Володимир Хомко: здобутки року, що минає

16 грудня 2008 року Володимир Хомко офіційно став міським головою Рівного. Безумовно, він не уявляв весь обсяг робіт, яким потрібно було дати раду, однак господарська частина його ніколи не лякала. Планів і проектів було багато, але ситуацію погіршила криза, яка тягарем лягла на українські міста. Місцевий бюджет зменшився на 70 мільйонів гривень, майже повністю зупинився будівельний бізнес і призупинив свою роботу ВАТ “Рівнеазот”. Але хіба це повинно бути проблемою рівнян? Адже вони мають законне право на нормальне, комфортне життя.

- Завдяки роботі моїх колег міський бюджет, навіть зменшений, був добре збалансований, - розповідає міський голова Рівного Володимир ХОМКО. - На противагу іншим містам, у Рівному не мітингують тролейбусники, а вчителі і медики отримують зарплату. Це те, що не помітно, коли у місті все добре.

- Що Вам найбільше заважає у роботі?

- Політична метушня. З подивом для себе я помітив, що виявився дещо “тонкошкірим” стосовно певних брехливих заяв. Мені бридко слухати перманентні піар-заяви політиків у ЗМІ. До цього я точно не був готовим, однак що вдієш, - пристосовуватимусь. Хоча сам я у політику йти не збираюся.

На мій погляд, ніяких політичних аспектів у роботі міської ради не має бути. Там свої, місцеві, інтереси: заасфальтувати вулицю, накрити дахи, утеплити будинки тощо.

Але потужні партії, очевидно, не допустять зміни виборчої системи, тому що хочуть впливати на все, що відбувається у містах. І це відчувається: керівникам йдуть командні завдання з Києва, що суперечить нашим місцевим інтересам. Але вважаю, що впораюся і з цією ситуацією.

- Чи задоволені Ви роботою людей, які згуртувалися навколо Вас?

- Це ще не та команда, яку я собі уявляв. Але з огляду на мій досвід на керівних посадах, знаю, як керувати людьми, в тому числі і тими, хто зі мною не погоджується. Більш-менш я задоволений усіма. В тих умовах, які є, колектив працює на тверду четвірку. У разі перевиборів до міської ради, вочевидь, будуть зміни. Забігати наперед не хочу, однак зазначу, що після виборів будуть перестановки. Для себе я вже прийняв рішення, але не хочу розголошувати його завчасно.

- Чи не вважаєте Ви, що з-поміж усіх управлінь найбільш катастрофічною є ситуація в управлінні капітального будівництва (УКБ)? Чи є можливість реанімувати цю сферу?

- На жаль, катастрофічною є ситуація в багатьох галузях. Для того, щоб покращити роботу УКБ, потрібно будувати. А це неможливо, бо немає інвестора. Продати також нічого не можемо: майно, земля нікого не цікавлять. Наприклад, на вулиці Дубенській земельну ділянку вже тричі виставляли на аукціон. А між тим, півтора року тому її забрали б відразу і не по такій ціні.

Тому, поки не покращиться ситуація в державі загалом, навряд чи вона зміниться в УКБ кардинально.

- Які зрушення відбулися у комунальній сфері Рівного?

- Ще під час виборів я чітко уявляв, що і в якій послідовності потрібно робити. Є деякі проблеми загальнодержавного характеру, наприклад, недосконала законодавча база у сфері управління житловим фондом. Але навіть враховуючи існуючу ситуацію, ми зробимо усе для покращення. Для прикладу, цьогоріч ми провели капітальний ремонт близько 30-ти дахів. Зрозуміло, що зробили не всі, які того потребували, але на макрорівні це - суттєвий прорив. Застосували декілька експериментальних технологій. Наприклад, кооператив “Учитель” на вулиці Кн.Володимира покрили мембранним способом, і якщо експеримент виявиться вдалим, то ми й надалі його запроваджуватимемо.

Хотілося б відповідної співпраці і з мешканцями Рівного. Якщо ми робимо ремонт даху, потрібно, щоб горище у цьому будинку було зачинене. Це може робити не ЖЕК, а самі мешканці під’їзду. Адже молодь полюбляє в таких місцях збиратися на “пікнік”, і як не ремонтуй… Тобто, ми робимо - мешканці допомагають.

Так, не все зробили, що планували, однак я добре пам’ятаю свої борги перед мешканцями. Багато роботи ще на вулицях Кн.Володимира, Глибокій, Б.Хмельницького та інших, але з настанням весни ми заасфальтуємо тамтешні прибудинкові території.

З початку року ми поставили близько 40 дитячих майданчиків, а це більше, ніж за усі роки незалежності. Оновили прекрасне місце відпочинку - Басівкутське озеро, провели освітлення у парку ім.Т.Шевченка, частково реконструювали парк Хіміків, щоб наступного року продовжити роботи і зробити його улюбленим місцем відпочинку рівнян у мікрорайоні Ювілейний. Згадайте вулиці Корольова, Волинської Дивізії - зараз ними приємно проїхатися. А ще поставили недешевий світлофор біля Палацу дітей та молоді, і нарешті тією дорогою без остраху можна переводити дітей.

Попереду ще багато роботи, але мені здається, що люди розуміють, що, попри кризу в країні, в Рівному все зрушилося з місця. Вектор - позитивний, тому й працюватимемо у цьому напрямку. Зізнаюся, що отримую шалене задоволення від роботи. Приходжу зрання, йду пізно ввечері, і мені це подобається.

- Не можу не запитати про освітлення міста. Ви ж розумієте, що воно недостатнє?

- Ми не можемо за один рік зробити все освітлення у Рівному, бо ж кошти потрібні ще й на будівництво, покриття доріг тощо. У цьому році ми розробили і провели детальну оцінку програми щодо освітлення територій навколо всіх навчальних закладів, де діти навчаються у другу зміну. Тобто там, де це потрібно у першу чергу. Вважаю, що у наступному році всі школи матимуть освітлені виходи на вулиці.

- Тобто, левова частка коштів дісталася "комуналці". А що отримали інші?

- Ми купили достатньо медичного обладнання, три автомобілі швидкої допомоги. Накопичивши гроші, при міській лікарні відкрили новий травматологічний кабінет, який вперше почав працювати безкоштовно. Краще його послугами, звісно, не користуватися, але якщо хтось, не дай Боже, зламає ногу, нехай буде певний, що допомогу йому нададуть безкоштовно. У такі часи, це, погодьтеся, непогано. У міській дитячій лікарні відремонтували стелю, яка впала, і зробили новий дах. Купили новий рентген-апарат, стерилізатор і сучасне обладнання у пологовий будинок. Поставили довгоочікуваний світлофор на розі Котляревського і Чорновола, де при одному натиску кнопки з’являється зелене світло для карет швидкої.

Все, зроблене за рік, перерахувати неможливо. Але по тому, як ставляться до мене люди, я бачу, що на правильному шляху, і справи йдуть не найгіршим чином.

А ще мені надзвичайно сподобалося, як ми у цьому році відзначали свята. Нам хотілося, щоб рівняни відчули співвідповідальність або співрадість із місцевою владою. Тож віднині ми будемо не лише разом працювати, але й святкувати.

- Ви обмовилися, що не можете вирішити певні проблеми через несконалість законодавства. Що Ви маєте на увазі?

- Ось ми створюємо у місті товариства співвласників. Чого бояться люди? Того, що їх кинуть сам на сам з проблемою, оскільки, якщо будинок старий, то на його експлуатацію квартплати не вистачить. Зі свого боку я заявляю, що наодинці з проблемами, в межах можливості свого бюджету, ми нікого не залишимо. Однозначно, що гірше, ніж у ЖЕКу, не буде.

Турбує інше. Наприклад, у стоквартирному будинку мешканці десяти осель не сплачують квартплату. При досконалому законодавстві товариство співвласників мало б можливість на них впливати. Однак зараз цей вплив недостатній. Виходить, що за боржників мають сплачувати інші мешканці. Ось де має бути жорсткість, однак справедливість законодавства. Якщо після створення товариства співвласників хтось відмовляється платити, то, будьте ласкаві: або виселяйтеся з нашого будинку, або віддавайте майно, або - платіть.

Зараз ми працюємо над програмою модернізації сфери обслуговування будинків. Для цього я запросив хорошого спеціаліста, колишнього заступника мера одного із міст, автора кількох книжок, який має теоретичні і практичні навички роботи у цій сфері. Я сподіваюся, що дТерпіння залізничників не безмежнео весни ми розробимо таку програму, яка у межах існуючого законодавства дозволила б вдосконалити цю сферу. Але, безумовно, без співучасті громадян це неможливо. Для прикладу, не вперше нагадаю про кооператив “Маяк”, де під час варіння труб за роботою слідкували мешканці. Кращого контролю бути не може.

Головне, що після створення товариства грошові потоки йтимуть через руки самих мешканців. Маєте кошти - витрачайте їх ефективно. І, повірте, за них почнуть боротися ЖЕКи чи інші організації, адже у місті з’явиться конкуренція. Тільки вона дозволить знизити ціни і підвищити якість.

- При цьому у місті вже двічі піднімали квартплату і проїзд у маршрутках...

- Я розумію, що цей крок не приніс мені популярності. Але навіть якби я прийшов на цю посаду лише на рік, зробив би так само. Як можна виживати ЖЕКам, де п’ять років не піднімали квартплату, а загальний борг склав 8 мільйонів гривень? Ефективні чи ні, вони мають майно, яке можуть забрати у вигляді боргу за безцінь: будинки, трактори тощо. Так само і електротранспорт. У Луцьку - бунт, у Харкові - страйк, а у нас, дякувати Богу, все спокійно. Понад те, ми провели чесний конкурс на право перевозити пасажирів.

- Який все одно викликав обурення…

- Люди, які працювали на маршрутах роками і не хочуть їх віддавати, можуть лишитися лише за однієї умови: якщо їхні автобуси та послуги будуть кращі від інших. Мене хвилює лише те, щоб рівняни їздили на безпечних автобусах і за дешевшими тарифами. І щоб водії були досвідченими, тверезими і ввічливими.

Катастрофічна ситуація була й з “Комуненергією” - понад 100 мільйонів гривень боргів залишилося у спадок. З моєї точки зору, ми знайшли найоптимальніший шлях, залучивши досвідченого приватного інвестора.

- Чи виправдовують витрати Ваші закордонні поїздки? Люди говорять, що таким чином Ви ірраціонально використовуєте гроші з міського бюджету.

- Спершу хочу зазначити, що всі мої поїздки за кордон були безкоштовними для нашого міста, і оплачувалися тією стороною, що запрошувала. Наприклад, під час останньої поїздки до Берліну німці відшкодовували не лише проїзд, але й відрядження. Це стосується більше 90 відсотків від усіх моїх відряджень.

Я їздив, і буду продовжувати, тому що є речі, які на місці вирішити просто неможливо. Крім того, я на власні очі хочу бачити те, що є краще у світі. Раніше було так само. Я об’їздив більшість країн Європи, і отримана інформація живе у мені. Це той багаж знань, який дозволяє керувати містом. Я бачив і знаю, як може бути.

- Але нам ще дуже далеко навіть до сусідньої Польщі…

- Важливо, щоб ми йшли саме до Польщі, а не до Зімбабве. Головне - крокувати у правильному напрямку.

- Це тому у Рівному з’являються нові фірми з місцевою пропискою? Ви вважаєте прихід інвесторів панацеєю від проблем?

- Чим більше прийде, тим краще. Наприклад, щоб очистити місто від сміття, у Рівному з’явилася нова фірма “Санком-Рівне”. Рік тому у деяких районах міста був справжній “свинарник” і здавалося, що сміття з Рівного ніколи не вивезуть. Зараз потроху все змінюється. І для цього потрібна не 21 машина, як раніше, а лише дві.

Маючи управління інвестиційної політики, ми намагаємося налагодили різноманітні зв’язки. Перед управлінням стоїть наступне завдання: якщо в Рівне хочуть вкласти гроші, потрібно допомогти. Всім, хто хоче започаткувати у Рівному корисну справу, буде зелене світло. А зацікавити інвесторів є і буде чим: у нас будуть шикарні автомобільні дороги, поруч - дві залізничні станції, є цілодобово хороша якісна питна вода, працюють теплопостачальні підприємства, розвинута інфраструктура, вільні земельні ділянки. Для бізнесу - це все, що потрібно. Криза, на жаль, внесла свої корективи, але вона не вічна.

- І що, навіть у футбол на власному стадіоні почнемо грати?

- Нам потрібно 25 мільйонів гривень для того, щоб повністю підготувати до роботи стадіон “Авангард”. Таких грошей, навіть у перспективі, в бюджеті не буде. Субвенцій з держбюджету також немає. Тому питання зі стадіоном вирішуватимемо по-іншому: є певні домовленості з бізнесменами… Забігати наперед не хочу, але й дивитися по телебаченню розібрані трибуни немає сил.

Сьогодні номер один для будівництва - це ЗОШ №14, яку ми мусимо закінчити. У місті напівзруйнований Палац культури, і його потрібно доробити. Напівзавершена НВК “Престиж”, і туди також потрібні гроші. Якщо раніше ми могли щось продати, і ці гроші спрямувати на будівництво, то зараз це нереально.

- Чи будуть, на Вашу думку, проблеми із прийняттям бюджету на 2010 рік?

- Проблема у державному бюджеті, який, очевидно не буде сформований і затверджений не лише до нового року, але й до кінця 1 кварталу 2010 року. Відповідно, ми не зможемо затвердити свій, місцевий, і житимемо на 12 частину від минулорічного: не зможемо будувати, ремонтувати. Це колосальна проблема.

- То що найбільше Ви чекаєте від наступного року?

- Я мрію, що після виборів Президента в країні наступить стабілізація. Я мрію, що всі депутати міської ради, яких оберуть на наступну каденцію, будуть не гірші від попередників. Що це буде конструктивна група людей, які працюватимуть на благо нашого міста. Я мрію, щоб у наступному році скінчилася криза і усі були щасливі: моя родина, друзі, і всі рівняни.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: