ІГОР ДЯЧУК: “ВЕЛОТРІАЛ – ЦЕ ВСЕ-ТАКИ СПОРТ!”

Ігор ДЯЧУК - звичайний двадцятирічний юнак з Рівного, який займається досить молодим видом спорту - велотріалом. Скромний спортсмен не хизується перед однолітками тим, що є діючим чемпіоном України, а за власні кошти готує собі техніку і вирушає на змагання.

- Ігоре, розкажи нашим читачам, як ти дізнався про вид спорту - велотріал, та що і коли змусило тебе сісти за кермо “велобайку”?

- Вперше я побачив щось доволі схоже на велотріал у фільмі “Поліцейські на велосипедах” і мені це дуже сподобалося. Потім я побачив, як у нас в місті хлопці роблять різні трюки на велосипедах і сам захотів цим займатись, склав для себе такий велосипед і почав щось пробувати. З цього моє захоплення велотріалом лише розвивалося. Спочатку, коли в мене не було грошей на професійний велосипед, то я збирав з самих дешевих деталей, які навіть не призначені для цього виду спорту. Навіть раму зробив сам: взяв звичайну й переварив її на більш-менш підходящу і зручну. Трюки виконувати починав найпростіші. Потім поступово почав ускладнювати їх. Коли побачив, що почало нормально виходити - зрозумів, що варто продовжувати в тому ж дусі.

- І скільки пішло часу на відрізок між першим нормальним тренуванням і першим виступом? До речі, де він пройшов і якими були тоді твої відчуття?

- Перший мій виступ пройшов в місті Рівному. Я взагалі тоді тільки починав займатися цією спортивною дисципліною. І десь через два місяці після перших тренувань у нас в місті були змагання й мені сказали: “Приїжджай, братимеш участь” - і я погодився. Звісно, я виступив не найкращим чином: зайняв останнє місце. Відчуття: я дуже хвилювався, адже вперше брав участь в змаганні і на мене дивилося дуже багато людей. Турнір з велотріалу проходив поряд із кінотеатром “Україна” - мені тоді було 17 років.

- З того часу пройшло три роки і на сьогодні ти вже досяг певних висот у цьому виді спорту. Чи був цей шлях тернистим для тебе? Яких зусиль (фізичних і фінансових) коштувало тобі розвинення власних якостей у тріалі?

- Так, цей шлях був дуже тяжким: я почав займатися цим спортом серйозно. Щодня я тренувався від 4 до 6 годин. Також для велотріалу необхідні були хороші фізичні дані - над цим я теж працював. Щодо фінансових зусиль, то я витрачав всі гроші, які в мене були, щоб покращити свій велосипед, або витрачав кошти на його ремонт.

- А якою була віддача від цього - розкажи про перші серйозні успіхи і здобутки в офіційних змаганнях.

- Я регулярно займався і виступав на різних змаганнях, а найпершим моїм здобутком було друге місце на чемпіонаті Західної України 2006 року. На даний момент у нас є майданчик для тренувань - за облрадою, а раніше ми тренувалися, де доведеться - загалом там, де є парапети, різноманітні місця, де можна було б на щось вистрибувати. Люди сприймали, хто як: одні були від цього у захваті (особливо молоді люди), а деякі казали, що ми руйнуємо парапети (люди похилого віку). Міліціонери також ставилися до нас негативно: виганяли з місць тренувань, хоча їх можна зрозуміти - це їхня робота (напевно, не всім вдається йти в ногу з часом і правильно сприймати сучасну молодь та її вподобання - авт.). Три роки тому було дуже багато людей, які займалися цим видом спорту, а на даний момент в нашому місті є близько десятка людей, які займаються велотріалом на професійному рівні.

- Які проводяться турніри з велотріалу і в яких саме ти брав участь?

- Дуже багато турнірів: як всеукраїнських, так і міжнародних. Я брав участь у багатьох всеукраїнських турнірах та кількох міжнародних, які відбувалися в межах України, а також виступав за кордоном. У велотріалі є кілька ступенів змагань. Я виступав спочатку в класі “аматор”, потім - в “експерт” і, нарешті, в класі “про” (“професіонал”). У минулому році я став чемпіоном України саме у класі “про”. Ще раніше я зайняв друге місце на чемпіонаті Західної України - тоді виступав в класі “аматор”, також займав в цьому класі третє місце, а потім перейшов в “екперти” і там зайняв перше місце. Підкоривши цю вершину, я зміг перейти у клас “про”. Щодо міжнародних турнірів з велотріалу, то одні проходили у нас в Україні - на острові Хортиця, я також був на чемпіонаті Європи в Австрії. На острові Хортиця були учасники з України, Росії, Угорщини, Білорусі – у названих країнах велотріал поступово завойовує популярність.

А на чемпіонаті Європи були представлені майже всі країни континенту.

- Розкажи, хто зараз є лідерами у світовому велотріалі і чи вдасться українцям до них наблизитись?

- Французи. Найкращі умови, а відтак і найсильніші спортсмени - у Франції, Іспанії, Німеччині, Англії, Бельгії. Ці країни найсильніші у цьому виді спорту, там велотріал зародився набагато раніше, ніж у нашій державі. Я думаю, що якщо наполегливо тренуватися, то, може, й наша країна буде однією з найсильніших.

- Скажи як діючий чемпіон України, чи допомагає велотріал молодим людям “пробитись” у доросле життя?

- Так. Це все ж таки спорт, дуже видовищна дисципліна, люди від нього в захваті. Так що цим можна навіть заробляти гроші, влаштовуючи справжні шоу. Наприклад, я зі своїм другом (Яном Соколовським) побачили рекламу на шоу “Україна має талант”, яке проводить один із найпопулярніших вітчизняних телеканалів, і вирішили продемонструвати, що ми вміємо. Нам це вдалося: ми пройшли кастинг на шоу (у Львовi), і нас запросили на зйомку. У пiвфiналi в столицi нам спецiально поставили номер з використанням хореографiчних елементiв. Ми з Яном довго та ретельно готувалися до виступу, нам, як і багатьом учасникам шоу, надали “персонального режисера”. Втiм, про цей виступ краще судити тим, для кого вiн був влаштований - телеглядачам.

- Які наразі стоять цілі перед тобою у велотріалі? Ти - чемпіон України. Що далі?

- Порібно підтримувати цей статус і не зупинятися на досягнутому, продовжувати тренування і виходити на ще вищий рівень. Зараз багато говорять про розширення олімпійської програми. Стосується це частково й моєї дисципліни. Я знаю, що про це йшла мова, думаю, що велотріал з часом введуть в олімпійську програму. Також важливим питанням залишається пошук спонсорів, адже техніка і підготовка до важливих змагань потребує належної підготовки (велосипеди вагою до восьми кілограмів коштують дуже недешево - авт.). Втім, є люди, котрі допомагають, але цього замало. Треба мати декілька спонсорів.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: