№634 від 19.12.2013p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Журналістське розслідування Рівненський “доктор Пі”,або Як псевдонауковці знущаються з освіти та наукиУ травні 1993 року в Українському інституті інженерів водного господарства (нині Національний університет водного господарства та природокористування) з’явився новий “академік” членкореспондент Академії педагогічних наук України Станіслав Михайлович Гончаров, який, відповідно до поданої ним копії атестату членакореспондента Академії педагогічних наук України (ЧК № 000077), був обраний загальними зборами Академії педагогічних наук України від 15 травня 1993 р. № 36/4К. Двадцять років він успішно експлуатує створену ним легенду про своє “членкореспондентство”, отримуючи відповідну пошану, посади, доплати, премії, нагороди. Протягом цього періоду Гончаров С.М. підписує з трьома ректорами (Вознюк С.Т., Кравець С.В., Гурин В.А.) контракти про зайняття тої чи іншої посади (завідувача кафедри, декана, професора), позиціонуючи себе, передовсім, як членакореспондента Академії педагогічних наук України. Навіть більше під членакореспондента АПН України в університеті створюється Школа педагогічної майстерності, яка так і не отримала ліцензії на здійснення освітньої діяльності, але через неї пройшло понад 300 викладачів НУВГП (бо це вважалось необхідною умовою при обранні за конкурсом чи укладанні контракту, у вимогах до викладацького складу при ліцензуванні та акредитації). Згідно з навчальним планом, у школі дисципліни “Вища освіта і Болонський процес”, “Психологія і педагогіка вищої школи”, “Педагогічний менеджмент” і викладав так званий “членкореспондент АПН України” Гончаров С.М. людина, яка не мала і не має ніякої педагогічної чи психологічної освіти, доцент та професор кафедри сільськогосподарської меліорації, кандидат технічних наук. Найбільшу підтримку діяльність “членакореспондента АПН України” Гончарова С.М. мала в період, коли ректором був Гурин В.А., який став у цей час співавтором “педагогічних” напрацювань Гончарова С.М. Як “вершина досягнень на педагогічній ниві” видається монографія Гончарова С.М. та Гурина В.А. “Кредитномодульна система організації навчального процесу: методичні аспекти” (Рівне: НУВГП, 2008, 626 с.). За цю монографію Гурин В.А. обирається “Людиною року” в університеті, його портрет першим висить на Дошці пошани у вестибюлі головного корпусу перед входом до приймальні ректорату. І кожен день Гурин В.А. міг себе бачити на портреті, як “Людину року”. Спеціально під “навчання” викладачів у Школі педагогічної майстерності створюється “Бібліотека викладача”. Та виявляється, що викладач один все той же Гончаров С.М., “членкореспондент АПН України”. Щорічно під авторством Гончарова С.М., який не забуває до цього залучати діючих на той час проректорів та ректора Гурина В.А., за кошти університету видається “педагогічна” література: “Основи педагогічної праці”, “Вища освіта України і Болонський процес”, “Форми і методи організації навчального процесу в кредитномодульній системі” тощо. Викликає здивування те, як написані ці монографії та навчальні посібники, але це окрема тема, до якої ми ще повернемося. Особливо акцентуємо на такому важливому моменті: у всіх цих “педагогівпсихологів” взагалі немає наукових статей з теми дослідження, за яке вони взялись, у провідних наукових фахових виданнях з педагогіки та психології. Все, що опубліковано, це тільки в межах видавництва НУВГП і за рахунок НУВГП. Кожен з них отримував гонорари за “видатні” публікації, а Гончаров С.М., як членкореспондент АПН України, ще й обирається почесним професором НУВГП. Викликає здивування, що ні в кого за стільки років не виникло сумнівів, як кандидат технічних наук з сільськогосподарських меліорацій, який до 1993 року взагалі не мав ніяких публікацій з педагогіки та психології, міг бути обраним членомкореспондентом АПН України. Відповідно до Статуту АПН України, членамикореспондентами Академії обираються доктори наук (і тільки доктори!) з числа осіб громадян України, які підготували та видали визначні наукові праці з педагогіки та психології (які ще сільськогосподарські меліорації?!!). Ні в кого не вистачило часу зайти на сайт Національної академії педагогічних наук України та подивитися, чи є серед поважних науковців наш “членкореспондент” Гончаров С.М.? І де, крім НУВГП, ще знають такого “видатного науковця”? Перші, хто за Гончарова С.М. не чули і ніколи його в очі не бачили (попри те, що щорічно проводяться збори Академії), сам Президент НАПН України, академік Кремень В.Г., перший віцепрезидент, академік Луговий В.І., академіксекретар відділення Вищої школи Євтух М.Б. І на закінчення. Хто в Україні цитує, знає і посилається на роботи рівненських “педагогівпсихологів”? Хто буде відповідати за фінансові втрати університету на розкрутку псевдоакадеміка АПН України, за моральну шкоду та знущання з освіти та науки з боку псевдонауковців??? Передрук з сайту 0362.ua
Коментарі (0):
|
© 2001-2024 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |