№412 від 02.09.2009p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Мрія Прописав художник у місті полохливе птаствоВ народі кажуть: сильний духом переборе перешкоди, свого доб’ється. От і Василь ЗАХАРОВ здійснив власну мрію, обзавівся… ставком. Ні, не приватизував, як дехто, готовеньке, а викопав сам водойму біля власного обійстя, в самісінькому центрі міста. Ще й птахів там “прописав”. Корінний дубенчанин закінчив різьбярське відділення профтехучилища, працював художником на галантерейній фабриці, мешкав біля багатостраждальної Ікви. Боляче було йому, що брудні води, насичені фарбами та їдкими хімікатами, виливались із підприємства в річку. Сидячи з вудкою в комишових заплавах, мріяв, що колись матиме човна, облаштує невеликий ставок, де плескатиметься чимала риба. На початку 90-х років Василь Олександрович випросив у міськради шмат неугідь із правом облаштувати ставок. Благий намір художника підтримали. І подався дубенчанин у Польщу, заробив копійчину. Механізатори з колони “Поліссяводбуду” вирили майбутню водойму. Коли не вистачило заробітчанських коштів, оформив для меліораторів кілька барвистих стендів. “Відвали” розгорнули сусідам-пенсіонерам на городи. Наповнивши водою викопаний котлован (глибина від 1,5 до 4-х метрів), зазнав першого розчарування: нічого не росло. “Метнувся” по району, аж за 18 кілометрів у селі Верба натрапив на болітце. Накопав із корінням лепехи, водяних ірисів (“півників”), що радують і тепер жовтоцвітом; потім дійшла черга до стрітолиста, очерету. Запустив карасиків, що швидко підросли, з’явилася “самосівом” верховодка. До всього доходив сам. Ставок був непроточним - вода зеленіла, “закисала”. На третій рік тут знову запрацювала землечерпалка: докопались до білої глини, розчистили кілька джерелець. Тепер плесо не стояче, вода збігає регульовано до річки. За порадою спеціалістів перекрив доступ брудних потоків, дезінфікував водойму, чимало допомогло в становленні звичної макросфери вчасне вапнування дна. На середині ставка облаштував штучний острівок, де гніздяться пернаті. Першими тут з’явилися довгоногі боцюни, почувають себе ниньки лелеки справжніми господарями. Потім кілька разів пан Василь примічав болотного луня та сокола. А сіра чапля звила гніздо, хоч сторожка, обережна, ближче, ніж на 100 метрів, до себе людину не підпускає. Обабіч острова безбоязно плавають болотні курочки. Десь під кущами гніздиться солодкоголосий соловейко. Восени сідають на воду перепочити перелітні дикі качки, якось тиждень тут гостювали горді білі красені - лебеді. А ці птахи для нашої місцини - незвичні гості. Та завдяки старанням вдатного любителя природи “прописались” майже у центрі міста. От за чим жалкує власник ставка, то що не вдалося створити належних умов ондатрам. Розполохали їх рудохвості, бо лисиці легко, упродовж якихось 10 хвилин розгрібали торфяні нори, діставались “квартир” пухнастих звірків. Була середина літа, і водойма жила звичним життям. Парувала на теплому липневому сонці вода, десь у прибережних зарослях важко скидались карасі, та й жаби про себе давали знати. В синій високості гострокрилий птах невтомно виписував круги; тихо шепотів про своє, споконвічне, очерет, ледь чутно порипували дошки кладки, манив до себе човен. Сусіди, маючи за приклад облагороджену при-бережну місцину, вже більше не забруднюють всіляким непотребом меліоративну канаву, зменшився до мінімуму вміст бруду у воді на цій ділянці. Та й не літають більше “парашути” елітних колюхів, що раніше вселяли людські городи. Яку ж вигоду має чоловік від клопотів, що вимагають немалих фізичних зусиль та фінансових затрат? За словами його дружини пані Валентини, ловлять ри-бу тільки для себе, про торгівлю нею на базарі не йдеться. Головне - в іншому. Людина творча, неспокійної вдачі, глава сім’ї має змогу наодинці з природою відійти від повсякденних клопотів, набратись снаги, аби з новими силами сідати за мольберт. Помітив, що господар ставка з ніжністю та гордістю говорить про своє рукотворне дітище. Вода в ставку цілюща, бо настояна на різноманітних рослинах. Хоче Василь Захаров розширити штучний острів, мріє, що в ставку буде нереститись риба, кидати ікру раки. Аби водойма стала справжньою облагородженою оазою, де можна б радуватись неповторним надікв’янським краєвидом, слухати заспокійливий плюскіт хвиль, милуватись співом вдячного птаства. Дотепер знав, що копанками, як правило, обзаводились поліщуки в селах. Виявляється, і в місті можна влаштувати свято для своєї душі. Якщо маєш високу мету, наполегливий у досягненні наміченого, не боїшся труднощів, тоді гарні слова про любов до рідного краю ділом обернуться.
Коментарі (0):
|
© 2001-2024 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |