#Ах, вернісаж!..
Водночас майстриня засобами сучасного мистецтва продовжує традиції першоремесел предків. Її вишивки, зроблені за власними ескізами, нагадують картини народних майстрів. Фантастичні сюжети навіяні українськими казками, міфами, колядками. Серед найулюбленіших мотивів - дерево, один із найдавніших елементів пракультур, символ життя і роду, відлуння райського першопочатку і першопізнання. Недарма інший цикл картин-вишивок називається “Праліс”, а одна з перших виставок художниці мала символічну назву - “Незриме коріння”.
Бліц-інтерв’ю кореспонденту “РР” майстриня дала у день відкриття виставки.
- Рівняни добре знають Вас як співачку. А як відбулося народження Анжеліки Рудницької-художниці?
- Це сталося несподівано. Одного “чудового” ранку хвороба прикувала мене до ліжка. Кілька місяців повної нерухомості, два роки “домашнього ув’язнення”... Коли лежала, дивлячись у стелю, перед моїми очима почали з’являтися кольорові картини, які згодом спробувала “намалювати” кольоровими нитками на полотні. Вийшло досить незвично. Вільного часу було аж занадто багато - отже, спочатку вишивала, щоб не нудьгувати. Друзі подивилися, їм сподобалося. Стали вмовляти: давай, роби виставку, нехай люди бачать цю красу! Подумала: а чом би й ні? Відтоді мої персональні виставки відбулися у художніх галереях Києва і Чернігова, з вишиваним живописом познайомилися гості “Етно-літа” на Полтавщині, “Етно-осені” у Качанівці, “Етно-зими” на Буковині, а тепер і рівненські шанувальники прекрасного.
- Коли заходиш у залу мистецької галереї “Зуза”, на стінах якої розмістилися Ваші картини, відчуваєш якесь наздвичайне піднесення, радість, легкість на душі. Одна з Ваших персональних виставок називалася “Дотик ангела”. Це, мабуть, не випадково?
- Знаєте, мистецтво допомогло мені здолати власну хворобу. І сьогодні спостерігаю, що діти з проблемами хребта, інваліди-спинальники відчувають полегшення, роздивляючись мої вишивки. Певно, натхнення має комічне джерело!
Нинішня виставка, за словами художниці, відбулася у рамках проекту “Сім чудес України”, що має на меті, як висловилася пані Анжеліка, піднесення іміджу України. Розшукати у кожній з областей країни власні дива і показати їх світові - це справа, яка робиться, перш за все, задля самих українців. Адже багато хто з нас насправді не знає свого рідного, особливого, неповторного - того, чим ми відрізняємося від інших народів.