Зліт та падіння Арсенія Яценюка

Коли у жовтні-листопаді 2008 року економічна криза вразила Україну, Арсеній Яценюк, лідер новоствореного “Фронту змін”, природно, виглядав як подих свіжого повітря. Його кампанія у стилі Обами була націлена на боротьбу за майбутнє президентство у “змаганні на трьох” - із ним на третьому місці, оскільки Ющенко із реальної боротьби вибув. До цієї весни за Яценюка проголосувало б 12-13 відсотків.

Але ріст рейтингу Яценюка несподівано припинився останнім часом. Він дійсно розпочав свою кампанію надто рано, і до літа вона виглядала, як здута кулька. Власні дослідження дають йому зараз 8 відсотків чи менше. Навіть Ющенко сьогодні сподівається повернутися назад від “політичної смерті” та обігнати його в опитуваннях. Що може пояснити злет та падіння Арсенія Яценюка?

Злет Яценюка, без сумніву, був як метеорит. Йому лише виповнилося 35 років у травні - це мінімальна вікова межа, щоб можна було стати президентом. У 2007 році він працював кілька місяців на посаді міністра закордонних справ, у 2007-2008 роках був головою парламенту, хоча на жодній посаді довго він не працював.

На початку він виглядав як спадкоємець. При більш детальному обстеженні впадало у вічі, що йому серію підтримок надали його патрони: на відміну від інших, Яценюк не є настільки багатим, щоб за власні ресурси йти на вибори. Тому він сподівався на підтримку відомих олігархів. Зараз його головними патронами є двоє українських олігархів - Віктор Пінчук та Дмитро Фірташ разом із меншою версією щодо донецького фінансового магната Леоніда Юричева.

Пінчук є незалежною силою, але, ймовірно, він укладатиме власний мир із Тимошенко. Фірташ був із Ющенком, потім переметнувся до Януковича. Впродовж останнього часу він “точить ножа” на Тимошенко через те, що вона припинила діяльність газової посередницької кампанії РосУкрЕнерго, у якій він контролював українську частину. Яценюк, таким чином, тягнеться у різні боки за різними спонсорами.

Але останнім часом Яценюк несподівано перестав бути постійно представлений на телеканалі “Інтер”, який є близьким до Фірташа. Тому що Фірташ зрозумів, що вкладати в Яценюка гроші - це марнотратство. Пінчук став більш важливим спонсором, і замінив українську команду Яценюка російськими “політтехнологами”: Тимофеєм Сергейцевим, Дмитром Куликовим та Іскандером Валітовим.

Так само як і працюючи на Януковича у сумнівній кампанії 2004 року, нова російська команда прийшла із російської Думи, її Експертної ради, яку очолює Сергій Марков, а фактично керує Костянтин Затуліно. Ця рада має погану репутацію через спроби створення громадських організацій та залучення політиків, дружніх до Росії по всьому СНД. Якщо Росія не може контролювати або ж протистояти Україні напряму, то вона зацікавлена у допомозі, щоб розбудовувати “сателітну ідеологію”.

Нова команда проштовхнула нову версію російської ідеології “третього шляху”, яка прослідковується від національних прав у перших кампаніях до Союзу правих сил та сумно відомого “ліберального імперіалізму” Анатолія Чубайса. Вона поєднує сприятливу для бізнесу політику із нападами на банкрутство Заходу та західного лібералізму, на закономірну деградацію утворених на цій базі структур - таких як ЄС, а також на вивищення альтернативного полюсу, центрованого навколо Росії на сході.

Яценюк відійшов від своєї риторики про “біду у кожній хаті” та новий український ізоляціонізм, розносячи на друзки ЄС та все не-українське. Проте він спокійно грається з ідеєю проголошення Східно-Європейського Союзу під егідою України як із різновидом клубу для всіх, хто розчарувався у ЄС та у, як він називає, “Великій Європі” - що найбільш неминуче стане “троянським конем” для Росії.

Нова російська команда Яценюка також намагається “продати” Яценюка як “спрощеного” - нове ручне козенятко для майбутнього блоку. Кольором його кампанії став колір хакі. А месиджі є надто російськими і зовсім не “продаються” в Україні.

Більшість українців насправді хотіли б приєднатися до Євросоюзу. Яценюкова агітаційна кампанія кольору хакі до незручності нагадує нещасливий танковий заїзд американця Михаеля Дукакіса у 1988 році; і вона ніколи не звучатиме переконливо із уст того, чиє прізвисько звучить як “кіндерсюрприз”. Яценюк навіть започаткував власний дукакісовий рух, проїхавшись на комбайні. Володимир Путін є досить популярним в Україні, і багато хто готовий голосувати за “сильну руку” як альтернативу нинішньому безладу. Але найкраще ці настрої використовує саме Тимошенко, яка без хакі переконливо веде війну на декілька фронтів і насамперед з фінансовою кризою, залишаючись прихильником саме євроітеграції України, а з Путіним поводячись на рівних.

А тим часом рейтинг Яценюка, згідно з опитуваннями - розчиняється.

Він мав варіанти на вибір перед самим початком виборчої. А, головне - діяти як справжня “третя сила”. Але блеф на ім’я Яценюк швидко розкрився, точніше - не витримав іспита на зрілість.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: