Просто реально оцінили дохідну частину. Тобто, ми навмисне не перебільшили її штучно, і таким чином отримали можливість виконувати бюджет реально. Краще кошторис перевиконати, ніж потім думати, як закрити ту чи іншу статтю. До того ж, для мене було досить непросто врахувати всі нюанси, тобто, визначити, куди саме скерувати гроші.

У зв’язку з тим, що цьогорічний бюджет “схуд”, очевидно, що довелося від чогось відмовитися. Мені здається, що ми його зробили оптимальним: припинили певні глобальні будівництва, які б не дали швидкого результату, але основні статті захистили. Між іншим, можливості дещо зекономити цьогоріч, і нам з цим пощастило, посприяло створення Рівненського обласного перинатального центру. Тобто, витрати, які мав нести міський бюджет, тепер перейшли на обласний.

Ми доклали дуже багато зусиль, щоб вивчити всі проблемні місця нашого міста і таким чином позакривати “маленькі дірочки”. Вже зараз видно, що великих похибок у прийнятому бюджеті немає, а певні нюанси, які інколи випливають, завжди можна залагодити.

Як приклад, ситуація на Соборній,1А. Будинок тріснув, і, зрозуміло, що потрібно було щось терміново вирішувати. А між тим, майже 500 тисяч гривень, які потрібно було вкласти, для міста - гроші немалі. Ми ж зуміли їх віднайти - перекинувши з коштів, виділених на стадіон. Таким чином, і фундамент будинку підсилили, і відносно безболісно закрили питання. Але, запевняю, що в подальшому стадіон не залишиться поза увагою.

- Яка галузь під час формування бюджету виявилася найбільш незахищеною?

- Однозначно сказати про те, що щось у нашій країні добре захищене - неможливо. Все розподіляється за остаточним принципом. Хіба освіта у нормальному стані, коли вчителі отримують “копійки”, або ж - медицина?!

У цьому році найбільшу увагу я приділив комунальній сфері, тому що, при всі повазі до працівників інших галузей, коли людина приходить додому, вона хоче, щоб у під’їзді було чисто, дах не протікав, з крана текла вода. Тобто, на мою думку, це галузь, яка є важливою для всіх. Можливо, це досить суб’єктивний погляд, тому що я комунальник по духу. Та, попри це, комунальну галузь ми намагалися профінансувати більш-менш повно, зважаючи на ті ресурси, якими оперували.

- І скільки цьогоріч отримала “комуналка”?

- Близько 71 мільйона гривень. Разом з тим ми подумали також про освітян і лікарів. Наприклад, галузь освіти отримала з бюджету на 11 мільйонів гривень більше, ніж минулого року, а галузь охорони здоров’я - на 3 мільйони. Це вдалося зробити завдяки зменшенню фактичних витрат у зв’язку зі створенням, знову ж таки, перинатального центру.

- Чи допомагає держава розвиватися нашому місту?

- У нинішньому році - дуже мало. Зрозуміло, що певні делеговані повноваження закриваються, але, наприклад, якщо в минулі роки у Рівне надходили субвенції на соціальний розвиток, комунальну сферу, то цьогоріч їх немає.

- А чи виконує держава задекларовані програми?

- Це досить болюче питання, але воно інколи зачіпає формування місцевого бюджету. Очевидно, що держава щось декларує, але це не має стосуватися міста, або - лише частково. Наприклад, під час переселення людей з Чорнобильської зони їм пообіцяли надати квартири. При всій повазі до цих людей, місто Рівне таких зобов’язань на себе не брало. Якщо їх брала держава, то вона їх має реалізовувати. Те саме стосовно й воїнів-афганців та багатьох інших.

Погодьтеся, що коли держава щось декларує, а потім не виконує - це дуже погана практика, яка викликає неповагу як до самої держави, так і до всіх органів влади. Людині, якій пообіцяли і яку завірили у правдивості слів, по великому рахунку все одно, хто саме обіцяв, їй важливий результат. І тому вона приходить до мене, як до міського голови, якому ці повноваження делеговані. А у мене, окрім цих повноважень, більше нічого немає, вони не підкріплені фінансово. Тому зрозуміло, що всі негативні емоції будуть концентруватися на мені, як очільнику міста, в якому ця людина проживає.

- З чим, на Вашу думку, пов’язаний такий дисбаланс?

- Зі станом бюджету держави. При всіх деклараціях цей бюджет певною мірою завищений і розраховувати на те, що він буде виконаний, не варто. Але навіть у завищеному бюджеті України не враховуються наші інтереси. Тому, безумовно, це призводить до негативних наслідків на місцях, і не лише у Рівному.

Наприклад, у минулому році на інфраструктурні проекти Рівненської області (розвитку водопровідно-каналізаційного, теплового господарства тощо) виділили 70 мільйонів гривень. У цьому році - “пшик”.

- Як тоді повинен формуватися місцевий бюджет?

- Я б розділив Україну на дві частини, одна з яких - депресивні райони, які потребують державної підтримки. Чорнобильська зона, “шахтарські” області, прилеглі до

атомних електростанцій території… Самостійно, без державної допомоги, вони просто не виживуть.

Інші ж повинні заробляти на себе самі. Регіон повинен бути зацікавлений збільшувати власні надходження і знати, що ці кошти будуть його. У такому випадку і ситуація в місті інша. Наприклад, я, як міський голова, зацікавлений у збільшенні виробництва, інвестицій і, відповідно, збіль-шенні надходжень у бюджет.

- Тобто, по великому рахунку, це така собі гра у монополію?

- Звичайно. Ми віддаємо те, що належить державі, але левова частка надходжень залишається у місті.

- Але натомість ми отримуємо односторонній грошовий потік: від місцевого до державного бюджету?

- Насправді гроші у вигляді податків сплачують суб’єкти підприємницької діяльності, які розташовані в місті, та мешканці, які тут проживають. Ці кошти діляться на ті, що йдуть у місцевий бюджет, і ті, що прямують до державного. Потім вони, зрештою, повертаються у місто, але коли на цьому шляху стає певна людина або державний орган, що починає ділити фінансовий потік, то відразу з’являються “нюанси”… Ви розумієте, що я маю на увазі.

- Бюджет - бюджетом, а от як Ви на практиці почали реалізацію своїх проектів та виконання поставлених завдань?

- Потрібно розуміти, що за п’ять місяців мого головування побудувати завод чи фабрику, привести в місто великого інвестора - просто не реально. Проте…

Вирішена ситуація по прибиранню сміття - це давно очікуване зрушення. Зараз тривають перемовини з іншою фірмою, яка готова будувати у Рівному сміттєпереробний завод. Причому наша вимога така: інвестор, який приходить у місто, в ньому ж реєструється і, відповідно, платить податки до міської скарбниці.

По-друге, ми розпочали поточні роботи з ремонту доріг, ліфтів, дахів тощо. Ось, наприклад, на початок мого керівництва з 890 ліфтів у неробочому стані перебувало майже 50. Сьогодні несправними лишилося лише 20. У найближчий час буде менше десяти.

Нам вдалося повністю оновити пляж на Басівкутському озері, налагодити нормальний процес прибирання в місті. Крім того, ми покращили роботу житлово-експлуатаційних контор. Вона не ідеальна - це факт, але все-таки… Та й опалювальний сезон у місті закінчився без ексцесів. Всю зиму мешканці не мали проблем з отриманням тепла.

Що ж до масштабних проектів, то похвалитися поки що нічим, але і плану такого на перше півріччя цього року ніхто перед собою не ставив.

- Чи не було б логічніше найбільш занедбані галузі віддати інвестору для того, щоб місту “легше дихалося”?

- Можна, але дуже обережно. Якщо є хороший, відомий, потужний, стратегічний інвестор, то можна починати вести переговори. Але, на жаль, на ринку є дуже багато пройдисвітів, і тому працювати маємо дуже обережно.

Є варіант - привести інвестора у паркувальну комунальну службу, оскільки вона неефективна. Тоді б інвестор платив фіксовані платежі у бюджет, а я б знав, що з цього має місто.

Але є речі, на які я дивлюся з пересторогою. Наприклад, віддавати водопостачання я поки що не бачу необхідності. Підприємство непогане, не має технічних проблем, і залучати інвестора, щоб потім не впливати на ситуацію, я б зараз не ризикував.

Потрібно бути досить обережним і з теплопостачальними підприємствами. Хоча з огляду на відсутність коштів, це було б можливо.

- Чи є позитивні зрушення в житлово-комунальній сфері, на яку повсякчас дуже багато нарікань?

- Кошти, які ми збираємо за комунальні послуги, і не тільки в Рівному, дозволяють лише жевріти комунальній сфері. Адже ця сфера достатньо дорога.

Однак я й досі особисто контролюю роботу ЖЕКів. Перше, що ми зробимо - це навчимося прибирати. А оскільки цей рік більше поточний, тактичний, ніж стратегічний, увага ремонтам приділяється достатня. Перспективні об’єкти - озеро, парк Хіміків, парк ім.Т.Шевченка, будинок культури і ЗОШ№14.

- Чи задоволені Ви підбором кадрів?

- Я хочу створити оптимальну систему управління, адже у мене своя специфіка роботи. Задоволений не всіма, а декому я ще просто не можу дати оцінку. Що ж до комунальної сфери, то я визначився однозначно, і думаю, що багато керівників комунальних підприємств працювати не будуть. Вони просто не розуміють, що я від них хочу.

- А якщо мешканців все одно не задовольнятиме робота ЖЕКів?

- Мій план дій наступний. Зараз на місцевому ринку працюють комунальні ЖЕКи та потужний приватний ЖЕК. Крім цього, у мешканців є право створити УСББ. До літа з’являться оператори з управління будинками. Таким чином, мешканці Рівного вільно, на свій власний досвід, можуть обирати форму управління будинком.

На жаль, для цього потрібно зібратися і колективно визначитися, яка саме форма для них підходить. Я навмисне ужив сполучення “на жаль”, бо, знаючи інфальтильність громадян, зробити це буде не просто. Тож мої зусилля будуть направлені на те, щоб розбудити цікавість мешканців до життя в своєму будинку, на вулиці й у місті. Якщо ж цього не станеться - ми нічого не змінимо. Я на 100 відсотків переконаний, що лише у не байдужому суспільстві може і буде процвітати гарне місто і охайна держава. Хочу додати лише одне: яку б форму управління не обрали мешканці, міська влада не залишиться осторонь їх проблем. Якби з будь-яким будинком у Рівному, незалежно від форми управління, сталося те, що й на Соборній,1А, місто, запевняю, також шукало б кошти.

- Зараз, коли опалювальний сезон закінчився, чи буде в оселях рівнян гаряча вода? Чи це досить дорого для міста у такий скрутний час?

- Звісно, що дорого. Але проблема навіть не в цьому. Ситуація з гарячим водопостачанням зараз повністю в руках самих мешканців. Буде нормальний рівень оплати - буде гаряча вода. В іншому разі - на жаль…

- Зрозуміло, що планів багато. А чи є якась запроваджена практика в інших містах України, яку Ви б хотіли запозичити для Рівного?

- Безумовно. Наприклад, робота теплопостачальних підприємств Чернігова чи Кам’янець-Подільського, які знаходяться у приватних руках і не створюють проблем для мешканців. Цікавий досвід є в Ужгороді, де взагалі відмовилися від централізованого теплопостачання. Стра-тегічно це рішення помилкове, тактично ж - можливо, єдиний вихід із ситуації.

- Не буває абсолютно задоволених людей. І я переконана - що б не відбувалося в місті, завжди знайдеться хтось, хто скаже, що все погано…

- Недоліків у комунальній сфері, медицині та освіті стільки, що вистачить на цілу епопею. І бути таким наївним, щоб сказати, що у короткий термін я зроблю ситуацію в Рівному ідеальною, я не можу і не обіцяю. У мене великий виробничий і життєвий досвід, і я реально дивлюся на речі. Єдине, що можу пообіцяти: ті ресурси, які має місто, будуть розподілені ефективно й оптимально.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: